Рішення № 88017695, 05.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 березня 2020 р. Справа № 120/258/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 24 грудня 2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №151502 в сумі 34000 грн. та №151503 в сумі 1700 грн.

Ухвалою від 29.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено 15 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду про відкриття провадження від 29.01.2020 року отримана відповідачем 31.01.2020 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про вручення ухвали. Разом з тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

30.01.2020 року позивачем подано заяву про заміну неналежного відповідача належним, а саме Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Однак, на переконання суду позивачем визначений належний суб`єкт владних повноважень, який має відповідати за даним позовом. При цьому, вказаною заявою позивач фактично уточнив повне найменування відповідача, що не зумовлює застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 48 КАС України.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 27.02.2020 року заяву про забезпечення адміністративного позову повернуто заявнику без розгляду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

25.10.2019 року посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та представниками Управління патрульної поліції в Херсонській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу МАN д.н. НОМЕР_1 ., який перебував під керуванням водія ОСОБА_2 та на праві власності належав ОСОБА_1 .

За результатами перевірки посадовими особами патрульної поліції прийнято постанову від 25.10.2019 серії ЕАК№1666742 про накладення на водія ОСОБА_2 адміністративного стягнення в сумі 510 грн. за порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху /а.с. 11/.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_2 оскаржив постанову від 25.10.2019 серії ЕАК№1666742 про накладення адміністративного стягнення до Балтійського районного суду Одеської області.

Рішенням Балтійського районного суду Одеської області від 27.11.2019 року у справі №493/1909/19 позов ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено. Постанову від 25.10.2019 серії ЕАК№1666742 про накладення адміністративного штрафу у розмірі 510 грн. скасовано. Провадження у справі закрито.

25.10.2019 року представниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №032788 /а.с. 18/, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №035256 /а.с. 19/ та рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1103/19 від 25.10.2019 року на суму 680,40 Євро /а.с. 20/.

24.12.2019 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №151502 на суму 34000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 вказаного Закону /а.с. 13/ та №151503 на суму 1700 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону /а.с. 14/.

Вважаючи постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вказаної норми Закону слідує що, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Позивач у змісті позовної заяви заперечує, що станом на час проведення рейдової перевірки він був автомобільним перевізником.

Таким чином, визначальним у межах даної адміністративної справи є встановлення факту чи був позивач перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" станом на 25.10.2019 року під час рейдової перевірки.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільний перевізник, який надає послуги чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Із Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.10.2019 року /а.с. 45/ вбачається, що під час перевірки виявлено порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, надання послуг з перевезення вантажів з порушенням вагових параметрів, а саме: перевищення навантаження на одиничну вісь при допустимих 11 тон, фактичне навантаження 13,25 тон.

Одночасно, в даному акті посадовими особами Управління Укртрансбезпеки констатовано неоформлення, відсутність товарно-транспортної накладної у водія ОСОБА_2 під час рейдової перевірки.

На переконання суду, саме товарно-транспортна накладна, це один із можливих документів, який за належного оформлення, може свідчити про надання послуг перевезення вантажу та особу автомобільного перевізника.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, за якими суб`єктом владних повноважень визначено позивача - ОСОБА_1 , як автомобільного перевізника.

Крім того, відповідач не направив суду відзив на позовну заяву та не надав заперечень щодо наведених позивачем у позові обставин про відсутність у нього статусу автомобільного перевізника на час рейдової перевірки 25.10.2019 року.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частина 2 статті 77 КАС України покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

В контексті наведених норм суд констатує, що відповідачем у даній справі не спростовано позицію позивача щодо відсутності у нього статусу автомобільного перевізника станом на час проведення рейдової перевірки (25.10.2019 року), а відтак не доведено правомірність прийнятих ними рішень в цій частині.

Крім того, рішенням Балтійського районного суду Одеської області від 27.11.2019 року у справі №493/1909/19 позов ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено. Постанову від 25.10.2019 серії ЕАК№1666742 про накладення адміністративного штрафу у розмірі 510 грн. скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Рішення суду мотивоване відсутністю належних та допустимих доказів, які б доводили наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, зокрема порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України - перевезення вантажу на транспортному засобі, фактична маса якого перевищувала максимально допустиму вагу навантаження.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів, що позивач ОСОБА_1 на час проведення рейдової перевірки транспортного засобу МАN д.н. НОМЕР_1 був автомобільним перевізником та з огляду на скасування у судовому порядку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, яка передувала прийняттю оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятих Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №151502 від 24.12.2019 року та №151503 від 24.12.2019 року та їх скасування.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 840,80 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 1, 33, 39, 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року, п. 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №151502 від 24.12.2019 року в сумі 34000 грн. та №151503 від 24.12.2019 року в сумі 1700 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Свентух Віталій Михайлович