Постанова № 8797244, 02.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-9325/08

Категорія №68

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2008 року

м. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Матвєєвої В.В.

при секретарі Зацепіної Ю.В.,

в присутності сторін

представник позивача: Астахової В.А..,

представник відповідача : не з 'явився,

третьої особи: Огієнко А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до Приватного підприємства «Альмір-Плюс», третя особа: державний реєстратор управління економіки Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання недійсними запису про проведення держаної реєстрації та припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до Приватного підприємства «Альмір-Плюс», третя особа: державний реєстратор управління економіки Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання недійсними запису про проведення держаної реєстрації та припинення юридичної особи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічно позову, просив суд визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації Приватного підприємства «Альмір-плюс» 21.02.2006 року, здійсненого державним реєстратором Станично-Луганської районної державної адміністрації, номер запису № 13761020000000270 та припинити юридичну особу підприємства.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - державний реєстратор Станично-Луганської районної державної адміністрації в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки реєстрація була проведена відповідно до норм діючого законодавства, підстав у відмові в реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію» не було.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено наступне.

21.02.2006 року державним реєстратором Станично-Луганської районної державної адміністрації зареєстровано в якості юридичної особи - Приватне підприємство „Альмір-Плюс" про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1 384 120 0000 000093 та включено до Єдиного державного реєстру підприємству з присвоєнням ідентифікаційного коду 34164425 (арк.. справи № 21, 40).

21.02.2006 року підприємство було взято на облік у ДПІ в Станично-Луганському районі за № 902 (арк.. справи № 4).

Засновником Приватного підприємства «Альмір-Плюс» є ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. Справи № 41).

11.03.2006 року державним реєстратором Станично-Луганської районної державної зроблено запис про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи та уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи № 1 376 777 0002 000270 (арк.. справи № 22).

12.01.2008 року державним реєстратором Станично-Луганської районної державної зроблено запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (арк.. справи № 23).

З письмових пояснень ОСОБА_3 з'ясовано, що йому у лютому 2006 року сусідкою ОСОБА_4 та двома раніш не знайомими чоловіками, одного з яких звали ОСОБА_1, було запропоновано роботу за 300 гривень в місяць. Через деякий час після укладення усної угоди, він зустрічався з вказаними чоловіками біля нотаріальної контори та в податковій інспекції, де підписував якісь документи. Які саме документи він не читав. Більше з ними не зустрічався. Про те, що на його ім'я було оформлене приватне підприємство «Альмір-Плюс» дізнався від працівників податкової інспекції. Після державної реєстрації підприємства, фінансово-господарською діяльністю не займався, документів, пов'язаних з діяльністю підприємства не підписував, печатки не отримував.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної

- два примірники установчих документів;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 25 Закону № 755-IV передбачений порядок проведення державної реєстрації юридичної особи, згідно якого, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону.

Згідно части 3 статті 25 Закону № 755-IV за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Аналізуючи норми Господарського кодексу України (далі - ГК України) слід зазначити, що згідно з частиною 1 ст. 216 учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частиною 1 ст. 247 ГК України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього субєкта та його ліквідації

Частиною 1 ст. 59 ГК України передбачено, що припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Частиною 6 цієї ж статті, зокрема, визначено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках передбачених законом.

Статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Із зазначеного суд приходить до висновку, що позивач не належить до кола осіб, визначених частиною 2 статті ПО Цивільного кодексу України, які мають право вимоги про визнання запису недійсним, а також зазначає, що позивач не належить і до кола осіб, визначених статтею 239 ГК України, яким надано право на застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді визнання запису недійсним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним запису про державну реєстрацію відповідача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги позивача про припинення юридичної особи -Приватного підприємства «Альмір-Плюс», суд виходить з наступного.

Позивач просить припинити юридичну особу - Приватного підприємства «Альмір-Плюс», у зв'язку з тим, що реєстрація суб'єкта господарювання здійснена без наміру здійснювати підприємницьку діяльність та те, що запис про державну реєстрацію підприємства є недійсний та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV підставами для постановления судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що вимога позивача щодо визнання недійсними запису про проведення держаної реєстрації приватного підприємства «Альмір-Плюс» не знайшла свого підтвердження, тому суд не находить підстав для задоволення вимоги позивача про припинення юридичної особи - приватного підприємства «Альмір-Плюс» .

Питання по судових витратах не вирішуються, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст.110 Цивільного кодексу України, статтями 59, 216, 238 239 Цивільно-процесуального кодексу України, Законом України «Про державну податкову службу», суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції в

Станично-Луганському районі Луганської області до Приватного підприємства «Альмір-плюс», третя особа: державний реєстратор управління економіки Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання недійсними запису про проведення держаної реєстрації та припинення юридичної особи відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.