Рішення № 87954349, 02.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5157/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 26 грудня 2019 року надійшов позов ОСОБА_1 /надалі – ОСОБА_1 , позивач/ до Міністерства оборони України /надалі – відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат /надалі – третя особа/, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 19 протоколу від 05 грудня 2019 року №174 засідання комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, як особі з інвалідністю третьої групи з 25 жовтня 2019 року у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми, та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 указано, що позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із виконання обов`язків військової служби, з 25.10.2019, тому позивач вважає, що саме із цієї дати має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/5157/19; призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

17.01.2020 до суду третьою особою надано пояснення на позов, в яких указано, що позивач понад два роки тому отримав одноразову грошову допомогу в розмірі 24115 грн у зв`язку з втратою 25% працездатності, тому Полтавський ОВК також вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

04.02.2020 до суду надійшов відзив Міністерства оборони України в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що 01.03.2016 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АГ № 0005056 від 01.03.2016. При цьому, у зв`язку із зазначеним встановленням 25% втрати працездатності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 24115 грн. У подальшому з 25.10.2019 під час огляду органами МСЕК позивачу була визначена ІІІ група інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0070762 від 25.10.2019. За доводами відповідача, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлення ІІІ групи інвалідності здійснено понад дворічний термін після визначення ступеня втрати працездатності позивача у розмірі 25% /а.с. 38-41/.

Крім того, у відзиві відповідач просив суд розглянути у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пункту 2 частини шостої цієї ж статті, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Так, дана справа не відноситься до спорів, перелік яких наведений у частині четвертій статті 12, частині четвертій статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Натомість, даний спір виник у справі незначної складності, для якої процесуальним законом передбачена можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд наголошує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) не позбавляє та не обмежує учасників справи у наданні письмових заяв по суті та додаткових пояснень у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

За таких обставин, зважаючи на те, що дана справа відноситься до справ незначної складності, які можуть бути розглянуті у порядку письмового провадження, враховуючи характер спірних правовідносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2019 позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою в якій просив призначити одноразову грошову допомогу у зв`язку із отриманням третьої групи інвалідності, травма пов`язана із виконанням обов`язків військової служби /а.с. 27/.

До вказаної заяви позивачем надано, зокрема виписку з акта огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0070762 /а.с. 29/ згідно з якою позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності вперше з 25.10.2019, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Листом від 18.11.2019 № 12/3318 Полтавським ОВК направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України надані позивачем документи на призначення одноразової грошової допомоги /а.с. 26/.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого п. 19 протоколу №174 від 05.12.2019, було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності /а.с. 32/.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

Відповідачем указано, що 01.03.2016 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що сталася (довідка МСЕК серія АГ № 0005056 від 01.03.2016), а 25.10.2019 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК серія АВ № 0070762 від 25.10.2019).

Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 25.10.2019.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, до спірних правовідносин застосовується законодавство, що діяло станом на 25.10.2019.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення позивачеві (01.03.2016) ступеня втрати працездатності 25% правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

З дня первинного встановлення позивачеві (01.03.2016) ступеня втрати працездатності 25% до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (25.10.2019) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

Зазначеного правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18.

Відтак, оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи від 05.12.2019, прийнято у відповідності до вимог Закону №2011-XII.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів, що приймаючи оскаржуване рішення, він діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко