Рішення № 88020402, 05.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/376

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2020 року № 640/10385/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення № 3889/0/3160/0/17-19 від 12.04.2019, зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.04.2019 № 3889/0-3160/0/17-19, щодо відмови громадянину України, учаснику бойових дій ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лютізької сільської Ради Вишгородського району Київської області;

зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати громадянину України, учаснику бойових дій ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Лютізької сільської Ради Вишгородського району Київської області за його клопотанням від 15.03.2019 № 3889/0/94-19 у порядку та у спосіб, передбачені пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.08.2019 р. до суду надано відзив на позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) га, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області. До клопотання було додано такі документи: копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію посвідчення учасника бойових дій; план-схему розміщення земельної ділянки.

12.04.2019 року листом №3889/0-3160/0/17-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було повідомлено позивача про те, що Лютізька сільська рада Вишгородського району Київської області (лист від 09.04.2019 № 143) висловила заперечення, щодо надання у власність даної земельної ділянка та рекомендовано визначитися з іншим місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає незаконною відмову у видачі дозволу на розробку документації із землеустрою з наступних підстав.

Позивач зазначає, що нормами Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно, лист Лютізької сільської ради, в якому зазначено про неможливість надання вказаної земельної ділянки, оскільки зазначені у схемі розміщення земельні ділянки більше 20 років передані рішенням виконавчого комітету сільської ради для ведення городництва жителям села Гута-Межигірська, які ними обробляються, сіються, висаджуються та збираються овочі та фрукти на них, не може бути підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Крім того, позивач зазначає, що з копії листа Лютізької сільської ради від 09.04.2019 вбачається, що посилання на рішення виконавчого комітету зазначеної ради, яким земельні ділянки передані для ведення городництва більше 20 років тому жителям села Гута-Межигірська, не містить правових підстав його прийняття, його копій та номерів, а тим більше, не включає жодних даних про договори оренди відповідно до ст. 36 Земельного кодексу України з громадянами України, або їх об`єднаннями, питань оподаткування тощо.

Також у відповіді не зазначено кількість та перелік громадян мешканців населеного пункту Гута-Межигірська, які обробляють вказані землі, тим більше відсутня інформація щодо надання цим особам інших земель (паїв) у відповідності до законодавства.

Відповідач - Головне управлінням Держгеокадастру у Київській області - проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.

Відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" визначено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Відповідно до Системи організації процесу виконання Стратегії, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, повинні враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради.

На момент розгляду клопотання позивача Стратегія не була визнана неконституційною, а тому Головне управління при передачі земельних ділянок мало враховувати її положення.

Оскільки Лютізька сільська рада Вишгородського району Київської області у своєму листі від 09.04.2019 № 143 висловила заперечення щодо надання ОСОБА_1 у власність бажаної для відведення земельної ділянки, Головне управління повідомило про ці обставини останнього листом за № 3889/0-3160/0/17-19 від 12.04.2019.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області діяло у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Як встановлено судом, у листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.04.2019 р. №3889/0-3160/0/17-19 не наведено жодної з підстав для відмови визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 2,00 га для ведення особистого селянського господарства стало посилання на позицію Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області, викладену в листі від 09.04.2019р. №143.

Суд враховує, що ст.12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських селищних, міських рад на розпорядження земельними ділянками комунальної власності. Водночас розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тобто у даному випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Київській області. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку розпорядника земельними ділянками державної власності з`ясовувати та враховувати позицію органу місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того, в листі Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області від 09.04.2019 р. №143 вказано про заперечення стосовно надання земельної ділянки у власність на території Лютізької сільської ради, оскільки земельні ділянки у бажаному місці отримання більше 20 років передані рішенням виконавчого комітету сільської ради для ведення городництва жителям села Гута-Межигірська. На сесії сільської ради № 242-14-V від 24.05.2008 розглянувши колективну заяву жителів села Гута-Межигірська було вирішено клопотати перед Вишгородською районною державною адміністрацією про закріплення за громадою сул Гута-Межигірська та Лютіж під випасання худоби, сінокосіння та городництва земель Лютізької сільської ради за межами населеного пункту площею 16 га. Станом на 09.04.2019 року сільською радою розробляється Генеральний план с. Гута-Межигірська і дані земельні ділянки включені в межі села Гута-Межигірська з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам, які обробляють ці ділянки.

Лист Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області від 09.04.2019 р. №143 не містить конкретизації в частині того, кому саме передано відповідну земельну ділянку в користування та яким правовстановлюючим документом посвідчується таке право.

Відповідачем також не надано суду доказів на підтвердження факту передачі земельної ділянки в користування іншій особі.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 22.02.2019 р. у справі №813/1631/14 (провадження №К/9901/4809/18) надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі не є підставою для відмови в його наданні іншій особі, а тому задоволення клопотання позивача жодним чином не порушить права інших осіб стосовно звернення до Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 2,00 га для ведення особистого селянського господарства Головне управління Держгеокадастру у Київській області діяло не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та не обґрунтовано.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то з огляду на вищевикладене він є належним і відповідає вимогам ч. 2 ст. 245 КАС України, згідно з якою у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код 39817550) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області на підставі клопотання від 15.03.2019 року з врахуванням висновків суду.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 05.03.20 р.