Рішення № 87966304, 28.02.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/11544/19

Провадження №2/428/119/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот про скасування наказу про простій, стягнення втраченого заробітку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про скасування наказу про простій, стягнення втраченого заробітку та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона в період з 23.07.1981 року по 15.08.2019 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 15.08.2019 року її було звільнено з роботи з посади провідного інженера лабораторії неорганічних виробництв Центральної лабораторії ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В січні 2017 року в ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» відбулась зміна організаційної структури, був створений новий підрозділ Лабораторія аналітичного та технічного контролю (ЛАТК), а Центральну лабораторію (ЦЛ) було ліквідовано. 11.12.2017 року її було звільнено з роботи з посади провідного інженера лабораторії неорганічних виробництв Центральної лабораторії ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. 03.05.2018 року на підставі рішення суду по справі №428/360/18 її було поновлено на роботі.

У травні та червні відбулось підвищення окладів та тарифних ставок, але не всім працівникам однаково. Підвищення було меншим для тих працівників, які залишились в працювати в структурних підрозділах, які підлягали скороченню. В подальшому підвищення зарплати відбувалось ще декілька разів. У травні і червні 2017 року відбулось зниження її посадового окладу, проте за 2 місяці її про це не попереджали.

Після поновлення її на роботі 07.05.2018 року її вивели у простій згідно наказу від 07.05.2018 року №342 у зв`язку з ліквідацією а Центральної лабораторії та відсутністю обсягу роботи з оплатою простою в розмірі 2/3 встановленого окладу за фактично відпрацьований час. Цього ж дня вона була ознайомлена з цим наказом, але до нього не був доданий акт простою. Згодом вона отримала акт простою, проте він був оформлений неналежним чином, оскільки в ньому зазначена причина простою Центральної лабораторії – відсутність обладнання та персоналу для проведення аналітичного контролю, акт не був зареєстрований та не містить підпису голови профспілкового комітету, в акті не вказано строки простою. Фактично простій тривав 15 місяців, протягом якого їй нараховувалось 2/3 встановленого окладу. Перевід її у простій є незаконним, оскільки це призвело до втрати нею частини заробітку. Відповідач не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці. В квітні і травні 2019 року усім працівникам підприємства була нарахована премія, їй через простій премію не нараховували. За період з травня2017 року по 15.08.2019 року вона незаконно втратила частину свого заробітку в сумі 42054,28 грн.

Незаконне звільнення з роботи спричинило їй моральну шкоду, її було проігноровано як працівника, оскільки відповідач не вчинив жодних дій щодо виведення її з простою. Зазначене завдало їй душевних страждань, вона втратила спокій, отримала розлад нервової системи, постійні головні болі, безсоння. З огляду на це визначає моральну шкоду в розмірі 40498,78 грн.

Просила суд визнати скасувати наказ від 07.05.2017 року №342 про її простій, стягнути з відповідача на її користь та моральну шкоду в розмірі 30374,09 грн. та втрачену заробітну плату в розмірі 42054,28 грн., вирішити питання про судові витрати.

Представник відповідача Селіхова Г.А. надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що згідно з наказом «Про простій працівника ЦЛ» від 07.05.2017 року №342 на робочому місці провідного інженера лабораторії неорганічних виробництв Центральної лабораторії ОСОБА_1 був оголошений простій з перебуванням на робочому місці та з оплатою праці 2/3 встановленого посадового окладу. З цим наказом позивач була ознайомлена 07.05.2017 року. Тобто з вказаної дати починає обліковуватись тримісячний строк протягом якого ОСОБА_1 могла звернутись до суду щодо вирішення трудового спору. Звертаючись з позовом до суду позивач не подала клопотання про поновлення їй пропущеного строку, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, 11.12.2017 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно з рішенням суду від 03.05.2018 року по справі №428/360/18 її було поновлено на роботі на посаді провідного інженера лабораторії неорганічних виробництв Центральної лабораторії. При цьому з 01.0.2017 року Центральна лабораторія свої функціональні цілі та завдання не виконувала, оскільки відповідно до рішення Наглядової ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 26.12.2016 року був створений новий структурний підрозділ Лабораторія аналітичного та технічного контролю (ЛАТК), який виконував схожі функціональні обов`язки, що і Центральна лабораторія, але з більш контролюючим та дослідницьким напрямком. У зв`язку з тим, що робота в Центральній лабораторії була припинена 24.04.2018 року був складений акт про простій. Оскільки ОСОБА_1 була поновлена на роботі в Центральній лабораторії, яка не мала персоналу, обладнання та обсягу робіт, то після її поновлення був оголошений простій не з вини працівника. В цьому випадку простій був зумовлений відсутністю організаційних та технічних умов необхідних для виконання роботи Центральною лабораторією. Відповідно до ст..113 КЗпП України час простою оплачувався розмірі не менше 2/3 тарифної ставки встановленого розряду. Аналогічна норма міститься в п. 5.17 Колективного договору. Згідно з ч.2 ст. 34 КЗпП України в разі простою працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням кваліфікації та спеціалізації на іншу роботу. В період просто вакантних посад, які б відповідали її спеціальності та кваліфікації на підприємстві не було. Від пропозиції працювати лаборантом ОСОБА_1 відмовилась. Оголошення простою не є змінами в організації виробництва і праці, відповідно до яких змінюються істотні умови праці для працівника, а тому роботодавець не повинен попереджувати про простій працівника за 2 місяці.

Порядок зміни розміру посадових окладів визначається ст. 97 КЗпП України, в Колективному договорі та Положенні про оплату праці працівників, підвищення посадових окладів та тарифних ставок. При цьому в жодному документі не вказано конкретний відсоток, на який підвищується посадовий оклад, а для кожного працівника оклад визначається окремо в залежності від посадових обов`язків, напруженості праці, завантаженості нам робочому місці тощо. Розмір посадового окладу ОСОБА_1 відповідав діапазону мінімального та максимального розміру посадових окладів зазначеної посади, ніякого зниження посадового окладу позивача не було. Встановлення ОСОБА_1 з 01.05.2017 року мінімального посадового окладу відбулось в зв`язку з простоєм Центральної лабораторії та повною відсутністю робіт в цьому структурному підрозділі. Виплата будь-яких надбавок, премій або інших заохочень під час простою припиняється, оскільки їх призначають за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди нічим не обґрунтовані, оскільки позивач протиправних дій стосовно ОСОБА_1 не вчиняв, її трудові права не порушував, а отже гне міг бути заподіювачем їй душевних страждань.

З урахуванням наведеного та у зв`язку з пропуском строків для звернення до суду просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що не пропустила строк для звернення до суду , оскільки відповідач порушив законодавство про оплату праці, а тому звернення до суду працівника в цьому випадку жодним строком не обмежується. Роботодавець не належним чином витримав виведення працівника в простій. Дійсною причиною простою є помста за її поновлення на роботі, а формулювання причин простою не відповідає дійсності. Відбулось порушення ту довго законодавства щодо оплати праці.

15.10.2019 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлений позов, підтвердила доводи, викладенні в позові.

В судовому засіданні представник відповідача ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Селіхова Г.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

22.02.2017 року за результатами заочного голосування Наглядова рада ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» прийняла рішення про внесення змін до організаційної структури та чисельності працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», оформлене протоколом від 22.02.2017 року, зокрема, скорочено з 16.06.2017 року чисельність працівників на 265 штатних одиниць; зобов`язано голову Правління ОСОБА_3 здійснити всі необхідні зміни в організації виробництва і праці, скороченні чисельності працівників.зазначена обставина підтверджується копією виписки №1 з протоколу від 22.02.2017 року.

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вона була звільнена з роботи з посади провідного інженера лабораторії неорганічних виробництв Центральної лабораторії ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» 11.12.2017 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

24.04.2018 року в Центральній лабораторії ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» був оголошений простій в зв`язку з відсутністю обладнання та персоналу для проведення аналітичного контролю, згідно з рішенням наглядової ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 26.12.2016 року внесені зміни до організаційної структури підприємства – створена Лабораторія аналітичного та технічного контролю, яка з лютого 2017 року виконує усі аналітичні роботи на підприємстві.

03.05.2018 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді провідного інженера лабораторії неорганічних виробництв Центральної лабораторії ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» згідно з рішенням Сєвєродонецього міського суду Луганської області від 03.05.2018 року по справі №428/360/18.

04.05.2018 року ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» видало наказ «Про поновлення на роботі» №0077-КП відповідно до якого ОСОБА_1 було поновлено на роботі в Центральній лабораторії на посаді провідного інженера лабораторії неорганічних виробництв.

07.05.2018 року ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» видало наказ «Про простій працівника ЦЛ» №342 згідно з яким, з 07.05.2018 року оголошено простій з перебуванням на робочому місці провідному інженеру лабораторії неорганічних виробництв Центральної лабораторії ОСОБА_1 та наказано проводити оплату простою з розрахунку 2/3 встановленого окладу за фактично відпрацьований час відповідно до п. 5.17 Колективного договору.

З зазначеним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 07.05.2018 року.

Пунктом 5.17 Колективного договору ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 2012-2019 роки встановлено проводити оплату часу простою не з вини працівника з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику відповідно до вимог чинного законодавства. Місцезнаходження працівника в період простою визначається в наказі про початок простою в залежності від його причин і можливої тривалості і узгоджується з Профспілковим комітетом.

Положення про оплату праці працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», яке є додатком №4 до Колективного договору і яким встановлені тарифні ставки працівників, визначено, що посадовий оклад інженерів усіх спеціальностей співвідносяться до місячної тарифної ставки працівника 1 розряду від мінімального 2,334 до максимального 2,558.

Статтею 34 КЗпП України встановлено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Частиною 1 ст. 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

В судовому засіданні було встановлено, що дійсно в Центральній лабораторії ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» мав місце простій не з вини працівника, оскільки внаслідок створення нового структурного підрозділу - Лабораторії аналітичного та технічного контролю з лютого 2017 року до нього перейшло виконання усіх аналітичних робіт на підприємстві.

Таким чином, Центральна лабораторія, в якій ОСОБА_1 була поновлена на роботі з 04.05.2018 року не виконувала жодних робіт на підприємстві через відсутність обладнання та працівників.

При цьому оплата праці позивача в період простою здійснювався в розмірі 2/3 її посадового окладу, що не суперечить приписам ст. 113 КЗпП України та змісту Колективного договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оголошення простою було оголошено правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства.

При цьому суд відзначає, що доводи ОСОБА_1 щодо того, що оголошення простою потрібно узгоджувати з Профспілковим комітетом ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є неспроможними, оскільки чинний КЗпП та Колективний договір ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 2012-2019 роки не передбачає такої умови оголошення простою.

Також є помилковими доводи позивача щодо того, що відповідач повинен був повідомити її про простій не пізніше, ніж за 2 місяці до його початку, оскільки внаслідок простою змінилась істотні умови її праці, а тому діють норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

Частиною 3 ст.32 КЗпП України встановлено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

До зміни істотних умов праці можуть привести зміни в організації виробництва і праці, як то раціоналізація робочих місць, введення нових форм праці, впровадження інших методів чи технологій тощо. Проте в судовому засіданні не було встановлено існування зазначених обставин, що дає суду підстави робити висновок про відсутність зміни істотних умов праці ОСОБА_1 і як наслідок, відсутність у відповідача обов`язку попереджувати її за 2 місяці про зміну істотних умов праці, а саме розміру оплати праці.

За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування наказу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» «Про простій працівника ЦЛ» 07.05.2018 року №342 і вважає, що оплата праці ОСОБА_1 в розмірі 2/3 її посадового окладу під час простою було правомірною, виплата заробітної плати позивачу в зазначеному розмірі узгоджується з приписами ч. 1 ст. 113 КЗпП України та Колективного договору ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 2012 -2019 роки і жодним чином не порушує її права.

Також неспроможними є доводи позивача щодо того, що в період простою їй не підвищувався посадовий оклад та не виплачувалась премія.

Згідно даних розрахункових листів ОСОБА_1 та штатних розкладів вбачається, що розмір її посадового окладу був визначений відповідно до Положення про оплату праці працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», яке є додатком №4 до Колективного договору і яким встановлені тарифні ставки працівників.

Зі змісту наведених документів вбачається, що розмір посадового окладу ОСОБА_1 був визначений в межах посадового окладу інженерів усіх спеціальностей, які співвідносяться до місячної тарифної ставки працівника 1 розряду від мінімального 2,334 до максимального 2,558.

При цьому суд погоджується з доводами представника відповідача щодо того, що для кожного працівника оклад визначається окремо в залежності від посадових обов`язків, напруженості праці, завантаженості на робочому місці тощо. В зв`язку з простоєм Центральної лабораторії та повною відсутністю робіт в цьому структурному підрозділі посадовий оклад позивачу був встановлений в мінімальному розмірі, а виплата будь-яких надбавок, премій або інших заохочень під час простою припиняється, оскільки їх призначають за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Умови та порядок преміювання працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднаня Азот» визначені Положенням про преміювання за статтею «фонд керівника» та Положенням про преміювання за статтею «досягнення в праці», затвердженими 03.11.2014 року.

Згідно з розділом «Загальні положення» вищезазначених положень вони вводяться в умовах посилення матеріальної зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих кінцевих результатів праці, …, проявлення особистої творчої ініціативи. Премія є не тільки засобом матеріального заохочення, але і визнанням заслуг працівника і є моральним стимулом для покращення праці інших членів колективу.

Суд вважає, що премія не може виплачуватись щомісячно в однаковому розмірі, оскільки її розмір залежить від результатів роботи працівника в конкретному періоді, за який виплачується премія, крім того, премія має заохочувальний матеріальний характер і виплачується за якісно виконані посадові обов`язки з метою заохочення працівників до розвитку ініціативи, активізації діяльності, підвищення рівня ефективності і якості виконуваних завдань, зміцнення виконавчої дисципліни.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 протягом 15 місяців взагалі ніякої роботи не виконувала через простій, суд приходить до висновку, що відповідачем не було допущено порушень під час нарахування та виплати премії в період з квітня по травень 2019 року, що свідчить про неспроможність позовних вимог і в цій частині.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 стягнення втраченої заробітної плати в розмірі 42054,28 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 30374,09 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки в судовому засіданні не було встановлено факту порушення з боку відповідача трудових прав ОСОБА_1 , то відсутні підстави відшкодування на її користь моральної шкоди.

Щодо решти доводів учасників справи суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 через їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, суд вважає можливим віднести витрати по цій справі за рахунок держави, зважаючи, що позов ьбув заявлений з метою захисту трудових прав позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-13, 76-81, 89, 223, 258-259, 263-265, 354, 430, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складене 03.03.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33270581.

Представник відповідача: Селіхова Галина Анатоліївна, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, б. 5, паспорт НОМЕР_3 236104.

Суддя Ж. І. Кордюкова