Рішення № 87954603, 03.03.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 р. Справа № 480/436/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/436/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про стягнення середнього заробітку,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській обл.), в якій просить суд:

- стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати заробітної плати (грошового забезпечення) у розмірі 106 455,83 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 18 лютого 2019 року №48-ос позивача 20 лютого 2019 року звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби у запас ( з постановкою на військовий облік) за підпунктом «а» ( за віком) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Проте, при звільненні, в порушення вимог ст.116 Кодексу законів про працю України, відповідач не провів повний розрахунок з відповідачем, а саме не сплатив середній заробіток за затримку виконання рішення, не виплатив компенсацію за відпустку за час цього вимушеного прогулу, не нарахував і не виплатив одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 по справі №480/959/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 158302,00 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 33326, 80 грн. та одноразову грошову допомогу розмірі 10019,50 грн.

Позивач був поновлений на посаді 01 лютого 2019, звільнений з посади та податкової міліції 20 лютого 2019, тобто перебував на посаді 14 робочих днів. За цей період йому було нараховано 7063,41 грн.

З вищевикладених підстав позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 27.01.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/436/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з 25.02.2020, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Головне управління ДФС у Сумській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву (а.с.23-25) зазначило, що статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, КЗпП України встановлює порядок стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - це прийняття органом, що поновлював на роботі незаконно звільненого працівника рішення про виплату середнього заробітку. Іншого порядку чинне законодавство не містить. Стаття 116 КЗпП України передбачає обов`язок роботодавця здійснити виплату всіх сум, що належать працівнику, але суми що були стягнуті згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 на момент звільнення позивачу не належали.

Тому, твердження позивача, що ГУ ДФС у Сумській області не здійснило всіх виплат є безпідставним, оскільки позивач був звільнений 20.02.2019р., а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 по справі № 480/959/19 набрало законної сили 04.12.2019р.

Враховуючи наведені обставини, ГУ ДФС в Сумській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 18 лютого 2019 року №48-ос позивача 20 лютого 2019 року звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби у запас ( з постановкою на військовий облік) за підпунктом «а» ( за віком) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Проте, при звільненні, в порушення вимог ст.116 Кодексу законів про працю України, відповідач не провів повний розрахунок з відповідачем, а саме не сплатив середній заробіток за затримку виконання рішення, не виплатив компенсацію за відпустку за час цього вимушеного прогулу, не нарахував і не виплатив одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 по справі №480/959/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 158302,00 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 33326, 80 грн. та одноразову грошову допомогу розмірі 10019,50 грн.

Позивач був поновлений на посаді 01 лютого 2019, звільнений з посади та податкової міліції 20 лютого 2019, тобто перебував на посаді 14 робочих днів. За цей період йому було нараховано 7063,41 грн., отже середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) становить 504,53 грн.

Час затримки грошового забезпечення з 21 лютого 2019 по 27 грудня 2019 становить 211 робочих днів, таким чином з відповідача підлягає стягненню середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 106 455,83 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114), що визначає порядок проходження служби, а також права і обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, до яких належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ та яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

При цьому Положенням № 114 не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як убачається з матеріалів справи, Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 по справі №480/959/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 158302,00 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 33326, 80 грн. та одноразову грошову допомогу розмірі 10019,50 грн.

Зазначене рішення суду виконано в повному обсязі ГУ ДФС України в Сумській області 27.12.2019.

Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного у Рішенні від 27 червня 2018 року №810/1543/17.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про стягнення середнього заробітку – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик