Ухвала суду № 88018128, 05.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб –порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

05 березня 2020 року Справа 160/2577/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною вимоги від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату борги (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати незаконною вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску; стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму у розмірі 21 015,01 грн.

Згідно зі ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Вивчивши подані позовні матеріали, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов подано з порушенням вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Статтею 245 КАС України, визначено повноваження суду при вирішенні справи.

Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.

У випадках, визначених у частинах третій - п`ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив наступне.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що предметом зазначеного позову є визнання протиправною вимоги від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату борги (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн.

Відтак, позовні вимоги є вимогами майнового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 102,00 гривень.

За подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем майнового характеру встановлюється ставка судового збору – 1 % ціни позову, але не менше ніж 0,4 та не більше ніж 5 розмірів п.м.

При цьому, суд зазначає, що позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 840,00 грн., що підтверджується квитанцією № 31 від 04.03.2020 р.

Однак, позивачем невірно визначено суму судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.

Суд зазначає, що оскільки позивачем заявлено 2 (дві) позовні вимоги майнового характеру, а саме: перша щодо визнання протиправною вимоги від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату борги (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, а друга щодо стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області суму у розмірі 21 015,01 грн., останньому необхідно сплатити судовий збір за ставкою 1 % ціни позову, але не менше ніж 0,4 та не більше ніж 5 розмірів п.м., за кожну з наведених вище вимог.

Тобто суд зазначає, що позивач повинен доплатити судовий збір в розмірі 920,80 грн., за позовні вимоги майнового характеру.

При цьому, суд зазначає, що позивачу необхідно надати до суду письмові пояснення щодо відповідності заявлених позовних вимог до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною вимоги від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату борги (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області суму у розмірі 21 015,01 грн., змісту ст. 245 КАС України, з викладенням позовних вимог у відповідності до наведеної вище норм КАС України.

Водночас, суд зазначає, що позивачем – ОСОБА_1 при поданні даної позовної заяви до суду не було надано як документа в підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача, так і копії оскаржуваної вимоги від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату борги (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що позивачу необхідно надати до суду: документ в підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності (копію паспорта позивача), документ про сплату судового збору у розмірі 920,80 грн., за позовні вимоги майнового характеру, письмових пояснень щодо відповідності заявлених позовних вимог, з викладенням позовних вимог відповідно до змісту ст. 245 КАС України, та копію оскаржуваної вимоги від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату борги (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення зазначених вище недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною вимоги від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату борги (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску; стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області суми у розмірі 21 015,01 грн., – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 19 березня 2019 року.

Роз`яснити позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду: документа в підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорта позивача), письмових пояснень щодо відповідності заявлених позовних вимог, з викладенням позовних вимог відповідно до змісту ст. 245 КАС України, копії оскаржуваної вимоги від 14.11.2018 р. № Ф-9732-50/67 У про сплату борги (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, та документа про сплату судового збору у розмірі 920,80 грн., за позовні вимоги майнового характеру, сплаченого за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA178999980000034316206084014

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута. Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.О. Жукова