Рішення № 87965981, 03.03.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 03.03.2020

ЄУ № 942/170/20

Провадження №2-а/942/4/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Стєніної А.В.,

представника позивача Мордовцева С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Новопсков адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області в особі Новопсковського районного відділу УДМС України в Луганській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України,

встановив:

Описова частина

Зміст позовних вимог

До Новопсковського районного суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом Управління Управління Державної міграційної служби України в Луганській області в особі Новопсковського районного відділу УДМС України в Луганській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 19.10.2019 співробітниками Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області в ході проведення операції під умовною назвою «Мігрант» було виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 , яка незаконно проживає на території України з 05.10.2018. Після 90 днів перебування на території України остання не оформила відповідні документи для проживання на території України для іноземців, чим порушила встановлені правила перебування на території України для іноземців. 22.10.2019 за порушення правил перебування іноземців в Україні – проживання без документів на право проживання в Україні, Новопсковським РВ УДМС України в Луганській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП. 05.11.2019 Новопсковським РВ УДМС України в Луганській області прийнято рішення № 2 про примусове повернення з України гр. РФ ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача покинути територію України у термін до 15.11.2019. Однак на даний час відповідач самостійно територію України не покинула, вказане рішення про примусове повернення в добровільному порядку не виконала.

Іноземці, які на законній підставі прибули до України, можуть тимчасово перебувати на її території не більше ніж 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо строк не визначено міжнародними договорами України.

Співробітниками Новопсковського РВ УДМС у Луганській області Відповідачу роз`яснено її права та обов`язки і попереджено про те, що відносно неї готуються матеріали до суду про примусове видворення її за межі України.

Обставини, передбачені ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які б перешкоджали примусовому видворенню Відповідача, відсутні.

Таким чином, відповідач тривалий час нелегально перебуває на території України, порушуючи міграційне законодавство України, в установлений строк без поважних причин не виконала рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, ніде не працює, не має законних джерел для існування, територію України покидати не бажає, у зв`язку з цим вона має бути примусово видворена за межі України.

На підставі викладеного, позивач просив суд прийняти рішення про примусове видворення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , 1989 р.н., з забороною подальшого в`їзду в Україну строком на п`ять років.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 – громадянка РФ - незаконно перебуває на території України.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

12.02.2020 ухвалою відкрито провадження у цій адміністративній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення слухання справи не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з паспортом громадянина Російської Федерації 65№ 6535041, виданого органом МВД 0111 31.07.2018, ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЛГ 000028 від 22.10.2019 виявлено гр. РФ ОСОБА_1 , яка проживає без документів на право проживання в Україні, прибула до України 05.10.2018, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , дозволений строк перебування закінчився 02.01.2019.

Постановою ПН МЛГ 000028 від 22.10.2020 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

Згідно пояснень відповідача вона проживає на території України з 2015 року незаконно, з допущеними нею порушеннями вона обізнана, розуміє, що є винною у порушенні норм чинного законодавства України.

Рішенням Новопсковського РВ УДМС України в Луганській області № 2 від 05.11.2019 вирішено примусово повернути за межі України гр. Російської Федерації ОСОБА_1 та зобов`язано останню покинути територію України у термін до 15.11.2019.

Відповідач з вказаним рішенням була ознайомлена 05.11.2019, про що свідчить її власноручний підпис.

Згідно відомостей про осіб, які перетнули державний кордон з 01.01.2012 по 15.11.2019 ОСОБА_1 до РФ або третьої країни не повернулась.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Так, частиною 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства » нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ч. 1 ст. 23 вищевказаного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

З наведеного суд дійшов висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Частиною 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

За змістом ч. 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Згідно ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Судом врахована відсутність встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення відповідача.

Суд враховує також ту обставину, що відповідач мав час та можливість для того, щоб в установленому законом порядку звернутися із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Докази того, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності та приймаючи до уваги наявність фактів порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування на території України понад встановлені, не виконання відповідачем рішення про примусове повернення, а також не бажання залишати територію України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про примусове видворення відповідача повністю, заборонивши подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років.

Керуючись ст.ст. 2,5,7-9,72-79,90,241,242,243,246,250,255,288 КАС України, ст.ст.23-25,30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Державної міграційної служби України в Луганській області в особі Новопсковського районного відділу УДМС України в Луганській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України задовольнити повністю.

Примусово видворити за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною подальшого в`їзду в Україну строком на п`ять років.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: Управління Державної міграційної служби України в Луганській області в особі Новопсковського відділу УДМС України в Луганській області, місцезнаходження за адресою: вул. Шкільна, 15, смт. Новопсков, Луганська область, 92300, код ЄДРПОУ 37851432.

Відповідач: громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Хабаровськ, паспорт 65№6535041, виданий 31.07.2019 органом МВД 0111.

Повний текст судового рішення складено 03.03.2020.

Суддя: О.С. Стеценко