Ухвала суду № 87973201, 03.03.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/1108/20

Провадження № 2/522/3460/20

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

03 березня 2020 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні буз виклику сторін заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів шляхом визнання припиненими кредитних правовідносин,

ВСТАНОВИВ:

До суду 23.01.2020 року надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів шляхом визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та забезпечувальним договором іпотеки.

Матеріали позову суддя отримала 24.01.2020 року.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 16.03.2020 року.

Разом із позовом представник позивача надав до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просив заборонити вчиняти реєстраційні дії у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 , що в цілому складається з однієї житлової кімнати, житл. пл.. 16,7 кв.м, та підсобних приміщень, заг. пл. 31,1 кв.м., реєстраційний номер 7992534.

В обґрунтування заяви представник посилався на те, що банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, при цьому позивач вважає. що кредитні правовідносини є припиненими у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом. Вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову у подальшому істотно ускладнить ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів шляхом визнання припиненими кредитних правовідносин, - відмовлено.

19.02.2020 року до суду надійшла повторна заява про забезпечення позову, відповідно якої представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Дідуренко С.В. просила на забезпечення позову і до вирішення даної справи по суті заборонити іпотекодержателю ПАТ «Альфа-Банк» за іпотечним договором №1501/0708/71-135-Z-1 від 02.07.2008 року, посвідченого ПН ОМНО Іллічовою Н.А., реєстр. №10127, який є предметом даного спору, вчиняти дії щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з однієї житлової кімнати житловою площею 16,7 кв.м. та підсобних приміщень, загальною площею 31,1 кв.м., реєстраційний номер:7992534.

В обґрунтування заяви, представник посилався на те, що предметом даного спору є припинення як кредитного так і забезпечувального договору іпотеки. 19.04.2018 року на адресу позивача було спрямовано повідомлення іпотекодержателя ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки з нарахуванням простроченої заборгованості станом на 01.03.2018 року на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі. Тобто, у будь-який час відповідач може вчинити дії, які унеможливлять виконання рішення суду наразі задоволення позову, оскільки іпотека буде припинена шляхом звернення стягнення у позасудовий спосіб в порядку ст. 37 Закону України «Про Іпотеку», а не на підставі припинення основного кредитного договору.

Щодо зустрічного забезпечення, сторона позивача звертає увагу суду, що у роз`ясненнях секретаря Пленуму ВССУ Д.Луспеника від 11.09.2017 року, щодо застосування зустрічного забезпечення: «Обов`язкове зустрічне забезпечення існує в небагатьох країнах і передбачене щодо певного кола осіб, наприклад іноземців. Але в окремих країнах не вважається порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вільного доступу до суду, оскільки тут є певна дискримінація (доповідь АМП, ILA,1996).».

На думку представника позивача у вказаній справи невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду та невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення прав позивача, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Дослідивши надані матеріали, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з наступних підстав.

Згідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України, передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов може забезпечуватися, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У відповідності до статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) визначено, що одним із способів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

У частині реалізації винесеного рішення суду законодавством визначено порядок вчинення реєстраційних дій в Державну реєстрації речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) щодо про зупинення державної реєстрації права, який передбачено статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) та пунктом 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі – Порядок 1127).

Статтею 25 Закону встановлено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Рішення суду або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд враховує, що саме лише посилання сторони позивача у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з позову, його предметом є вимоги щодо визнання припиненими правовідносини за кредитним договором та забезпечувальним договором іпотеки, укладеними між позивачем та ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк».

На підтвердження обґрунтування щодо вчинення дій відповідачем щодо відчуження майна, що є предметом іпотеки, представником надано копію повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, що датовано 19.04.2018 року, дослідивши наданий доказ, суд приходить висновку, що надане повідомлення має інформаційний характер щодо наявності заборгованості та роз`яснення прав банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому законодавством, а отже не можливо вважати наданий доказ належним доказом вчинення дій пов`язаних з ухиленням відповідача від виконання судового рішення у разі його задоволення.

Обгрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що і снує спір з приводу нерухомого майна і невжиття таких заходів забезпечення позову утруднить в майбутньому можливе рішення суду.

Також з приводу зустрічного забезпечення суд, зазначає, що заявник не виконав вимоги цивільно-процесуального законодавства, зокрема, заявником не внесено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, а заявником лише зазначено про роз`яснення секретаря Пленуму ВССУ Д.Луспеника від 11.09.2017 року.

Частинам 1 та 2 ст. 154 ЦПК України визначено випадки обов`язкового та можливого застосування зустрічного забезпечення.

Право суду вимагати від особи зустрічного забезпечення гарантоване ст. 151 ЦПК України, де відзначено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Суд роз`яснює заявнику, що питання про застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, на заявника покладається обов`язок запропонувати зустрічне забезпечення.

Таким чином, пропозиція не застосовувати зустрічне забезпечення так як і відсутність необхідності зустрічного забезпечення не є пропозицією зустрічного забезпечення у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

З урахуванням викладено, дослідивши матеріали справи, зміст викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів шляхом визнання припиненими кредитних правовідносин, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення чи протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.

Суддя: Л.В. Домусчі