Рішення № 88018706, 03.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2020 року Справа № 280/5782/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – відповідач, ГУНП в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Запорізькій області щодо затримки у виплаті грошового забезпечення при звільненні;

-стягнути з ГУНП в Запорізькій області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 4198 грн.;

-визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Запорізькій області щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем відпустку у кількості 15 діб;

-зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача компенсації за 15 діб невикористаної відпустки;

-зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки виплати компенсації за 15 діб невикористаної позивачем відпустки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 19.09.2019 року був звільнений зі служби в поліції на підставі наказу відповідача №378 від 18.09.2019 року. Проте вважає, що відповідач безпідставно не здійснив виплату у день звільнення усіх належних йому сум, а саме, грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та не здійснив виплату одноразової грошової допомоги. Зазначив, що звільнений 19.09.2019 року, остаточний розрахунок проведено 30.09.2019 року, тобто затримка розрахунку при звільненні (з 20.09.2019 року по 30.09.2019 року) становить 10 днів. Середньоденне грошове забезпечення, виходячи з розрахунку 419,80 грн. та помножене 10 днів затримки, дорівнює 4198 грн. Також зазначив, що відповідачем повідомлено про наявність невикористаної відпустки за 2018 рік, загальною кількістю 15 діб та про компенсацію відпустки за 2019 рік. Вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим просить задовольнити позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх. №54618 від 24.12.2019), зазначивши, що позивача з 19.09.2019 року звільнено зі служби в поліції та йому виплачено компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік. Виплат грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги була здійснена 30.09.2019 року, з тих підстав, що відповідач є неприбутковою бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних асигнувань та для виплати грошового забезпечення працівників звільнених зі служби в поліції здійснюється запит в потребі додаткового фінансування яке надходить від Національної поліції України, потребує певного часу. Щодо виплати компенсації за невикористані позивачу дні відпустки за 2018 рік законодавством передбачена лише виплата за невикористану відпустку в році звільнення. Відомості про виплату за 2018 рік в наказі відсутні. На підставі наказу відповідача фінансовим відділом була проведена виплата коштів, при цьому позивачем не оскаржено наказ, який не містить кількість днів невикористаної відпустки.

Ухвалою судді від 27.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 18.09.2019 року №378 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) майора поліції ОСОБА_1 (0090805), оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Дніпровського відділу поліції, з 19 вересня 2019 року. Виплатити йому компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік.

В матеріалах справи наявна Довідка від 31.10.2019 №187-К/12/02-2019 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якій визначено, що при звільненні позивач отримав зазначену компенсацію за 8 повних місяців 2019 року, в кількості 30 діб, у сумі 13013,89 грн. Середньомісячне грошове забезпечення з 2 останніх місяці перед звільненням склало 13013,80 грн., середньоденне – 419,80 грн. (а.с.14).

Також з Довідки від 16.10.2019 №217/40/06/05-2019 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області вбачається, що позивач щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік використав у повному обсязі, додаткова оплачувана відпустка за 2018 рік у кількості 15 діб у поточному році не використана. Виплачено компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік (а.с.15).

Позивач, не погодившись з правомірністю бездіяльності відповідача щодо затримки у виплаті грошового забезпечення при звільненні, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (ч. 2 ст. 93 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ч.9 ст.93 Закону № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Згідно ч.10 ст.93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частиною 1 статті 24 Закону України “Про відпустки” передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Частиною 1 статті 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно ч.2 ст.94 Закону № 580-VIII порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі – Порядок №260), які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Виходячи з положень наведених норм, суд вважає зазначити, що обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.

Згідно Наказу відповідача про звільнення від 18.09.2019 №378 о/с, визначено, що ОСОБА_1 (0090805) має право на отримання компенсації за 30 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік.

З Довідки від 31.10.2019 №187-К/12/02-2019 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, вбачається, що при звільненні позивач отримав зазначену компенсацію за 8 повних місяців 2019 року, в кількості 30 діб, у сумі 13013,89 грн.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, оскільки відповідачем в наказі про звільнення позивача було визначено кількість днів невикористаної відпустки за які повинна бути виплачена компенсація (30 діб за 2019 рік) та в довідці від 31.10.2019 року №187-К/12/02-2019 зазначено, що позивачем отримано вказану компенсацію, та позивачем до матеріалів справи протилежного не надано.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про Національну поліцію», постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року, які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування у спірних правовідносинах норм статті 116 та 117 Кодекс законів про працю України (далі – КзпПУ) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 01.03.2018 у справах №806/1899/17, 806/1551/17.

Так ст. 116,117 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи те, що остаточний розрахунок на користь позивача ГУ НП у Запорізькій області здійснено 30.09.2019 року, замість 19.03.2019 (останній день служби), отже кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 10 календарних днів з 19.03.2019 року по 29.09.2019 року.

Таким чином, встановивши те, що остаточний розрахунок з позивачем проведено не у день звільнення, отже у відповідача є обов`язок виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, у розмірі 4198 грн. виходячи із середньоденного розміру грошового забезпечення (419,80грн.) та кількості днів затримки розрахунку (10 днів).

У відзиві відповідач зазначив, що несвоєчасність здійснення остаточного розрахунку з позивачем пов`язана з особливостями бюджетного фінансування ГУПН та необхідністю здійснення замовлення та отримання коштів від центрального органу виконавчої влади – Національної поліції України, що потребує певного часу. Такі аргументи відповідача, на думку суду, не можуть виправдувати порушення права позивача на остаточний розрахунок у день звільнення, при цьому, питання щодо специфіки бюджетного фінансування ГУНП, є питанням відповідача, який і був зобов`язаний їх врахувати при звільненні позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо затримки у виплаті грошового забезпечення при звільненні.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 4198 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова