Ухвала суду № 87973161, 28.02.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5280/16-ц

Провадження 6/242/79/20

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2020 року м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого- судді Черкова В.Г., за участю секретаря судового засідання Кідрон О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Селидове Донецької області подання заступника начальника Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу,-

в с т а н о в и в:

26.02.2020 року до суду надійшло подання заступника начальника Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу.

В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження 47397113, до складу якого входять 51 виконавче провадження на загальну суму 4359175,96 грн., де боржником є ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівельний завод» в особі його представника ОСОБА_1 . Рішення на сьогоднішній день боржником не виконані, декларації не надано. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації, наданої на запити, земельної ділянки на праві власності немає, транспортні засоби зареєстровані, оголошені у розшук, нерухоме майно перебуває у податковій заставі, розрахункові рахунки арештовані. Просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього зведеним виконавчим провадженням 47397113, до складу якого входять 51 виконавче провадження на загальну суму 4359175,96 грн., виконавчі провадження постановлені на користь фізичних осіб, Красноармійської ДФС, управління Пенсійного фонду України, на користь юридичних осіб.

В судове засідання заявник не з`явилася, про день слухання справи повідомлялася належним чином.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується подання, суд вважає, що в задоволенні подання слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 п.19 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Судом встановлено, що на виконанні ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження 47397113, до складу якого входять 51 виконавче провадження на загальну суму 4359175,96 грн., де боржником є ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівельний завод» в особі його представника ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» зокрема, утримання від вчинення дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державний виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна неявка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення держаному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Пунктом 19 частини 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно вимогст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5(в редакції наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2018 року № 855/5, подання державного виконавця щодо обмеження у праві виїзду за межі України у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, має обов`язково містити, зокрема, інформацію про перетинання боржником державного кордону України; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань (пункти 1-2 розділ XIII. Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну).

Державним виконавцем не надані докази про здійснення викликів боржника, щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. Суду в якості обґрунтування подання надано лише облікову картку на зведене виконавче провадження № 47397113 про стягнення грошових коштів з боржника ТОВ ДКМЗ. Відомості про представника боржника ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

В своєму поданні державний виконавець, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що боржник в добровільному порядку рішення не виконує, однак жодних доказів, що останній отримував постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем суду не надано.

Згідно з ч. ч. 2, 4ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Застосування визначених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації всіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого майнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду сама по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ також застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу, згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п.3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції. Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.

Отже, оскільки суду не представлено жодних доказів того, що боржник був повідомлений належним чином про наслідки ухилення від виконання зобов`язань, а також те, що боржник свідомо вчинив дії спрямовані на невиконання покладених на нього зобов`язань по виконанню зведеного виконавчого провадження 47397113, до складу якого входять 51 виконавче провадження на загальну суму 4359175,96 грн., де боржником є ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівельний завод», коли виконати ці обов`язки у нього була/є реальна можливість, а обов`язок доказування в даній категорії справ покладено на державного виконавця, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»,Законом України «Про виконавче провадження», статтею 441 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання заступника начальника Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя