Ухвала суду № 87992339, 25.02.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1325/18

№ провадження 1-кс/208/366/20

УХВАЛА

Іменем України

25 лютого 2020 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., секретар судового засідання Корнієнко К.Є., за участі заявника ОСОБА_1 , адвоката Бразалука О.О., прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Бойченка В.В., слідчого Лагуткіна В.М. про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12017040160002105 від 01.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2020 року заявник ОСОБА_1 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, в якому просив:

- скасувати арешт на автомобіль «Audi A4», 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду по кримінальному провадженню № 12017040160002105 від 01.10.2017 р.

В обґрунтування заявленого клопотання вказав, що 14.03.2018 р. ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по кримінальному провадженню № 12017040160002105 від 01.10.2017 р. накладено арешт на автомобіль «Audi A4», 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , який був вилучений 30.09.2017 р. у ОСОБА_1 , з метою забезпечення речових доказів. За фактом вчинення кримінального правопорушення були внесені відомості до ЄРДР за № 12017040160002105 від 01.10.2017 р. із правовою кваліфікацією за ст.290 КК України. Після вилучення даного автомобіля слідчий та прокурор у встановленому законом порядку на звертались з клопотання про арешт майна на вилучений автомобіль, відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, автомобіль йому не повернуто.

На даний час, досудове розслідування по кримінальному провадженню за № 12017040160002105 від 01.10.2017 р. із правовою кваліфікацією за ст.290 КК України, закінчено, але долю арештованого майна не вирішено.

Заявник ОСОБА_1 та його адвокат Бразалук О.О., у судовому засіданні заявлене клопотання підтримали, просили скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2018 р. на автомобіль «Audi A4», 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

Слідчий у судовому засіданні зазначив, що кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12017040160002105 від 01.10.2017 року за ознаками ст. 290 КК України, не є закритим. Досудове розслідування на даний час продовжується, проводяться слідчі дії, призначено експертне дослідження вузлів та агрегатів транспортного засобу, висновок ще не є отриманий. Крім того, звертаючись із заявою про скасування арешту майна, заявник не підтвердив свій статус користувача транспортного засобу, так як даний транспортний засіб зареєстрований згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_2 , а за заявником він не зареєстрований ні на праві власності, ні на праві користування, та інше право на даний транспортний засіб з боку заявника також не підтверджене. Також при огляді та вилучені даного транспортного засобу, згідно до протоколу від 30.09.2017 року, особою володільцем транспортного засобу зазначений ОСОБА_3 , який надав згоду на огляд транспортного засобу. Враховуючи відсутність підстав для визначення заявника ОСОБА_1 володільцем транспортного засобу, або власником, наявність підстав для арешту майна згідно до ст. 170 КПК України, що також пов`язано з проведенням експертного дослідження призначеного згідно до ухвали слідчого від 10.02.2020 року, а тому заперечує проти задоволення клопотання, у задоволені якого просить відмовити.

В судовому засіданні прокурор також вважав заяву ОСОБА_1 не обґрунтованою, та такою що не узгоджується із приписами ст. 174 КПК України. Так як заявником не підтверджено статус особи, яка мала б право заявляти зазначене клопотання. Посилання ОСОБА_1 на придбання транспортного засобу, жодним чином не підтверджено, так як таке право не оформлено. Також не відповідає фактичним даним заява ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження, так як таке не закрито і здійснюються експертні дослідження. А тому відсутні підстави для скасування арешту на накладене майно, у межах даного кримінального провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши клопотання про скасування арешту майна, долучені до нього матеріали встановив наступне.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.03.2018 року у справі N 208/1325/18, №1-кс/208/410/18 накладено арешт на автомобіль «Audi A4», 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

Автомобіль, на який накладено арешт, є предметом злочину, факт якого розслідується, та в силу положень ст.98 КПК України визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Накладення арешту на автомобіль було націлене не на позбавлення власника його майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним, а виключно на те, щоб тимчасово запобігти ризикам, передбаченим ст.170 КПК України.

Разом з тим, зауважую, що досудове розслідування було розпочате 01.10.2017 року, та наданий час не завершено. Крім цього, у даному кримінальному провадженні не встановлена особа причетна до вчинення злочину та жодній особі не повідомлено про підозру у його скоєнні.

При цьому, на даний час в кримінальному провадженні щодо автомобіля, на який накладено арешт, призначена та проводиться судова експертиза. У свою чергу, не виключена можливість використання свідоцтва про реєстрацію під час проведення в ході досудового розслідування слідчих (розшукових) дій.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено згідно до матеріалі, на 30.09.2017 рік особою – ОСОБА_3 оформлена та подана заява про надання дозволу на огляд автомобіля «Audi A4», 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Також саме ОСОБА_3 зазначений у протоколі огляду даного автомобіля як володілець транспортного засобу.

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником транспортного засобу зазначене ОСОБА_2 . Будь-яких даних з приводу укладення договорів із власником майна щодо зазначеного транспортного засобу не подано. Також з боку заявника не підтверджено правовий статус власника або володільця автомобіля «Audi A4», 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що є необхідним для вирішення питань в порядку ст. 174 КПК України.

Таким чином, заявником на виконання вимог даної статті не надано слідчому судді доказів та обґрунтувань, як статусу заявника – власника або володільця майна, так і доказів які б спростовували обставини, що стали підставою для накладення арешту на автомобіль, свідчили б про те, що потреба в його накладенні відпала, або б давали підстави для визнання його необґрунтовано накладеним.

В цьому контексті слід зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Зважаючи на те, що досудове розслідування розпочате 01.10.2017 року та наданий час слідчим не проведено необхідного переліку слідчих дій, які б дозволили встановити особу причетну до вчинення злочину, вважаю, що мета ефективності досудового розслідування та кримінального провадження в цілому недосягнута, а встановлені слідчим суддею ризики, які стали підставою для накладення арешту на автомобіль «Audi A4», 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 не відпали, та на даний час проводяться слідчі дії та експертне дослідження речового доказу – автомобіля, за призначеною від 10.02.2020 року експертизою.

При цьому, під час вирішення клопотання по суті враховую висловлену Європейським судом з прав людини у рішенні "Бакланов проти Росії" від 9 червня 2005 року позицію щодо необхідності досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, зокрема, у сфері забезпечення непорушності права власності, та констатую, що в даному випадку накладення арешту на автомобіль є законним та виправданим, і сприятиме забезпеченню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.

Разом з тим, вважаю, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази по справі з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність автомобілю, на який накладено арешт, до вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатньою підставою для застосування щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що заявником не доведено наявність щодо визначення його статусу відносно до транспортного засобу «Audi A4», 1995 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , а саме як власника або володільця майна, та що саме його права обмежені або порушені накладеним арештом, що на час розгляду застосуванні заходи арешту та їх підстави відпали, як і не надано будь-яких доказів, що обґрунтовують та доводять відсутність потреби в подальшому застосуванні арешту майна, беручи до уваги, що на даний час слідство у кримінальному провадженні не закінчено, зокрема, призначена та проводиться експертиза арештованого автомобілю, а тому підстав для скасування арешту не встановлено, та клопотання є таким що не узгоджується із приписами ст. 174 КПК України, та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 172-174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання заявника ОСОБА_1 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12017040160002105 від 01.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 27.02.2020 р.

Слідчий суддя Т. П. Івченко