Ухвала суду № 88001581, 28.02.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/137/15-к

Номер провадження 1-кп/305/265/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2020 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді - Бліщ О.Б.

секретаря судових засідань - Вербещука В.А.

з участю: прокурора - Ластовичака В.Ю.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Мокану В.Д.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів, обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке 03.11.2013 було внесено в ЄРДР за №12013070140001092,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2019 року із Закарпатського апеляційного суду до Рахівського районного суду Закарпатської області 07.02.2020 надійшли матеріали кримінального провадження внесеного в ЄРДР 03.12.2013 за №12013070140001092, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, після скасування вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.12.2018, для призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції в іншому складі.

Ухвалою Рахівського районного суду від 13.02.2020 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Ластовичак В.Ю. просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт наданий суду складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Мокану В.Д. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з тим, що такий не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Своє клопотання мотивує тим, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14.01.2020 залишений без змін вирок Рахівського районного суду від 24 грудня 2018 року, яким ОСОБА_2 виправдано за ч. 2 ст. 121 КК України, а щодо засудження ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 296 КК України вирок скасований з направленням матеріалів кримінального провадження у цій частині на новий судовий розгляд до Рахівського районного суду в іншому складі. ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення в тому, що, він діючи в групі з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, продовжуючи свої протиправні хуліганські дії, демонстративно, за допомогою предметів, що заздалегідь приготовили, наніс значні механічні пошкодження автомобілю моделі «Volkswagen Passat», д. н. з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому матеріальні збитки на суму 26842,54 грн. та автомобілю марки «Ореl Astra», д. н. з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 спричинивши останньому матеріальні збитки на суму 5016,82 грн. Закарпатський апеляційний суд зазначив в ухвалі, що у вищевикладеному обвинуваченні не встановлено формулювання, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб із застосуванням предметів спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень. Окрім того, у вироку не було вказано місце вчинення злочину, найменування предметів, заздалегідь приготовлених для нанесення тілесних ушкоджень і, зокрема, для спричинення значних механічних пошкоджень автомобілю моделі «Volkswagen Passat», д. н. з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 та автомобілю марки «Ореl Astra», д. н. з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 та які не визнані потерпілими, а транспортні засоби речовими доказами; які дії вчинив ОСОБА_2 , що кваліфіковані за цією нормою матеріального права; не міститься посилання на докази у підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України кримінального правопорушення. Зазначив також, що усі перераховані недоліки містяться в обвинувальному акті від 21 січня 2015 року, а тому просить повернути обвинувальний акт прокурору для усунення вказаних недоліків.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника та просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор Ластовичак В.Ю. заперечив проти задоволення клопотання адвоката Мокану В.Д. у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Зокрема зазначив, що дійсно апеляційним судом визнано певні недоліки, але не слідства, а суду. Таким чином, підстав для повернення обвинувального акту немає.

За результатами проведення підготовчого судового засідання, суд, врахувавши думки всіх учасників судового провадження стосовно можливості призначення судового розгляду, вважає, що у призначенні справи до судового розгляду існують перешкоди, які неможливо усунути у ході судового розгляду, а тому обвинувальний акт необхідно повернути прокурору, виходячи з наступного.

Вимогами ст. 2 КПК України регламентовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому, ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України: обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Такий перелік відомостей повинен бути перевірений судом у підготовчому судовому засіданні з точки зору можливості призначення судового розгляду.

Зокрема, згідно вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті мають міститись такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Разом з тим, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону при складенні та затвердженні обвинувального акту стосовно ОСОБА_2 слідчим та прокурором не дотримані.

Так, у відповідності до вимог пункту першого частини третьої статті 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. Пунктами другим і десятим частини першої статті 56 цього Кодексу передбачено також, що потерпілий має право знати сутність підозри та обвинувачення, право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Виклад всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України, як їх вважають установленими слідчий, прокурор, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до ч. 4 ст. 110 і ч. 2 ст. 291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті - процесуальному рішенні, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і завершує досудове розслідування.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого в його вчиненні, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, і ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив, мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати сутність обвинувачення) та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а отже і в межах викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

У разі ухвалення вироку на суд, згідно ст. 374 КПК України, покладається формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, або пред`явленого особі і визнаного недоведеним, зазначення мотивів прийнятих рішень, доказів на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів тощо.

Без дослідження судом фактичних обставин кримінального правопорушення виконання цього припису є неможливим. А таке дослідження суд, відповідно до ст. 337 КПК України, здійснює в межах, установлених на стадії досудового розслідування і викладених слідчим в обвинувальному акті.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, серед інших відомостей, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, із обвинувального акту вбачається, що всупереч зазначеним вимогам процесуального закону, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 вказаним вимогам не відповідає, оскільки взагалі не містить сформульованого обвинувачення, натомість у ньому, в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України викладено зміст зміненої 11.11.2013 підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, що не підтверджує доведеність його винуватості в інкримінованому йому діянні на стадії досудового розслідування.

На думку суду, наведені вище обставини свідчать про те, що обвинувачення за ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_2 не пред`являлося.

Таким чином, клопотання адвоката Мокану В.Д. є підставним та підлягає до задоволення.

При цьому, суд враховує лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у якому зазначено, що у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором. Крім цього, як наголошується судами вищих інстанцій, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Необхідно також зазначити, що відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має що найменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Окрім того, згідно із чинним кримінальним процесуальним законом обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт має бути конкретним за своїм змістом, позаяк неконкретність такого обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п. 79). Крім того, суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03. 2001 у справі «Даллос проти Угорщини» № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

У зв`язку з наведеним, Ціпле ОСОБА_10 був позбавлений можливості здійснювати ефективний захист від обвинувачення, що призвело до порушення його права на захист.

Таким чином, суд вважає, що відсутність формулювання обвинувачення у вказаному обвинувальному акті є тим недоліком, без якого не може розпочатися судовий розгляд і вказаний недолік, згідно з нормами КПК України, може бути усунутий лише на стадії підготовчого судового засідання відповідно до процедури, визначеної ст. 314 КПК України.

Отже, наведені вище недоліки обвинувального акту, складеного стосовно ОСОБА_2 , є перешкодою для призначення справи до судового розгляду, а тому, з метою дотримання прав та гарантій обвинуваченого, зазначених у Конвенції, суд, дійшов до висновку, що даний обвинувальний акт слід повернути прокурору, який його затвердив, для усунення вказаних в даній ухвалі недоліків.

Керуючись ст.ст. 110, 291, 314, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Мокану Василя Дмитровича про повернення обвинувального акту – задовольнити.

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 03.11.2013 внесено до ЄРДР за №12013070140001092 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України прокурору, який затвердив обвинувальний акт, для усунення недоліків упродовж розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 04 березня 2020 року о 15 годині 30 хвилин.

Головуюча: Бліщ О.Б.