Рішення № 87986241, 04.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 березня 2020 р. Справа № 120/723/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Захарченка О.В.,

представника відповідача: Лукашенко О.С.,

третьої особи: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2020 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу ВП №40639528 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-857, виданого 10.08.2007 року Липовецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 /3 частини від усіх видів прибутку, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.07.2006 року до досягнення сином повноліття. Вказаною постановою накладено штраф на позивача у розмірі 28840,92 грн., що становить 50% від суми заборгованості. Разом з тим, позивач зазначає, що заборгованість позивача зі сплати аліментів утворилась з 2013 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", введена лише 28.08.2018 року, тому, враховуючи положення ст. 58 Конституції України на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості. Крім того, звернув увагу суду на те, що в оскаржуваній постанові державний виконавець не врахував часткову сплату ОСОБА_1 аліментів, відповідно до квитанцій від 03.02.2020 року та від 11.02.2020 року; у резолютивній частині оскаржуваної постанови відповідачем зазначено, що на позивача (боржника) накладено штраф на користь держави, в той час коли штраф стягується на користь стягувача. Більш того, повідомив, що оскаржувана постанова не містить посилання на ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", яка регулює накладення штрафу на боржника.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду, витребувано у відповідача та зобов`язано надати суду матеріали виконавчого провадження ВП №40639528.

26.02.2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що на виконанні у Хмільницькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження ВП №40639528. 11.02.2020 року головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в межах виконавчого провадження ВП №40639528 винесено постанову про накладення штрафу. Так, відповідно до абз.3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів. Оскільки відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах станом на 31.01.2020 року в боржника наявна заборгованість по аліментах за період з вересня 2013 року по січень 2020 року сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки та становить 57681,84 грн. Таким чином, вважає, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову відповідно до норм чинного законодавства.

Також, 26.02.2020 року представником відповідача надано матеріали виконавчого провадження ВП №40639528.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_3 та судовий розгляд справи відкладено на 04.03.2020 року.

Від третьої особи пояснень щодо позову чи відзиву на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали поданий адміністративний позов та просили його задовольнити, та звернули увагу суду на те, що заборгованість по сплаті аліментів, яка існувала у позивача до 28.08.2018 року, її розмір та тривалість накопичення до ОСОБА_1 приписами чинного законодавства не застосовується.

Представник відповідача в ході засідання заперечувала щодо позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

У судове засідання також з`явилась залучена до участі у справі ухвалою суду від 27.02.2020 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 . Разом з тим, пояснила, що 08.08.2007 року вона розірвала шлюб із ОСОБА_1 та після реєстрації розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_5 . На підтвердження зазначеного судом долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-АМ НОМЕР_1 від 08.08.2007 року та копію постанови головного державного виконавця Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 17.02.2020 року ВП №40639528 про зміну (доповнення) реєстраційних даних, згідно якої внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість прізвища ОСОБА_6 зазначено прізвище ОСОБА_5 . Відтак, враховуючи вищезазначене, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача є ОСОБА_2 .

Щодо заявленого позову третя особа заперечувала та вважає адміністративний позов не обґрунтований та таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На виконанні у Хмільницькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження ВП№40639528 з виконання виконавчого листа № 2-857 від 10.08.2007 року, виданого Липовецьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 всіх видів прибутку, але не менше 30% прожиткового мінімуму, для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 11.07.2006 року і до повноліття сина.

04.02.2020 року на адресу начальника Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) звернулась ОСОБА_2 із заявою від 31.01.2020 року про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, починаючи з 06.09.2013 року по даний час та проведення всіх дій, передбачених нормами чинного законодавства.

11.02.2020 року головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в межах виконавчого провадження ВП №40639528 винесено постанову про накладення штрафу.

Так, державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати аліментів в сумі 54980,84 грн. Оскільки заборгованість зі сплати аліментів перевищує сукупний розмір відповідних платежів за 36 місяців штраф становить 50 відсотків від суми боргу у розмірі 27490,42 грн.

В подальшому, 12.02.2020 року головним державним виконавцем Хмільницькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в межах виконавчого провадження ВП №40639528 винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі. Державним виконавцем встановлено, що сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.01.2020 року становить 57681,84 грн., оскільки під час розрахунку була допущена механічна помилка, тому сума штрафу становить 28840,92 грн.

Не погоджуючись із винесеною постановою про накладення штрафу від 11.02.2020 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 1 ст. 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону порядок стягнення аліментів визначається законом. Абзацом 3 ч. 14 ст. 71 Закону передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Так, вказану статтю доповнено даною нормою згідно з Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Судом встановлено, що позивач 11.02.2020 року притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 28840,92 грн. у зв`язку з наявністю заборгованості в сумі 57681,84 грн. зі сплати аліментів за період з вересня 2013 року по 31 січня 2020 року, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на підставі абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VIII в редакції на момент виявлення несплати аліментів виконавчою службою.

Разом із тим, зазначений вид відповідальності у вигляді накладення на боржника штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів застосовується після 28.08.2018 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання".

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу, в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, надає підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Таким чином, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що лише з 28.08.2018 року стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною чотирнадцятою абзацом третім, якою встановлено відповідальність у вигляді накладання штрафу у відповідному розмірі, яка на час вчинення правопорушення, зокрема у період з вересня 2013 року (дата початку виникнення заборгованості зі сплати аліментів) до 28 серпня 2018 року (дата набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року) не існувала, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваною постановою на підставі ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII за період з вересня 2013 року по 28.08.2018 року.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №620/655/19, від 01 серпня 2019 року у справі №440/1253/19, від 02 вересня 2019 року №520/3935/19, від 17 грудня 2019 року у справі №500/2025/19.

Також, суд при вирішенні даної справи бере до уваги посилання позивача на те, що відповідно до квитанцій, які містяться у матеріалах справи та містяться у матеріалах виконавчого провадження, 03.02.2020 року та 11.02.2020 року ОСОБА_1 було перераховано на користь ОСОБА_2 трьома платежами аліменти на утримання дитини у загальній сумі 29493,01 грн., що не заперечується усіма сторонами у справі.

Тобто, на момент винесення оскаржуваної постанови, позивачем було частково погашено заборгованість по аліментам, однак, зазначені обставини не були взяті державним виконавцем при визначенні суми штрафу, який накладений на ОСОБА_1 .

При цьому, суд звертає увагу, що розмір штрафу визначається як певний відсоток від розміру суми несплаченої заборгованості.

Отже, з урахуванням того, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 11.02.2020 року відповідачем не було враховано суми виплачених аліментів, які були сплачені позивачем в добровільному порядку, відповідач неправильно обчислив розмір заборгованості, відтак, і невірно визначив розмір штрафу, що є додатковою підставою для скасування спірної постанови.

Крім того, судом встановлено, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови відповідачем зазначено, що на позивача (боржника) накладено штраф на користь держави.

Щодо зазначеної обставини, представником відповідача повідомлено суду, що згідно шаблону, який міститься в автоматизованій системі виконавчих проваджень, штрафи стягуються на користь Держави, тому не має можливості коригувати та виправити такі порушення.

Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Тобто, зазначений штраф перераховується стягувачу і призначений для утримання дитини, тому стягнення відповідного штрафу на користь Держави не передбачений вищезазначеною нормою Закону.

Отже, під час прийняття оскаржуваної постанови відповідачем грубо порушено вимоги п. 5 ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, чим допущено порушення прав стягувача у виконавчому провадженні №40639528 - ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що державним виконавцем не надано суду доказів дотримання процедури накладення штрафу за несплату аліментів, відтак, державний виконавець, приймаючи постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу від 11.02.2020 року у виконавчому провадженні №40639528 діяв не на підставі вимог чинного законодавства та всупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, тому постанова державного виконавця Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 11.02.2020 року про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 11.02.2020 року (змінену постановою про виправлення помилки в процесуальному документі від 12.02.2020 року) про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 28840,92 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден.код НОМЕР_2 ).

Відповідач - Хмільницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Пушкіна, 26, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 34849258).

Третя особа - ОСОБА_2 (іден. код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Рішення у повному обсязі виготовлене 04.03.2020 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна