Ухвала суду № 87977297, 25.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8830/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я., при секретарі Бурому Є.В., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

25.02.2020 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Волкової С.Я. надійшло клопотання сторони кримінального провадження - слідчого Державного бюро розслідувань Зінорука М.М., погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Обихвостом Д., про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019000000001769.

У судове засідання представник органу досудового розслідування не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Слідчий через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалася.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого розглядається без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З матеріалів клопотання вбачається, що державним бюро розслідувань під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001769 від 16.08.2019 за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України та за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

ОСОБА_3 підозрюється в одержанні особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.

Злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 368-4 КК України, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна у зв`язку з чим є достатні підстави вважати, що суд може призначити відносно останнього вказаний вид покарання.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підозрюваний ОСОБА_3 є співвласником наступних юридичних осіб:

- у ТОВ "АФ "КАЛИНІВКА" (ідентифікаційний код 33425045) з часткою в розмірі 6 960 грн від загального розміру статутного капіталу на суму 29 000 гривень;

- у КСП "ПРОГРЕС" (ідентифікаційний код 23789071).

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка від 20.02.2020 № 201027650) підозрюваному ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2009 № 2274, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 належить на праві власності квартира з реєстраційним номером майна № 22891589 за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою конфіскації майна, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, клопотання підлягає задоволеннюНа підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на на майно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а саме:

- частка (корпоративні права) у ТОВ "АФ "КАЛИНІВКА" (ідентифікаційний код 33425045) з часткою в розмірі 6 960 грн від загального розміру статутного капіталу на суму 29 000 гривень;

- частка (корпоративні права) у КСП "ПРОГРЕС" (ідентифікаційний код 23789071);

- квартира з реєстраційним номером майна № 22891589 за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2009 № 2274, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4

Заборонити ОСОБА_3 та іншим особам розпоряджатися зазначеним вище майном.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С. Я. Волкова