Рішення № 88004383, 28.02.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/24283/19

н/п 2/953/1044/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючої судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» (ЄДРПОУ 00167606, м. Харків вул. Пушкінська б. 5) про стягнення заробітної плати,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась у суд з позовом до відповідача, ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 82840 грн., яка виникла за період з 01.04.2018р. по 01.11.2019р.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.04.2018 року, позивача було прийнято на роботу на посаду ведучого інженера Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ». Починаючи з 01.04.2018року по 01.11.2019року відповідач не виплачував позивачу заробітну плату, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 82840 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась відповідно до положень ЦПК України,причини неявки суду не відомі. Позивачем було надано заяву про розгляд справи без її участі, однак протокольною ухвалою суду від 16.01.2020року явка позивача була визнана обов`язковою.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що надані позивачем наказ про призначення на посаду та довідку про заборгованість не можна вважати такими, що відповідають дійсності оскільки колишній колова комісії з реорганізації обіймаючи посаду в.о. директора втратив будь-які повноваження передбачені статутом підприємства щодо його управління. Крім того, за результатами планової виїзної документальної перевірки ГУ ДФС було складено акт та в ході даної передвіки представникам податкової було надано відомості про нарахування заробітної плати за березень, квітень, травень та червень 2018року, відповідно до вказаних відомостей у складі працівників ДП «Південдіпрошахт» ОСОБА_1 відсутня та заробітна плата такі особі не призначалась та не нараховувалась.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

На підтвердження на підтвердження трудових відносин між позивачем та відповідачем, а також заборгованості по нарахованій але невиплаченій заробітній платі, позивачем надано копію наказу від 30.03.2018року № 30/03-1 про прийняття ОСОБА_2 на роботу, який підписаний в.о. ДП «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» ОСОБА_3 та довідку ДП проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» від 29.11.2019року 24.12-1/6, яка підписана керівником ОСОБА_4 та згідно якої за період з 01.04.2018року по 01.11.2019року сума заборгованості з невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 складає 82840грн.

Згідно Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. N 794 - персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. В основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб.

Для формування інформаційної бази системи

персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку від: інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; Державної податкової адміністрації; роботодавців; фізичних осіб; державних органів реєстрації актів цивільного стану про громадян, які померли державної служби зайнятості; інших підприємств, установ та організацій.

На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова

картка. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати зокрема тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи.

Так, відповідно до відомостей ГУ ПФУ в Харківській області відомості щодо праці позивача ОСОБА_1 у ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» відсутні у персоніфікованому обліку.

Оцінюючи вказані докази суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно наказу №328 від 29.07.2019 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в.о. директора ДП «Південдіпрошахт» Севастьянова Ю.О. виведено зі складу комісії з реорганізації ДП «Проектування будівництва Підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», та введено до складу Комісії і призначено її головою – ОСОБА_5 . Тобто, з 29.07.2019 ОСОБА_3 втратив будь-які повноваження, передбачені Статутом підприємства щодо його управління (видавати розпорядження, накази, доручення, підписувати договори, звіти, акти звірки взаєморозрахунків, довідки, в тому числі довідки про наявність заборгованості підприємства, кредиторської, дебіторської, заборгованості по заробітній платі).

З урахуванням зазначеного, суд не приймає як доказ надану позивачем довідку від 29.11.2019року 24.12-1/6 за підписом керівника ДП «Південдіпрошахт» Севастьянова Ю.О., щодо підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем по заробітній платі з 01.04.2018року по 01.11.2019року, оскільки вона є недопустимим доказом.

Як вбачається зі ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ч. 6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так, позивачем до позовної заяви додано копію наказу 30.03.2018року № 30/03-1 про прийняття її на роботу.

Ухвалою суду від 30.01.2020року було зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати до суду оригінал зазначеного наказу, однак позивачем вимоги ухвали не виконано та оригінал наказу не надано.

Оскільки у суду виник сумнів відповідність поданої копії наказу його оригіналу, позивачем на вимогу суду оригінал наказу не наданий, суд у відповідності до положень ч.6 ст. 95 ЦПК України не бере цей доказ до уваги.

Будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст.76, ч. 1, 2 ст.77, ч. 1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті на їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, які б відповідали фактичним обставинам справи.

В матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження факту праці позивача у ДП «Південдіпрошахт», а також нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 01.04.2018року п 01.11.2019року, саме тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ДП «Південдіпрошахт» слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст..2, 12, 13, 19, 49, 81, 141, 263 - 266, 268, 273, 274, 275, 354 ЦПК України, суд-

вирішив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» (ЄДРПОУ 00167606, м. Харків вул. Пушкінська б. 5) про стягнення заробітної плати – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 04.03.2020року.

Суддя Бородіна Н.М.