Ухвала суду № 87967835, 02.03.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1708/20

Провадження № 2/263/1225/2020

УХВАЛА

02 березня 2020 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Музика О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна, приватний виконавиць виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діна Петрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна І.Г., приватний виконавиць виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якій позивач просить суд визнати виконавчий напис за реєстраційним № 36, вчинений 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І.Г., яким звернуто стягнення заборгованості за кредитом на суму 88 961,17 дол. США, що станом на 08 квітня 2019 року еквівалентно 2 327 838 грн., та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1 700 грн. з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк».

Так, разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти певні дії у межах виконавчого провадження ВП № 59835352, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. на підставі виконавчого напису за реєстраційним № 36, вчиненого 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І.Г., до прийняття рішення за позовом.

Одночасно позивач просила суд звільнити її від сплати судового збору за подачу указаного позову та заяви про забезпечення позову, як споживача, на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільненні від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху.

25 лютого 2020 року від позивача до суду надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви та квитанції на підтвердження сплати судового збору.

Ознайомившись із матеріалами позову та заяви про виправлення недоліків, суддя дійшов наступного висновку.

Позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, підсудна Жовтневому районному суду м. Маріуполя, підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження відсутні, у зв`язку із чим позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

На підставі викладеного, враховуючи вимоги ст. ст. 19, 274 ЦПК України, необхідно дійти висновку про доцільність розгляду справи у порядку загального позовного провадження, оскільки розгляд такої у порядку загального позовного провадження дасть учасникам справи можливість довести ті обставини, на які посилається кожна із сторін.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі, або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Крім того, ч. 3 ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як роз`яснено у п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання та утруднення можливого рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом з метою визнання виконавчого напису за реєстраційним за реєстраційним № 36, вчинений 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І.Г., таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на предмет позовних вимог, та на той факт, що стягнення відбувається на користь відповідача у даній справі за рахунок заробітної плати, яка по суті є єдиним доходом позивача для забезпечення його життя, крім того, у разі задоволення судом позову може відбутись безпідставне стягнення коштів, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, тому заява забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 13, 19, 149-154, 175-177, 187, 259, 260, 274 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 263/1708/20, - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 36, вчиненого 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною Іриною Георгіївною, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості у межах виконавчого провадження № 59835352, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діною Петрівною.

Відкрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна, приватний виконавиць виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діна Петрівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Призначити підготовчі судові засідання на 31 березня 2020 року о 12:00 год., 09 квітня 2020 року о 13:00 год. у приміщенні Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, розташованому за адресою: пр. Металургів, 31, каб. 18, м. Маріуполь, Донецька область.

Відповідач має право протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач має право у цей же строк надіслати позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати позивачеві.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслати відповідачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/sud0519.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в частині забезпечення позову до Донецького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду, шляхом подачі її до суду апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Музика