Ухвала суду № 8796628, 09.04.2009, Київський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-6539/09/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

9 квітня 2009 року м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали за позовом Закритого акціонерного товариства „Білоцерківське птахопідприємство" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання пунктів висновку акту планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Білоцерківське птахопідприємство" звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними пунктів 2-4 висновку акту планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства Закритого акціонерного товариства „Білоцерківське птахопідприємство".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2006 по 30.09.2008 відповідачем проводилась виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої було складено акт від 13.03.2009 № 885/23-2-19405691/54.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, тобто справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування.

Відтак, акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Водночас, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових або позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327).

Таким чином, акт перевірки є лише носієм інформації про виявлені недоліки з питань дотримання вимог податкового законодавства, він не є обов'язковим до виконання, оскільки не містить владних (розпорядчих) приписів, а отже не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні приписів ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 17, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Білоцерківське птахопідприємство" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання пунктів висновку акту планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства недійсними та повернути позивачу позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами. копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно.

Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. Згідно із частиною 2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.