Ухвала суду № 87988926, 27.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 лютого 2020 року м. Київ№ 640/2448/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про зобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі також - відповідач) про зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві повернути грошові кошти які були вилучені під час проведення обшуку 23 лютого 2017 року за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, а саме: грошові кошти в сумі 96831,00 грн Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , РНКҐЮ НОМЕР_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2019 р. відкрито позовне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що під час обшуку в рамках кримінального провадження за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32 було вилучено грошві кошти в розмірі 96831,00 грн, які належали останньому. В подальшому ухвалою слідчого судді знято арешт з грошових коштів, проте, на думку позивача, відповідачем безпідставно не повертаються кошти, які вилучені під час обшуку.

Відповідачем не надано суду відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлює Кодекс адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і кримінальних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Поряд із цим, як зазначалося, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є також і вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, що Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року (справа №761/10273/17, провадження №1-кс/761/6475/2017) було задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Олійниченка В.В. про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000027 від 29 лютого 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 1 ст.205, ч. 3 ст.212 КК України, накладено арешт на майно, яке було вилучене 23 лютого 2017 року під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, та, серед іншого, вилучено майно а саме: грошові кошти в сумі 96831 гривня 00 копійок, які належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2018 року (справа №761/2037/18, провадження №1-кс/761/1630/2018) було задоволено клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному Єдиного реєстру досудового розслідувань №32016100100000027 від 29 лютого 2016 року. Скасувати арешт майна, накладений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000027 від 29 лютого 2016 року, Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року (справа №761/10273/17, провадження №1-кс/761/6475/2017) на майно, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , а саме: грошові кошти в сумі 96831 гривня 00 копійок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до СУФР ГУДФС у м. Києві з заявою за вх. №В/4968/ФОП-інші від 14.02.2018 року щодо повернення грошових коштів, за розглядом якої, службовим листом від 03.05.2018 року №915/26-15-23-0130, зазначену заяву з додатками направлено на адресу управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності ГУ ДФС у м. Києві з метою організації повернення грошових коштів.

Однак, службовим листом № 292/26-15-05-03-31 від 08.05.2018 матеріали повернуто на адресу СУФР ГУ ДФС у м. Києві без виконання, у зв`язку з тіш, що на депозитному рахунку ГУ ДФС у м. Києві обліковуються кошти вилучені за адресою: м. Київ, вул. Малогвардійська, буд. 32, про що свідчить квитанція № 000548 від 18.10.2018, а в ухвалі зазначено адресу вилучення коштів: м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 32.

СУФР ГУ ДФС у м. Києві листом № 22306/В/26-15-23-0124 від 11.05.2018 матеріали щодо повернення коштів ОСОБА_1 направлено на адресу: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 33, оф. 79 з метою усунення недоліків.

Станом на 25.05.2018 заява ОСОБА_1 на адресу СУФР ГУ ДФС у м. Києві повторно не надходила,

Позивач зазначає, що в даному випадку міститься бездіяльність відповідача щодо не повернення коштів, які вилучені в рамках кримінального провадження, проте суд не погоджується з даними твердженнями, з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 9 частини першої статті 3 КПК).

Згідно підпункту 4.2 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури.

Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської <…>. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вказано, що положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв`язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п`ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Згідно пп. 4.3 п.4 вказаного рішення виключається юрисдикція адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. <…> Компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

При цьому Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Крім того, згідно пункту «в» частини 1 статті 38 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України) органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є , ? ? .

При цьому, згідно з частиною 1 статті 306 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Враховуючи те, що у даній справі спір стосується правомірності (бездіяльності) дій СУФР ГУДФС у м. Києві при розгляді заяви позивача щодо повернення коштів (вилучених в рамках кримінальної справи), які здійснюють досудове розслідування в кримінальних провадженнях, у яких позивач є стороною, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами КПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відтак, судовий збір в цій справі, за таких обставин, підлягає поверненню позивачу.

З аналізу матеріалів справи та норм права суд приходить до висновку, що спір між сторонами у справі виник не у зв`язку з виконанням або невиконанням відповідачем публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, а підлягає розгляду в порядку КПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного суду місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.

У зв`язку з тим, що після відкриття провадження судом було встановлено, що дана справа не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, клопотання позивача про призначення судового розгляду та про виклик свідка вирішенню вже не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі 640/640/2448/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити Фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.

3. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

4. Повернути Фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) через відповідний орган Державної казначейської служби України судовий збір в сумі 1921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок), який сплачений на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, відповідно до квитанції про сплату №75792 від 07 лютого 2019 року.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.В. Смолій