Ухвала суду № 88018130, 05.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

05 березня 2020 р. Справа № 160/2465/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про вжиття заходів забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради №ОМС-ДН 3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року.

Ухвалою суду від 05.03.2020 року позовну заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №ОМС-ДН 3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання: документу про доплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить вимоги майнового характеру у розмірі 4982,50 грн.

04.03.2020 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:

- зупинити дію постанови Інспекції з питань праці та занятості населення Дніпровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН 3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року, до вирішення справи по суті;

- заборонити органам державної виконавчої служби вживати заходи щодо примусового стягнення коштів з рахунків АТ «Дніпрогаз», відкритих у банківських установах, накладати у зв`язку з цим арешт на кошти та майно АТ «Дніпрогаз».

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що публічно-правовий спір між сторонами існує за обставин прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм та вимог чинного законодавства України та існує очевидність протиправності постанови відповідача. Наголошує, що накладена сума штрафу не відповідає вимогам законодавства, вказані норми у постанові є недіючими, з урахуванням періоду складення оскаржуваного рішення. Зауважує, що невиконання АТ «Дніпрогаз» постанови про накладення штрафу в розмірі 472300,00 грн., шляхом сплати вказаної суми протягом 30-денного строку, з дня винесення оскаржуваної постанови, призведе до негативних наслідків, які істотно ускладнять ефективність захисту та поновлення порушених прав АТ «Дніпрогаз», зокрема, пред`явлення постанови до органів державної виконавчої служби та відкриття провадження щодо примусового стягнення коштів з рахунків АТ «Дніпрогаз», накладення арешту на рахунки та майно АТ «Дніпрогаз» в межах відкритого виконавчого провадження, а також, сплату на користь державної виконавчої служби коштів за проведення виконавчих дій в розмірі 10% від суми стягнення, а саме 47230,00 грн. Разом з тим зазначає, що на даний час позивач не має об`єктивної фінансової можливості виконати очевидно протиправне рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду. Отже, з урахуванням співмірності із заявленими вимогами про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови.

Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову – це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У даному випадку, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №ОМС-ДН 3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року.

Щодо вимоги заяви, в якій представник позивача просить суд зупинити дію постанови Інспекції з питань праці та занятості населення Дніпровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН 3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року, до вирішення справи по суті, суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування такого заходу тим, що оскаржувана постанова має очевидні ознаки протиправності, що є підставою її зупинення у судовому порядку, до вирішення справи по суті. Але, суд вважає, що очевидна протиправність прийнятої постанови має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо). Позивач посилається на очевидність ознак протиправності рішення відповідача, тобто на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та наявність яких має встановлюватися судом під час розгляду адміністративної справи, та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, тому така вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги заяви, в якій представник позивача просить суд заборонити органам державної виконавчої служби вживати заходи щодо примусового стягнення коштів з рахунків АТ «Дніпрогаз», відкритих у банківських установах, накладати у зв`язку з цим арешт на кошти та майно АТ «Дніпрогаз», суд зазначає, що звертаючись з такою вимогою заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що це призведе до негативного впливу на його господарську діяльність, та внаслідок арешту на майно та рахунки виконавчою службою призведе до неможливості вчасно та в повному обсязі виконувати грошові зобов`язання. До заяви про забезпечення позову позивач подав копії договорів №14/12-91, №14/12-92 та №14/12-93 від 28.05.2012 року та копії ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 року по справі №36/5005/6053/12 та від 2612.2012 року по справі №36/5005/6050/12.

Проте, суд зазначає, що заявник не додав до заяви жодних доказів, які б містили відомості щодо перебування оскаржуваної постанови відповідача №ОМС-ДН 3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, посилається на ймовірність настання таких наслідків, не надає жодних письмових доказів поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

Враховуючи зазначене, суд не має можливості встановити, чи дійсно позивач потребує захисту, шляхом заборонити органам державної виконавчої служби вживати заходи щодо примусового стягнення коштів з рахунків АТ «Дніпрогаз», відкритих у банківських установах, накладати у зв`язку з цим арешт на кошти та майно АТ «Дніпрогаз», а також, суд не може встановити, чи володіє заявник фінансовими можливостями, з урахуванням суми штрафу, визначеної у спірній постанові, достатніми для нормального функціонування позивача і здійснення ним господарської діяльності. Суд не враховує припущення заявника, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами.

На даний час суд вважає, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, після відкриття виконавчого провадження, заявник не буде також позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2019 року у справі №200/3887/19-а, яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України для забезпечення даного позову шляхом зупинення дії постанови відповідача про накладення штрафу №ОМС-ДН 3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року, до вирішення справи по суті, а також заборони органам державної виконавчої служби вживати заходи щодо примусового стягнення коштів з рахунків АТ «Дніпрогаз», відкритих у банківських установах, накладати у зв`язку з цим арешт на кошти та майно АТ «Дніпрогаз» - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко