Рішення № 88009524, 02.03.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2220/19

Номер провадження 2/573/41/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника позивача: Ломаки Ю.М.,

представника відповідача: Подибайла А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївна» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

27листопада 2019року Фермерськегосподарство «КоваленкоТетяна Миколаївна»звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_1 ,ТОВ «БілопілляАгросвіт» провизнання недійснимдоговору орендиземлі.Свої вимогипредставник позивачамотивує тим,що 03 червня 2005 року товариство уклало з ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,97 га, кадастровий номер 5920688200:02:002:0187 строком дії на 20 років, з 03 червня 2005 року по 03 червня 2025 року. 22 грудня 2006 року вказаний договір зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі внесено запис за № 4571. 10 січня 2019 року представник позивача звернувся до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою здійснення державної реєстрації права оренди на вказану вище земельну ділянку, однак 15 січня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняв рішення № 45050126 про відмову у державній реєстрації зазначеного права з підстав існуючих суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, оскільки право оренди зазначеної земельної ділянки вже зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 грудня 2014 року за № 8121664. В подальшому, представник позивача отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та 25 березня 2011 року уклав договір оренди земельної ділянки № 33с з ТОВ «Білопілля Агросвіт». Таким чином, земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ТОВ «КоваленкоТетяна Миколаївна» на підставі договору оренди землі, строк дії якого не закінчився, передана у користування ТОВ «Білопілля Агросвіт». Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просив визнати недійсним договір оренди землі № 33с від 25 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт», об`єктом оренди за яким є земельна ділянка, площею 3,9726 га, з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187.

Ухвалою від 18 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано у ТОВ «Білопілля Агросвіт» укладений між відповідачами договір оренди землі від 25 березня 2011 року № 33с , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187, площею 3,9726 га (а. с. 25-26).

20 січня 2020 року до початку розгляду справи по суті до суду надійшла заява ТОВ «Білопілля Агросвіт» про застосування строку позовної давності, яка обґрунтована тим, що з 2011 року позивачу було відомо про укладення між відповідачами договору оренди від 25 березня 2011 року, та з того часу фермерське господарство не використовувало спірну земельну ділянку, а також за словами її власника, не сплачувало орендну плату за період 2011-2019 років включно (а. с. 49-51).

29 січня 2020 року представник позивача Ломака Ю. М. подав до суду заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що єдиним доказом, на який вказує відповідач щодо обізнаності ФГ «Коваленко Т.М.» про порушення його прав, є показання з чужих слів, що є недопустимим у даних правовідносинах. Крім того, укладений між позивачем та власником договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187 є дійсним. ФГ «Коваленко» використовує вказану земельну ділянку для цілей здійснення господарської діяльності по теперішній час. Про порушення свого права позивач дізнався 15 січня 2019 року, коли державний реєстратор прийняв рішення про відмову в державній реєстрації договору оренди ФГ «Коваленко Т.М. на означену земельну ділянку, а про особу та спосіб, у який було порушено право позивача 15 березня 2019 року, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав, яка містить дані про право оренди ТОВ «Білопілля Агросвіт» на спірну земельну ділянку (а. с. 59-60).

У судовому засіданні представник ТОВ «КоваленкоТетяна Миколаївна»-адвокат ЛомакаЮ.М. позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи. 07 лютого 2020 року надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі за станом здоров`я, просить відмовити у позові, застосувавши строк позовної давності. (а. с. 64, 73).

Представник відповідача ТОВ «Білопілля Агросвіт» за довіреністю Подибайло А.Ю. у судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що починаючи з 2011 року позивачу було відомо про існування оспорюваного договору, оскільки з того часу позивач не використовував спірну земельну ділянку. Крім того, з цього часу між ФГ «Коваленко Т.М.» та ТОВ «Білопілля Агросвіт» велися постійні суперечки, щодо користування спірною земельною ділянкою. На підставі договору оренди землі № 33с від 25 березня 2011 року, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 грудня 2014 року за № 8121664, починаючи з 2015 року вказаною земельною ділянкою користується ТОВ «Білопілля Агросвіт». Таким чином ФГ «Коваленко Т.М.», знаючи про факт порушення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187 з 2011 року, не здійснило жодних заходів щодо захисту своїх прав, маючи при цьому об`єктивну можливість довідатися про їх порушення. У зв`язку з вказаними обставинами, позивач вважається таким, що пропустив строк позовної давності. Крім того, починаючи з 2011 року, оренду плату від позивача відповідач ОСОБА_1 не отримував, а доводи представника позивача про відсутність вини «ФГ «Коваленко Т. М.» у несплаті орендної плати з причини необізнаності щодо спадкоємців померлої ОСОБА_2 безпідставні. Просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Заслухавши представника позивача ФГ «Коваленко Т.М.» - адвоката Ломаку Ю.М., представника відповідача ТОВ «Білопілля Агросвіт» - Подибайла А.Ю., повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Обов`язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними передбачених законом прав закріплено пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Цивільним процесуальним законодавством збирання доказів судом, за власної ініціативи, не передбачено і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12,ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-CM № 010270, виданого Супрунівською сільською радою 31 травня 1999 року на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Супрунівської сільської ради від 04 травня 1999 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,13 га, яка розташована на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 8).

Як вбачається з акту прийому передачі земельної частки (паю) від 21 листопада 2003 року, головою правління КСП «Супрунівське» ОСОБА_3 було передано Сіденко Н.І ОСОБА_4 земельну ділянку в натурі як власнику державного акту на право приватної власності на земельну частку (пай) з таким складом угідь: рілля - площею 3,97 га та сіножаті - площею 0,16 га, всього загальною площею 4,13 га (а. с. 11).

03 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ФГ «Коваленко Т.М.» укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 грудня 2006 року за № 4571 про державну реєстрацію цього договору (а. с. 5-7, 11).

За умовами вказаного договору, на підставі акту прийому передачі земельної ділянки ОСОБА_2 передала в оренду ФГ «Коваленко Т.М.» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,97 га, розташовану на території Супрунівської сільської ради (а. с. 9).

За інформацією відділу у Білопільському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області встановлено, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі внесено запис за № 4571 про державну реєстрацію за № 040662604571 від 22 грудня 2006 року договору оренди земельної ділянки площею 3,97 га під кадастровим номером 5920688200:02:002:0187 на території Супрунівської сільської ради, укладеного між ФГ «Коваленко Т.М.» та ОСОБА_2 , строком на 20 років (а. с. 14).

Відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки договір укладений на 20 років з 03 червня 2005 року по 03 червня 2025 рік.

Згідно з п. 37 дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи; договір припиняється також у інших випадках передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом (п. 38 Договору).

У п. 39 Договору обумовлено, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата орендної плати та неналежне виконання умов договору.

Згідно з п. 40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізацію юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до п. 43 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Разом з цим судом встановлено, що 25 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт» укладено договір оренди землі № 33с, за яким ОСОБА_1 на підставі акту прийому-передачі та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передав ТОВ «Білопілля Агросвіт» у строкове платне користування, строком на 10 років, належну йому на підставі державного акту серії IV-CM № 010270 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Бойко О.І. 17 грудня 2010 року, земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187, площею 3,97 га ріллі, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради (а. с. 34-42).

Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 15 березня 2019 року за № 159719743 встановлено, що державним реєстратором Реєстраційної служби Білопільського районного управління юстиції Пешковою О.М. 17 грудня 2014 року внесено запис № 8121664 щодо реєстрації за ТОВ «Білопілля Агросвіт» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187 відповідно до договору оренди № 33с від 25 березня 2011 року, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 13).

27 вересня 2018 року між відповідачами укладено Додаткову угоду №1 до зазначеного вище договору оренди, згідно з якою продовжено строк дії договору оренди на 22 роки до 24 березня 2033 року та погоджено інші істотні умови договору. Інформація про реєстрацію вказаної додаткової угоди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в матеріалах справи відсутня і представнику ТОВ «Білопілля Агросвіт» ОСОБА_5 . не відома (а. с. 43-46).

15 січня 2019 року державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області Деркач М.В. своїм рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 45050126 відмовив Ломаці Ю.М., який діє за довіреністю ФГ «Коваленко Т.М.» у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187 за Фермерським господарством «Коваленко Т.М.» по причині того, що на вказану земельну ділянку вже зареєстроване інше речове право під № 8121664 від 17 грудня 2014 року (а. с. 12).

ФГ «Коваленко Т. М.» не виступає стороною оспорюваного договору від 25 березня 2011 року ( та додаткової угоди до нього від 27 вересня 2018 року), але як орендар вказаної земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постановах №6-605цс16 від 25 травня 2016 року, №594/153/16-ц від 23 листопада 2016 року.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

В силу положення ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Законом України «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV) визначається порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 1, ст. 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 означеного Закону).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За нормами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На період укладення договору оренди земельної ділянки діяло два нормативних акти, відповідно до яких проводилася державна реєстрація договорів оренди землі, зокрема - Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, який втратив чинність 05 серпня 2011 року та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №174, який втратив чинність з 20 серпня 2012 року. Відповідно до вказаних нормативних актів реєстрація договорів оренди землі відрізнялася лише процедурною складовою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державна реєстрація договору оренди землі, укладеного між позивачем ФГ «Коваленко Т.М.» та ОСОБА_2 03 червня 2005 року, яка була проведена Білопільським відділом Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», здійснена у відповідності з чинним на період її проведення законодавством.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Однак, відповідачами не надано належних і допустимих доказів, що при здійсненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, державний реєстратор виконав зазначені вимоги закону та перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Крім того, у п. п. 37 - 40 оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 03 червня 2005 року, укладеного між ФГ «Коваленко Т. М.» та ОСОБА_2 визначено, що дія цього договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи; договір припиняється також у інших випадках передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата орендної плати та неналежне виконання умов договору. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вказаний договір оренди землі від 03 червня 2005 року набрав чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 22 грудня 2006 року та на даний час є дійсним.

У Постанові ВП ВС від 7 серпня 2019 року у справі № 193/11/17, Верховний суд зазначив про те, що повторна державна реєстрація підлягає скасуванню, якщо державний реєстратор не перевірив законність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, не встановив відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на майно, а право оренди земельної ділянки вже було зареєстровано. Як Закон «Про оренду землі», Земельний кодекс, так і договір не передбачають права припинення договору оренди у зв`язку зі смертю орендодавця. Тобто, спадкоємець, отримавши права і обов`язки орендаря, не може в період чинності договору самостійно розпоряджатися землею. Оскільки строк дії договору оренди не закінчився, правові підстави для припинення цього договору не зазначені та не доведені, а сторони не дійшли згоди про його розірвання, орендодавець не мав законних підстав укласти договір оренди цього ж предмета з іншою особою - орендарем на той же часовий проміжок, що і чинний договір оренди.

За вказаних встановлених обставин, суд приходить до висновку, що договір оренди землі укладений між ФГ «Коваленко Т. М.» та ОСОБА_2 03 червня 2005 року, на час укладення оспорюваного договору № 33с від 25 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт» не припинив своєї дії, а відтак, укладений до закінчення строку його дії новий договір щодо оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем, на переконання суду, є недійсним в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно із положеннями ч. 3 ст.152ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Оскільки, укладений між відповідачами правочин порушує речове право позивача на спірну земельну ділянку, одночасне існування двох договорів оренди та їх державної реєстрації суперечать вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захист державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Стосовно заяви ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України поняття позовної давності визначено як це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки представник позивача ОСОБА_6 дізнався про порушення права ФГ «Коваленко Т.М.», тобто про наявність зареєстрованого іншого речового права на земельну ділянку лише 15 січня 2019 року, коли отримав рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187, то в розумінні ч.1 ст.261 ЦК України, це є моментом початку перебігу строку позовної давності, тому суд приходить до переконання, на підставі аналізу доказів, які знаходяться в матеріалах цивільної справи, що представником позивача не пропущено строки позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.

Доводи представника відповідача ОСОБА_5 про те, що про порушення свого права позивачу стало відомо у 2011 році, оскільки з цього часу з приводу вказаної земельної ділянки між ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ФГ «Коваленко Т. М.» тривали постійні суперечки, а починаючи з 2015 року товариство користується спірною земельною ділянкою, про що було відомо позивачу, суд не приймає до уваги, оскільки всупереч ст.81ЦПК України вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Між тим, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи по суті позову на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, суд констатує той факт, що представником позивача надано належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог та спростовано аргументи відповідачів про те, що стороною позивача пропущений строк позовної давності при зверненні до суду із зазначеним позовом.

Отже, суд прийшов до переконання, що клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам чинного законодавства України, спрямованого на забезпечення та захист державою речових та інших прав, що підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача, як орендаря, суд приходить до висновку про задоволення позову ФГ «Коваленко Т. М.».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, стягненню з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку підлягає судовий збір у сумі по 960 грн. 50 коп. з кожного (а. с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 256, 257, 261, 267, 396, 626, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 93, 124, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївна» (ЄДРПОУ: 21119432, юридична адреса: 41860, Сумська область, Білопільський район, с. Ганнівка-Тернівська) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» (ЄДРПОУ 35671804, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 10) про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, задовольнити.

Визнати недійсними договір оренди землі № 33с, укладений 25 березня 2011 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5920688200:02:002:0187, площею 3,9726 га, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрований 17 грудня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8121664.

Стягнути із ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» на користь Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївна» у дольовому порядку судовий збір по 960 грн. 50 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя