Рішення № 87955331, 27.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/73/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Дасюк С.В.

представника відповідача Авдєй М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1880 про визнання бездіяльності протиправною, наказу частково протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А1880 та просить:

1. Визнати бездіяльність військової частини А 1880 протиправною та наказ військової частини А 1880 по стройовій частині від 14.11.2019 №257 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки - частково протиправним.

2. Визнати бездіяльність військової частини А 1880 протиправною та наказ військової частини А 1880 по стройовій частині від 14.11.2019 № 257 щодо невиплати компенсації при звільненні за неотриману ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік — частково протиправним.

3. Визнати бездіяльність військової частини А 1880 протиправною та наказ військової частини А 1880 по стройовій частині від 14.11.2019 № 257 щодо не виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно - частково протиправним.

4. Визнати бездіяльність військової частини А 1880 протиправною та наказ військової частини А 1880 по стройовій частині від 14.11.2019 № 257 щодо виплати одноразової грошової допомоги по звільненню, без зазначення розміру вказаної допомоги — частково протиправним.

5. Визнати бездіяльність військової частини А 1880 щодо здійснення нарахування та не виплати індексації на суму грошового забезпечення.

6. Зобов`язати військову частину А 1880 компенсувати ОСОБА_1 матеріальне і грошове забезпечення, яке не було нараховане та виплачене ОСОБА_1 на день його звільнення, а саме:

- компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за періоди які будуть зазначено у наданій військовою частиною А 1880 довідці;

- компенсацію при звільненні за неотриману ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік;

- грошову компенсацію індексації на суму грошового забезпечення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що бездіяльність відповідача полягає в не зазначенні в наказі військової частини А 1880 по стройовій частині від 14.11.2019 №257 інформації щодо наступного: про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки; невиплату компенсації при звільненні за неотриману ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік; не виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно; не виплату одноразової грошової допомоги по звільненню, без зазначення розміру вказаної допомоги; не виплату індексації на суму грошового забезпечення.

Також позивач зазначає, що не нарахування та не виплата йому компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, компенсації при звільненні за неотриману матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, одноразової грошової допомоги по звільненню та індексацію на суму грошового забезпечення, також є протиправним та порушує його права і охоронювані законом інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом в військовій частині А1880 в військовому званні старший солдат з 14 вересня 2016 року по 14 листопада 2019 року, на посаді оператора радіолокаційної станції в/ч А3547.

Наказом командира військової частини А1880 по особовому складу від 01.11.2019 63-рс ОСОБА_1 звільнений у запас за підпункт: „б” (за станом здоров`я) відповідно до пункту 2 чистини 5 статті 26 Законі України „Про військовий обов`язок і військову службу” на підставі рапорту від 11.10.2019 та свідоцтва ЦВЛК від 07.10.2019.

Наказом командира військової частини А1880 по стройовій частині від 14.11.2019 № 257 (далі - наказ № 257) ОСОБА_1 визнано таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий обліг до Чернігівського ОМТЦК та СП м.Чернігова, а також 14 листопада 2019 року припинено дію контракту про проходження військової служби виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При звільненні позивачу виплачено щомісячну премію 123 %, надбавку за особливості проходженню служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 14 листопада 2019 року, зазначено, що щорічна основна відпустка використана терміном 35 діб, виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік у сумі 11086 грн. 65 коп., зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціальні-побутових питань - не нараховувалась, компенсацію вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від і березня 2016 року № 178, виплатити грошову компенсацію вартості за і-и отримане речове майно згідно довідки-розрахунку, виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 та наказу Міністра оборона України від 11 червня 2008 року № 260 за дванадцять календарних років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено грошове забезпечення військовослужбовцю, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищенню посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійній: характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військової: звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно частини 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерств юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок) передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Абз 2,3, п. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додатком с відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

П. 1. Розділу XXIV Порядку передбачено, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військове служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Крім того, порядок нарахування зазначеної матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань визначено, в п. 9 цього ж Порядку зокрема, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованість із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Закон України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики і сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до положення абзацу 2 ч.3 ст.9 даного Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно статті 18 Закону України „Про державні соціальні стандарти те державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, індексації доходів населення частини.

Закон України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики і сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до положення абзацу 2 ч.3 ст.9 даного Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно статті 18 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримки достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії” державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Законом України „Про індексацію грошових доходів населення” визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього рівня населення.

Частинами 1 та 5 статті 2 ЗУ „Про індексацію грошових доходів населення” встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В частини 1 статі 4 Законом України „Про індексацію грошових доходів населення”, передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлений в розмірі 103 відсотка.

Частини 2 ст.5 Законом України „Про індексацію грошових доходів населення” також передбачено, що підприємства, установи та організації, які фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових коштів доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою КМУ України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Даним Порядком №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини А 1880, в частині не внесення в наказ військової частини А 1880 по стройовій частині від 14.11.2019 №257 даних щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, невиплати компенсації при звільненні за неотриману ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік, щодо не виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, щодо виплати одноразової грошової допомоги по звільненню, без зазначення розміру вказаної допомоги, суд зазначає наступне.

Внесення вказаної інформації в накази по стройовій частині, при звільнення особи з військової служби не є обов`язковою.

За таких підстав, у задоволенні позову, в цій частині, необхідно відмовити.

Щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, суд зазначає наступне.

На момент звільнення позивачем не була використана належна йому основна відпустка за 2018 – 2019 роки.

Грошова компенсація за неї позивачу, на момент звільнення нарахована та виплачена.

І, в цій частині, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Як учасник бойових дій, позивач мав право на отримання додаткової відпустки з 2015 року.

На момент звільнення цей вид відпустки позивач не отримував і при звільнення грошова компенсація за неї виплачена не була.

За таких підстав, позов, в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини А 1880 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2015 - 2019 роки, підлягає задоволенню.

В період проходження військової служби позивач мав забезпечуватись належним речовим майном, згідно номенклатури. Не забезпечення позивача відповідним майном, покладає на відповідача здійснити компенсацію його грошової вартості при звільненні останнього зі служби.

На момент звільнення позивачу не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за не отримане в період проходження військової служби речове майно.

За таких підстав, позов, в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини А 1880 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно, підлягає задоволенню.

На момент звільнення позивачу не було здійснено нарахування та виплату індексації на суму грошового забезпечення за період 2016 - 2018 роки.

За таких підстав, позов, в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини А 1880 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації на суму грошового забезпечення за період 2016 - 2018 роки, підлягає задоволенню.

Щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини А 1880 щодо невиплати компенсації при звільненні за неотриману ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, розділу XXIV виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Доказів того, що позивач подавав рапорт щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суду не представлено.

Відтак у відповідача не виникало обов`язку приймати рішення з цього питання.

За таких обставин, в задоволенні позову, в цій частині, необхідно відмовити.

Судом встановлено, що при звільненні позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з його календарної вислуги.

За таких підстав, у задоволенні позову, в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини А 1880 щодо не виплати одноразової грошової допомоги по звільненню, необхідно відмовити.

Зважаючи на наведене вище, суд вважає, що позов, в частині зобов`язання військової частини А 1880 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2015 -2019 роки, грошову компенсацію за не отримане речове майно та індексацію на суму грошового забезпечення за період 2016 - 2018 роки, також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до військової частини А1880 (м.Васильків, Київська область,08606, код ЄДРПОУ 07806456) про визнання бездіяльності протиправною, наказу частково протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1880 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2015 – 2019 роки.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1880 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1880 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації на суму грошового забезпечення за період 2016 – 2018 роки.

Зобов`язати військову частину А 1880 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за дні невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2015 – 2019 роки, грошову компенсацію за не отримане речове майно та індексацію на суму грошового забезпечення за період 2016 – 2018 роки.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2020 року.

Суддя С.Л. Клопот