Рішення № 88002891, 26.02.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5344/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

судді Постигач О.Б.

секретаря Аврамишиної Д.О.

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представникапозивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Сьома Львівська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування. -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить визнати за нею 1\2 частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: з двох житлових кімнат та двох кухонь, загальною площею 82,4 кв.м., житловою площею - 32,5 кв.м., сарай (дерево) за літ. «К», сарай (цегла) за літ. «Н», вбиральня (цегла) за літ. «П» та огорожа (металічна сітка) за літ. №1, що розташовані на земельній ділянці площею 819,8 кв.м. та перебувають в її користуванні в порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона 25.09.2018 року звернулась до Сьомої Львівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 . На свою заяву позивач отримала відповідь, якою їй було повідомлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 має наступну взаємовиключену реєстрацію, яка була здійснена Обласним комунальним підприємтсвом «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», а саме: за ОСОБА_5 зареєстровано будинок в цілому на підставі свідоцтва про право власності від 03.08.2010 року, за ОСОБА_4 зареєстровано 1\5 частини будинку на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.1967 року, за ОСОБА_6 зареєстровано 1/5 частини будинку на підставі договору в порядку обміну від 25.09.1995 року, а 21.12.2012 року ця частина зареєстрована за ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 . Позивач пояснює, що домоволодіння по АДРЕСА_2 складається з двох нерухомостей: житлового будинку та будинку-флігель. Рішенням виконкому Залізничної районної ради депутатів трудящих №366 від 07.04.1967 р. будинку-флігель було присвоєно номер АДРЕСА_3 під номером АДРЕСА_4 . При цьому зміни реєстрації права власності між співвласниками здійснено не було. Договором співвласників спільного будинку про встановлення порядку користування частками будинку в натурі було встановлено користування співвласників домоволодіння відповідним нерухомим майном будинку під літ. «А» та під літ. «А-1», а саме: ОСОБА_5 – приміщення будинку літ. «А» (окремо стоячий) по АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 – приміщення в будинку літ. «А-1» (окремо стоячий) по АДРЕСА_4 ; ОСОБА_7 – приміщення в будинку літ. «А-1» (окремо стоячий) по АДРЕСА_4 . ОСОБА_6 став співвласником 1/5 частини власності на підставі договору в порядку обміну від 25.09.1995 р. з ОСОБА_7 . Також рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.04.2000 р. за кожним будинком закріплена відповідна площа земельної ділянки. Зазначає, що зареєстровані права власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відбулись помилково, без врахування, що будинку-флігель 07.04.1967 р. було присвоєне номер 56-А, без врахування зміни адреси права власності житлового будинку за АДРЕСА_4 та без врахування зміни часток цього майна. Саме помилково проведена реєтрація у 21.12.2012 році будинку-флігель не дозволяє їй успадкувати майно після смерті свого дідуся – ОСОБА_4 . Вважає, що спадкодавець ОСОБА_4 був співвласником будинку за адресою: АДРЕСА_2 ) та володів половиною даного будинку. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити та визнати за нею саме частку Ѕ будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, дали пояснення аналогічно наведеним в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, відзиву не подала. 13.11.2019 року та 19.02.2020 року подала заяви про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи - Сьомої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. 01.10.2019 р., 05.11.2019 р. та 11.02.2020 р. подали заяви про розгляд справи без участі їхнього представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на все його майно, а саме на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

25.09.2018 року позивачка звернулась до Сьомої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , однак листом від 25.09.2018 року їй було відмовлено у видачі даного свідоцтва. Державним нотаріусом повідомлено, що наявна реєстрація права власності ОСОБА_5 на будинок в цілому та реєстрація права власності на 1/5 частини за ОСОБА_4 цього ж самого будинку АДРЕСА_1 є взаємовиключними обставинами, видача свідоцтва на спадщину та реєстрація права власності буде суперечити вимогам закону. З метою реалізації спадкових прав, їй запропоновано звернутися до суду /а.с. 7/.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.04.2000 року у справі №2-1121 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами виділено в користування земельні ділянки з відповідними розмірами.

Даним судовим рішенням ввстановлено, що ОСОБА_5 25.04.1967 року придбала 3/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_4 (на даний час АДРЕСА_1 ).

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 26.01.1967 року придбали 2/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_4 .

В 1995 році належна ОСОБА_7 1/5 частини будинковолодіння в порядку обміну була придбана ОСОБА_6 .

Рішенням Залізничного райвиконкому м. Львова № 366 від від 07.04.1967 року будинкам, які належали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 присвоєно відповідно №56 та АДРЕСА_4 та закріплено земельні ділянки 1812 кв.м. та 1208 кв.м. /а.с. 19-21/.

Дане рішення набрало законної сили, а обставини встановлені даним рішенням суду доказуванню не підлягають.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.09.2010 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності являється ОСОБА_5 , що також підтверджується наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР від 03.08.2010 року № 1355-Ж-З про оформлення права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та свідоцтвом про право власності від 03.08.2010 року /а.с. 11-13/.

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 належить на праві приватної спільної часткової власності 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 належить на праві приватної спільної часткової власності 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору в порядку обміну. Також зазначено, що колишня частка 3/5 житлового будинку зареєстровано в цілому за ОСОБА_5 за адресою – АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03.08.2010 р. /а.с. 14/.

25.12.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частки будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 /а.с. 15/.

Судом також встановлено, що згідно договору співвласників спільного будинку про встановлення порядку користування частками будинку в натурі співвласники будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будинків літ. «А-1» та літ. «А’-1» займають відповідно такі приміщення: ОСОБА_5 – приміщення будинку літ. «А-1», а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - приміщення будинку літ. «А’-1». Будинку під «А’-1» згідно рішення виконкому Залізничної районної ради депутатів трудящих від 07.04.1967 р. за №366 було присвоєно №8 «А», але власники не провели перереєстрації власності. Право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_5 за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в БТІ станом на 12.03.2018 р. не реєструвалось /а.с. 116 інвентеризаційної справи/.

В матеріалах справи міститься довідка ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 68 від 04.07.2018 року в якій вказано, що враховуючи всі правовстановлюючі документи та зміну адрес нерухомості, а також Договір співвласників спільного будинку про встановлення порядку користування частками будинку у натурі від 14.12.1967 р., згідно якого припинилася спільна часткова власність для трьох співвласників, реєстрація будинку-флігеля за адресою: АДРЕСА_1 , має бути змінена, а саме: ОСОБА_4 є власником Ѕ частини будинку на АДРЕСА_6 і ОСОБА_6 є власником Ѕ частини будинку на АДРЕСА_6 /а.с. 8/.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно ч. 2, 4 ст. 15 Закону України, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 17 жовтня 2013 року № 868 , що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення. Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

В силу вище наведених норм підстав для визнання за ОСОБА_1 1\2 частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_6 в порядку спадкування не вбачається, так як в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту оформлення за померлим ОСОБА_4 у встановленому законом порядку права власності на 1\2 частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_6 . Натомість судом встановлено, що спадкодавцю на день смерті належала 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, оскільки предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача, суд в силу ст. 264 ЦПК України не може виходити за межі позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд звертає увагу позивача на те, що державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 в цілому та реєстрація за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по 1/5 частки цього ж будинку суперечать вимогам закону, що є перешкодую для реалізації її прав як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 . Оскільки суд вирішує спір в межах заявлених вимог, а вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 на будинок не заявляються, тому суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, вимога позивача щодо успадкування нею Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_6 після смерті ОСОБА_4 не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи і задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 182, 1216-1218 ЦК України, суд

у х в а л и в :

в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 березня 2020 року.

Суддя /підпис/ Постигач О.Б.

З оригіналом згідно

Суддя Постигач О.Б.