Ухвала суду № 87973153, 03.03.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/1368/17

Провадження №1-кп/242/306/20

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Капітонова В. І., суддів, Хацько Н.О., Владимирської І.М., при секретарі Нарижній О. Г., за участю прокурора Пономарьова С.О., захисника Штифорук О.В, обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 22015050000000467 від 16 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

встановив:

Селидівським міським судом Донецької області здійснюється розгляд кримінального провадження № 22015050000000467 від 16 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачується в участі у терористичній організації.

У підготовчому судовому засіданні судді Капітонов В.І., Владимирська І.М. заявили про самовідводи у даному кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні просив вирішити заяви про самовідводи суддів на розсуд суду.

Захисник та обвинувачений у судовому не заперечували проти задоволення заяв про самовідводи суддів.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що заяви про самовідвід суддів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Судом встановлено обставини, які викликають сумнів у неупередженості суддів.

Так, 12.06.2017 року колегією суддів Селидівського міського суду Донецької області ухвалено виправдувальний вирок по кримінальному провадженню за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, де прокуратура Донецької області підтримувала обвинувачення. У зазначеному вироку надано оцінку діяльності посадових осіб, які здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Після розміщення 29.06.2017 року на офіційному веб-сайті прокуратури Донецької області повідомлення щодо категоричної незгоди із даним вироком 07 липня 2017 року під будівлею Селидівського міського суду Донецької області група невідомих осіб висловлювала погрози на адресу суддів, які розглядають кримінальні справи, пов`язані з тероризмом.

З даного приводу керівництво суду звернулося до Селидівського відділення поліції, а судді до Генерального прокурора та Вищої Ради Правосуддя. На засіданні 15 серпня 2017 року Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за результатами розгляду повідомлень суддів Селидівського міського суду Донецької області ухвалила рішення внести до Генеральної прокуратури України подання про притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими допущено бездіяльність щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою керівника апарату Селидівського міського суду Донецької області ОСОБА_2 від 7 липня 2017 року з приводу подій, які мали місце того самого дня біля будівлі зазначеного суду.

Крім того, в інформаційному просторі з`являється інформація у відношенні до суддів Селидівського міського суду з погрозами фізичної розправи і таке інше в коментарях та соціальних мережах, зокрема у Фейсбук із зазначенням особистих даних, адрес проживання суддів, що також ставить під загрозу життя суддів.

При вирішенні заяв про самовідвід, колегія суддів відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 30 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.10.1982 р. у справі «П`єрсак проти Бельгії» зазначається «Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність, чи навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу…тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.»

У п. 53. Рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» заява N 33949/02, зазначається: «З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (DeCubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

На теперішній час близькі родичі судді Владимирської І.М., проживають у місті Донецьку, територія якого на даний час не контролюється державною владою України. В даному випадку участь судді Владимирської І.М. у розгляді кримінального провадження ставить під загрозу її життя та особисту безпеку, її близьких та родичів з боку незаконних збройних формувань ДНР, а держава позбавлена можливості виконати обов`язок захисту близьких родичів судді Владимирської І.М., що безумовно може вплинути на упередженість судді при розгляді цього кримінального провадження.

Крім того, 04.08.2017 року за заявою Народного депутата України прокуратурою Донецької області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом постановлення неправосудного рішення суддями Селидівського міського суду Донецької області, через винесення виправдувального вироку у справі про обвинувачення особи за ст.258-3 ч. 1 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку мова фактично йде не про право інших осіб висловлювати свої оціночні судження щодо здійснення правосуддя, а саме про конкретну дію представника законодавчої гілки влади, - втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

На засіданні 11.10.2017 року Вища рада правосуддя ухвалила внести Генеральному прокурору подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими допущено бездіяльність щодо належного розгляду та вирішення у встановленому законом порядку повідомлення суддів Селидівського міського суду Донецької області про втручання службових осіб прокуратури Донецької області в їхню діяльність щодо здійснення правосуддя.

Крім того, прокуратура Донецької області зверталась до Вищої Ради Правосуддя зі скаргою на дії суддів під час розгляду низки кримінальних проваджень з питань заявлення самовідводів та через скасування судом апеляційної інстанції виправдувального вироку за ч. 1 ст. 258-3 КК України. Ухвалою Другої дисциплінарної палати Вищої Ради Правосуддя від 08 жовтня 2018 року №3091/2дп/15-18 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за вищевказаною скаргою прокуратури та зазначено, що очевидною метою подання скарги є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення та вчинення певних процесуальних дій.

У п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» заява N 48553/99 зазначено: «…Суд не може не звернути увагу на численні випадки втручання в провадження українських органів державної влади на найвищому рівні. Якими б не були мотиви, представлені Урядом на виправдання такого втручання, Суд вважає, що воно, з огляду на його зміст та спосіб здійснення …, є таким, що суперечить поняттю «безсторонній і незалежний суд» в сенсі статті 6 параграфа 1 Конвенції. Не спекулюючи щодо того, який вплив це втручання мало на хід судового розгляду, Суд констатує в контексті справи, що заявник міг об`єктивно мати побоювання стосовно незалежності та безсторонності судів. Ці випадки втручання з боку органів державної виконавчої влади відображають, крім того, брак поваги до самого функціонування судової гілки влади.»

Обсяг зобов`язань держави-сторони Конвенції щодо гарантування «незалежного і безстороннього суду» відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції не обмежується судовою гілкою, а накладає зобов`язання на виконавчу та законодавчу гілки та інші державні органи, незалежно від їх рівня, поважати і дотримуватися судових рішень,навіть не погоджуючись з ними. Повага держави до повноважень і ролі судів є неодмінною передумовою суспільної довіри до суду, і ширше – верховенства права. Для того, щоб це відбулося, конституційних гарантій незалежності та неупередженості судової влади не досить. Ці гарантії мають бути ефективно впроваджені у повсякденну поведінку та поводження органів державної влади.

У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що участь суддів Капітонова В.І., Владимирської І.М. у даному кримінальному провадженні може викликати сумнів в їх неупередженості та безсторонності у стороннього спостерігача, за наявності обставин викладених вище, що призведе до порушення прав обвинуваченого на захист, регламентованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому заяви суддів про самовідвід підлягають задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяви про самовідвід суддів Капітонова В.І., Владимирської І.М. - задовольнити.

Кримінальне провадження № 22015050000000467 від 16 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України передати до канцелярії суду для визначення суддів, відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Капітонов В.І.

Судді Хацько Н.О.

Владимирська І.М.