Ухвала суду № 88023213, 25.02.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/631/18

2-п/214/2/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Звада Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу заяву представнику заявника ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Чернової Н.В., при розгляді заяви про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2019 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактоінг Україна» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває заява заявника (відповідача) ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2019 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Фактоінг Україна» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судове засідання у справі призначено на 25 лютого 2020 року.

25 лютого 2020 року представник заявника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 через канцелярію суду подав заяву про відвід судді Чернової Н.В., яка мотивована тим, що він має сумніви в об`єктивності та неупередженості головуючого судді, так як судом першої інстанції не було постановлено ухвалу про призначення повторного розгляду справи по суті в заочному провадженні саме нам 28.03.2019 року, що підтверджується відсутністю відповідної ували в ЄРДР, і копію такої ухвали в його адресу не направлявся, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи належних доказів вручення копії ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу про розгляд справи по суті позбавило його права на участь у заочному розгляді його справи. Порушення ст.. 281 ЦПК України призвело до обмеження права відповідача знати про час і дату заочного розгляду справи, брати участь особисто або через свого представника, а також подати суду відзив на позовну заяву в строки, встановлені судом, в якому викладені відповідачем обставини мали б істотне значення для правильного вирішення справи. Просить суд відвести суддю Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Чернову Н.В. з підстав п.п.4,5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Абзац 2 частини 3 статті 40 ЦПК України передбачає, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки, заява представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 про відвід судді Черновій Н.В. надійшла в день судового засідання, тобто пізніше ніж за три робочі дні до засідання, то така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Вирішення питання про відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом, відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України, у порядку письмового провадження.

Вивчивши заяву представника заявника ОСОБА_1 про відвід судді Чернової Н.В. приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відвід повинен бути вмотивованим (ч. 3 ст. 39 ЦПК України).

Аналіз практики розгляду справ ЄСПЛ свідчить, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Дослідивши підстави для відводу головуючого судді, заявлені представником заявника (відповідача) ОСОБА_1 , суд вважає, що останні не знайшли свого належного підтвердження, оскільки доводи відводу стосуються незгоди з процесуальними діями судді щодо оцінки доказів та ухвалення заочного рішення, тобто вирішення процесуальних питань, які можуть бути вирішені судом при розгляді як заяви відповідача ОСОБА_2 про скасування судового рішення, так і при розгляді справи по суті у випадку скасування заочного рішення в порядку вимог ст. 288 ЦПК України.

Так відповідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Статтею 48 ч.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на підставі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Зміни до Конституції України в частині правосуддя, а також Закону України "Про судоустрій і статус суддів" прийняті Верховною Радою України з врахуванням положень міжнародного законодавства та висновків Венеціанської комісії, в тому числі і щодо недопущення будь-якого впливу на суддю, з метою виконання положень ч.1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (з подальшими змінами) передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав. Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків».

Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає, що «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення..»

З метою визначення незалежності суду, як того вимагає стаття 6 § 1, проявлення незалежності може бути важливим (Срамек проти Австрії). Стосовно прояву незалежності, точка зору сторони є важливою, але не вирішальною; вирішальним є факт «обґрунтованості» побоювань сторони у справі (Сасілор-Лормін проти Франції).

Повинно бути визначено, окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Теж саме стосується і того, що у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (Морель проти Франції, Пескадор Валеро проти Іспанії), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву у неупередженості суду (Ветштайн проти Швейцарії, Пабла Кю проти Фінляндії, Мікалефф проти Мальти).

Існують дві можливі ситуації, за яких може виникнути питання щодо недостатньої неупередженості суду: - Перша стосується функціональної природи і питань, наприклад виконання різних функцій у межах судового процесу однією і тією ж особою, або ієрархічні та інші зв`язки з іншими учасниками проваджень. - Друга - індивідуального характеру і є результатом поведінки суддів у конкретній справі.

Судова незалежність вимагає від окремих суддів бути вільними від недоречного зовнішнього впливу та від внутрішнього відповідно. Внутрішня судова незалежність вимагає відсутність вказівок або тиску з боку інших суддів або тих осіб, які виконують адміністративні функції у суді, таких як, голова суду або голова судової колегії. Суддів місцевого суду (суду округу/штату) було визнано незалежними від голови суду, оскільки голови суду виконували лише адміністративні (управлінські та організаційні) функції, які були чітко відмежовані від судових функцій. Правова система створена для забезпечення відповідних гарантій проти довільного виконання функції призначення конкретних справ суддям (Парлов- Ткальчік проти Хорватії).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заява представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 про відвід судді Чернової Н.В. є необґрунтованою та безпідставною, оскільки не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді. Керуючись ст.ст.36, 40, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику заявника ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Чернової Н.В. - за відсутністю підстав.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Чернова