Рішення № 87998959, 25.02.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/25/19

Провадження № 2-82/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарях Євдокімова В.С., Бинчук О.О., Тищенко І.Д., Денисенко Ю.С.

представників Сльозко Л.М., Артеменко П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 23 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 384/97/06-П за умовами якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 4000,00 Євро на строк з 23.08,2006р. до 22.08.2011р., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та таким порядком повернення суми Кредиту до 10-го числа кожного місяця згідно з графіком. Кредиті кошти призначені на споживчі цілі. В забезпечення зобов`язання по вищевказаному кредитному договору між Позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено Договір Іпотеки №04/І-398 від 22.08.2006 р. посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. та зареєстровано в реєстрі за № 3255, відповідно до умов якого Позивач передав, а ПАТ «Укрсоцбанк» прийняв іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,109 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На вищевказане майно внесено заборону відчуження нерухомого майна. 21.08.2006р. була укладена Додаткова угода №1 про внесення змін до Договору кредиту № 384/97/06-П від 23.08.2006р. у зв`язку із зміною умов кредитування за Договором кредиту 384/97/06-П від 23.08.2006р.Сторони домовилися що з 01.11.2008року процентна ставка за користування кредитом нарівні 13,5% річних. 07.07.2009 р. укладено Додаткову угоду до Кредитного договору № 384/97/06-П від 23.08.2006р. внесли наступні зміни до умов кредитування,визначених Договором: кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 4048.68 Євро зі сплатою 13.5% річних та з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 21.08.2016р., погашення Кредиту здійснюється в порядку до 10-гочисла кожного місяця згідно з графіком. Спір виник у зв`язку з тим, що Позивач вважає, що Відповідач при укладенні спірного правочину свідомо та навмисно ввів Позивачку в оману щодо істотної умови кредитного договору - його ціни, а саме - абсолютного значення здорожчання кредиту та відсоткової ставки з метою привернення уваги до фінансової послуги саме цього кредитора. Водночас, розмір щомісячного ануїтетного платежу, як одного із вартісних елементів фінансової послуги, також не відповідає базовим умовам кредитування, та є навмисно завищеним банком- з мотивів отримання прихованого прибутку.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14.01.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.03.2019 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області витребувано з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (01001, м. Київ вул. Ковпака 29) оригінали та належним чином завірену копію Кредитної справи ОСОБА_1 за кредитним договором №384/97/06 від 23.08.2006 року; Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №384/97/06 від 23.08.2006 року по справі процентів банку за надання кредиту за первісними підтверджуючими документами за період з вересня 2006 року по червень 2018 року;Меморіальні ордери, що підтверджують видачу кредиту в сумі 4000 і 4048 Євро ОСОБА_1 .

22.11.2019 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області залучено в якості правонаступника відповідача – Акціонерне товариство «Альфа Банк», (розташований 03150, м. Київ вул. Велика Васильківська,100) до участі у справі позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заявлених вимог заперечив, та повідомив, що викладенні обставини є безпідставними та не обґрунтованими, частина коштів позивачем повернута позичальнику, на момент підписання кредитного договору між сторонами, банк надав всю вичерпну інформацію про умови кредиту, позивач підтвердив це своїм підписом, просив застосувати строки позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

23 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 384/97/06-П за умовами якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 4000,00 Євро на строк з 23.08,2006р. до 22.08.2011р., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та таким порядком повернення суми Кредиту до 10-го числа кожного місяця згідно з графіком.

Згідно п.1.2 договору про надання кредиту цільове призначення кредиту - кредит надається позичальнику на наступні цілі :поточні потреби.

Строк повернення кредиту встановлено - 22.08.2011 рік.

В забезпечення зобов`язання по вищевказаному кредитному договору між Позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено Договір Іпотеки №04/1-398 від 22.08.2006 р. посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. та зареєстровано в реєстрі за № 3255, відповідно до умов якого Позивач передав, а ПАТ «Укрсоцбанк» прийняв іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,109 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На вищевказане майно внесено заборону відчуження нерухомого майна.

21.08.2006р. була укладена Додаткова угода №1 про внесення змін до Договору кредиту № 384/97/06-П від 23.08.2006р. у зв`язку із зміною умов кредитування за Договором кредиту 384/97/06-П від 23.08.2006р.Сторони домовилися що з 01.11.2008року процентна ставка за користування кредитом нарівні 13,5% річних.

07.07.2009 р. укладено Додаткову угоду до Кредитного договору № 384/97/06-П від 23.08.2006р. внесли наступні зміни до умов кредитування,визначених Договором: кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 4048.68 Євро зі сплатою 13.5% річних та з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 21.08.2016р., погашення Кредиту здійснюється в порядку до 10-гочисла кожного місяця згідно з графіком.

Сторонами підтверджується та не спростовується укладення до кредитного договору додаткової угоди №1 від 21.08.2006 року та додаткової угоди до кредитного договору від 07.07.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача повідомив, що до 2015 року умови кредитний договір № 384/97/06-П позивачем виконувались, але у звязку з майновими складнощами у останньої рішенням Обухівського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором № 384/97/06-П від 22.08.2006 року в розмірі 61 941 грн. 73 коп., що станом на 02.09.2014 року складається із заборгованості за кредитом в розмірі 37 996 грн. 18 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 17 613 грн. 50 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3 846 грн. 40 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 2 485 грн. 65 коп., а також судові витрати в розмірі 619 грн. 42 коп., всього 62 561 грн. 15 коп.

Статтями6,627 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексуінших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ч.1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2ст. 638 ЦК Українипередбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, за змістомст. 1054 ЦК Українитаст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, умови його надання, обов`язки сторін, умови повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. ч. 1 - 5ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, допустимої, достовірної та своєчасної інформації щодо наданих послуг.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011було розяснено, що положення п.п. 22, 23 ч.1ст. 11 Закону України № 1023-ХІ «Про захист прав споживачів»(далі Закон № 1023-ХІ) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.5 ч.4ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»у кредитному договорі зазначається річна процентна ставка за кредитом.

Тож, річна процентна ставка - це плата за користування позичальником кредитними коштами, розмір якої і порядок сплати та нарахування встановлюється договором.

Відтак, проценти, що сплачує позичальник за користування кредитом, є ціною договору, і ця ціна, як істотна умова договору, прямо в ньому зазначена.

На відміну від річної процентної ставки реальна процентна ставка істотною умовою кредитного договору не являється.

Так, поняття терміну «реальна процентна ставка» визначено в п.3.3 розд.3 Постанови НБУ № 168, відповідно до якого банки зобов`язані в кредитному договорі (або в додатку до нього - п.3.1 Постанови) зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту за формулою.

Таким чином, реальна процентна ставка розраховується за наведеною в Постанові № 168 формулою, виходячи із загальної суми вартості всіх витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, погашенням кредиту та витратами на сплату процентів, комісій, платежів третім особам - за нотаріальне посвідчення договору іпотеки, страхування застави, тощо для розуміння позичальником того, якою є реальна процентна ставка, якщо її розрахувати із загальної суми всіх його витрат.

Тож, реальна процентна ставка і процентна ставка, зазначена в договорі, яка є платою позичальником за користування кредитними коштами, не є тотожними поняттями.

Відповідно до ч.2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обовязковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обовязковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, повязані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обовязковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі. До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обовязків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобовязаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Щодо посилань позивача на те, що банк не попередив його про ризики фактичного подорожчання кредиту, то у пунктах 15,16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другоїстатті 652 ЦКі виходити з того, щозаконпов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставістатті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. Тому банк, сам не міг передбачити фактичне подорожчання кредиту і повідомити про це позивача.

А отже, твердження позивача, що кредитний договір не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує права позивача, як споживача кредитних послуг, зокрема, і тому, що з наданого розрахунку не вбачається повної орієнтовної вартості кредиту та у ньому відсутні відомості детального розпису загальної вартості кредиту, не було вказано фактичного значення реальної процентної ставки та фактичного подорожчання кредиту, не було попереджено позивача про можливі ризики, а також не надання банком окремого письмового документу з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача, суд вважає безпідставними.

Законом України «Про захист прав споживачів»закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом не надання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до вимогст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до частини 1статті 229 ЦК Україниякщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень, наданих в пункті 19Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно дост. 18 цього ж Закону, яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 3.1. Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з рахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Згідно ч. 2ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вирішуючи справи про визнання кредитних договорів недійсними, суди мають враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені якЦК(статті 1048 - 105 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та держав регулювання ринків фінансових послуг».

Зокрема, суди мають встановлювати такі обставини: досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, мета, сума і строк кредит умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов`язані позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення і договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; кредитний договір має укладатись обов`язково у письмовій формі, причому недодержані письмової форми тягне його нікчемність та не створює жодних правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його нікчемністю; сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У пункті 14 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам розяснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема статті215,1048-1052,1054-1055 ЦК України,статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Ознакою обману на відміну від помилки, є умисел, тобто особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга, сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступала б у правовідносини, невигідні для неї.

В кредитному договорі, укладеному між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» містяться положення про суму кредиту ( п.1.1), детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дату видачі кредиту, право дострокового повернення кредиту ( п.3.4.1).

Крім того, згідно п.1.4.5 кредитного договору позичальник підтвердив, що перед підписанням даного договору він отримав від кредитора повну та достовірну інформацію про кредитора, його місцезнаходження, умови кредитування останнім.

Підписуючи кредитний договір, а у подальшому додаткову угоду №1, додаткову угоду від 07.07.2009 року позичальник погодився з усіма умовами договору.

У разі незгоди з умовами кредитного договору ОСОБА_1 мав можливість скористатись своїм правом, визначеним ч. 6ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте таким правом ОСОБА_1 не скористалась, що свідчить про її згоду з усіма умовами договору на час його укладання.

У разі незгоди позивача з умовами кредитного договору, він також мав можливість звернутися до банку за будь-якими розясненнями, пропозиціями щодо внесення змін до договору. Однак з часу його укладання, а саме з 23.08.2006 року та до часу звернення позивача з позовом до банку 08.01.2019 року ОСОБА_1 своєї незгоди не висловлювала.

Банком на виконання відповідних положеньЗакону України «Про захист прав споживачів»надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами договору.

Сторони спірного правочину домовилися щодо усіх його умов, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та не було допущено порушень вимогст. 203 ЦК України, тому немає підстав вважати кредитний договір недійсними.

Частиною 3статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6статті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд приходить до висновку, що докази про те, що умови договору є несправедливими, відсутні. Договір був укладений за участю і згодою позичальника та відповідно не порушує жодного принципу договірних зобов`язань. Доказів про те, що внаслідок укладання цього договору існує суттєвий дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, несправедливих умов та інформацію про умови кредитування і сукупну вартість кредиту відповідно зі ст. 18 Закону України.

А відтак, суд зазначає, що ніяких прав споживача діями відповідача при укладанні кредитного договору порушено не було, у суду відсутні підстави для визнання вказаного кредитного договору недійсним, позивачем на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним не доведено, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення, оскаржувані договори містять всі необхідні складові і є сприйнятим для розуміння, міркування позивача через 12 років після укладення кредитного договору щодо його не зрозумілого змісту, перевищують межу розсуду і не можуть бути підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними і тому, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про надання кредиту слід відмовити.

Що стосується питання про застосування наслідків спливу позовної давності, яке заявлено представником відповідача, суд виходить з наступного.

За змістом частини першоїстатті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Оскільки судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, про захист якого він звернувся до суду, це виключає застосування строку позовної давності та є підставою про відмові у позові за необґрунтованістю позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,82,89, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко