Рішення № 87953787, 18.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року м.Київ №320/4046/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

до суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати ППР від 15.04.2019 №0003974001, ухвалене ГУ ДФС у Київській області про застосування до нього штрафної санкції у сумі 17000,00 грн. за порушення абз.16 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Заявлені вимоги обґрунтовує відсутністю підстав для проведення фактичної перевірки податковим органом та допущеними неточностями при складанні документів за її наслідками.

Ухвалою суду від 30.08.2019 було відкрито спрощене позовне у справі без проведення судового засідання та виклику учасників справи для участі у ньому.

Відповідач, ГУ ДФС у Київській області, надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову та пояснив, що 19.02.2019 на підставі п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, згідно наказу ГУ ДФС у Київській області та направлень №№243-244 від 19.02.2019 на проведення фактичної перевірки, посадовими особами відповідача була проведена фактична перевірка торгового об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 область АДРЕСА_1 , в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність на предмет додержання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу спирту та алкогольних напоїв.

Перед початком перевірки позивачеві були пред`явлені документи, визначені п.81.1 ст. 81 ПК України, проте він відмовився від ознайомлення з ними, про що було складено відповідний акт. Підставою для проведення фактичної перевірки слугував доперевірочний аналіз інформації, а саме вказані позивачем низькі показники з реалізації лікеро-горілчаних виробів у декларації акцизного податку за грудень 2018.

Перевірка проводилась із застосуванням засобу фотофіксації. Під час проведення перевірки був виявлений факт зберігання позивачем алкогольного напою, який маркований відміткою акцизного податку попереднього зразка, чим порушено вимоги ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів". За наслідками перевірки було складено акт, а в подальшому прийнято рішення про застосування штрафу до ОСОБА_1 . Вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

17.12.2019, через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участі сторін.

Частиною 5 статті 262 КАСУ встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, позивач у клопотанні не вказав, встановлення яких обставин у справі є неможливе шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та потребує проведення судового засідання.

Дослідивши доводи клопотання, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, характер спірних правовідносин, обсяг та зміст доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих та законних підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.09.1995 та перебуває на загальній системі податковому обліку як ФОП, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 , довідкою про взяття на облік платника податків № 771 від 01.09.2003 та витягом з ЄДР.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), в тому числі роздрібна торгівля алкогольними напоями, право на яку підтверджено ліцензією № 10120308201802444 від 14.12.2018 терміном дії з 27.12.2018 до 27.12.2019.

Працівниками ГУ ДФС у Київській області, на підставі наказу від 31.01.2019 №201 та направлень від 19.02.2019 № 243, 244, на проведення фактичної перевірки повинна була проведена фактична перевірка магазину-кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовується позивачем як магазин-кафе та перебуває у його користуванні на підставі договору оренди № 2 від 09.12.2018.

Представленими суду документами податковим органом зафіксовано факт зберігання ОСОБА_1 у приміщенні кафе-магазину з метою подальшої реалізації пляшки горілки особливої “Златогор Чиста сльоза”, об`ємом 0,5л, міцністю 40% об., виробництва ТОВ Золотянський ЛГЗ “Златогор” за ціною 89,40 грн., з термін придатності 36 місяців, дата виготовлення 23.10.2014, яка маркована позначкою акцизного податку попереднього зразка (23АААЮ 359813 10/14 14,106 грн.). Отже, хоча товар і був маркований маркою попереднього зразка, проте термін придатності алкоголю сплинув, що утворило порушення вимог ст. 11 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР “Про Державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

За результатами перевірки було складено акт №71/10-36-40-00-10/ НОМЕР_2 від 20.02.2019 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції та прийнято податкове повідомлення-рішення 15.04.2019 № 0003974001, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000 грн за порушення абз.16 ч.2 ст.17 Закону України №481/95-ВР.

Вважаючи ППР протиправним, позивач оскаржив його до ДФС України. Рішенням від 08.07.2019 №31187/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Не погоджуючись з рішенням про нарахування штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зважає на наступне:

відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За приписами пункту 80.5 статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 ПК України, якою встановлено, що

контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Враховуючи те, що ГУ ДФС у Київській області на момент проведення перевірки був органом ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на території Київської області, в силу приписів вищенаведених норм, як контролюючий орган, повинен був здійснювати контроль за дотриманням вимог чинного законодавства щодо обігу та реалізації підакцизних товарів, в тому числі і відносно позивача.

Отже, його твердження щодо відсутності у підстав проведення перевірки спростовується наступним:

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тому, проведення фактичної перевірки на предмет дотримання норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального) охоплюється повноваженнями податкового органу та включається до кола його функціональної діяльності.

Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №803/988/17 від 05.11.2018.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підставою для проведення контролюючим органом фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, яка не передбачає наявності у контролюючого органу інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, встановлені статтею 81 ПК України, пунктом пункту 81.1 якої передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У разі порушення умов для початку проведення перевірки, суб`єкт господарювання має право не допускати працівників контролюючого органу до перевірки.

Судом встановлено, що при проведенні контрольного заходу працівниками податкового органу була дотримана процедура його здійснення. По-перше, перевірка проводилась відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 31.01.2019 №201 та направлень від 19.02.2019 №№243-244. Перед початком перевірки посадовими особами відповідача були пред`явлені заявникові документи, передбачені ст.81 ПКУ, а саме: копія наказу на проведення перевірки, направлення та службові посвідчення. Натомість позивач відмовився від ознайомлення з цими документами, про що, 19.02.2019, було складено акт, в якому відображено факт відмови позивача та його представників від підпису у направленнях на перевірку №243-244 від 19.02.2019.

Відповідно п. 86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються актом або довідкою, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За правилом п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акту (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, проводиться за місцем проведення перевірки та/або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

При незгоді платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях, - п.86.7 ст.86 ПК України.

Під час фактичної перевірки, працівниками контролюючого органу було виявлено та зафіксовано, в тому числі за допомогою фотофіксації зберігання в приміщенні кафе-магазину за адресою: м. Кагарлик, вул. Паркова.20 алкогольного напою - пляшки горілки «Златогор Чиста Сльоза» 0,5 л., 40 градусів за ціною 89,40 грн., який було марковано акцизним збором невстановленого зразка, що утворює порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». Відповідно до етикетки на пляшці термін придатності алкогольного напою сплинув, оскільки дата виготовлення вказана 23.10.2014.

Згідно з вимогами п. 226.1 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Відповідно до вимог п. 226.3 ст. 226 ПК України, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами п. п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до вимог п. п. 222.1.2. п. 222.1 ст. 222 ПК України суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

Як убачається з п. п. 222.1.3 п. 222.1 ст. 222 ПК України, підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

Таким чином, марка акцизного збору є підтвердженням факту оплати акцизного податку і, що така оплата здійснюється в момент придбання марок акцизного податку.

Згідно з вимогами абз. 4 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 2015 р. N 481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Вимогами абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону N 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно з вимогами п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: - алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; - алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; - алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Наведене свідчить, що немаркованими вважаються алкогольні напої, за які не було сплачено, або було сплачено не в належному розмірі (на момент розливу) акцизний податок. Відповідно і відповідальність, передбачена абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України N 481/95-ВР, встановлена з метою покарання за ухилення від сплати акцизного податку.

Проте, у випадку продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка відсутнє ухилення від сплати акцизного податку, оскільки ПК України визначає, що сума сплаченого акцизного збору (фактично марка акцизного збору) повинна відповідати сумі такого податку визначеній на дату розливу продукції (абз. 4 п. 226.9 ст. 226 ПК України).

Отже, марками відповідного зразка є марки, які відповідають сумі акцизного податку на дату розливу продукції.

Абзем 4 ч. 4 ст. 11 Закону України N 481/95-ВР встановлено, що у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

При цьому, алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання (абз. 6 ч. 4 ст. 11 Закон України N 481/95-ВР). Крім того, збіг терміну реалізації попередньо маркованої належним чином продукції не утворює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 17 Закону N 481/95-ВР.

Згідно із п.5 Положення "Про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів", затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 № 1251 у редакції чинній на момент розливу, марки для алкогольних напоїв та тютюнових виробів імпортного виробництва мають фіолетовий колір, вітчизняного - зелений.

Для алкогольних напоїв на кожну марку наносяться такі реквізити - напис, що складається з початкових літер слів "Алкоголь імпортний" ("алкоголь вітчизняний") - "АГ" і "АВ", двох двозначних чисел (місяць і рік, у якому вироблено марки), розділених скісними лініями та зазначення суми акцизного податку, сплаченої за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака.

Постановою КМУ від 14.05.2015 № 296 затверджено нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва.

У Положенні про виготовлення зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженому постановою КМУ від 27.12.2010 № 1251 абзаци третій - сьомий пункту 5 викладено в такій редакції: "Марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва із фільтром та без фільтра) - зеленій, для тютюнових виробів імпортного виробництва (з фільтром та без фільтра) - синій кольоровій гамі.

На кожну марку наносяться такі реквізити: слова "Україна", "Марка акцизного податку", "тютюнові вироби" (для тютюнових виробів); позначення виду марки, що складається з початкових літер слів "алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)" - "АВ ЛГП", "алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)" - "АВ ВП."алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)" - "А1 ЛГП "алкоголь імпортний (виноробна продукція)" - "АІ ВП". "тютюн вітчизняний з фільтром" - "ТВ ЗФ", "тютюн вітчизняний без фільтра" - "ТВ БФ". "тютюн імпортний з фільтром" - "ТІ ЗФ". "тютюн імпортний без фільтра" - "ТІ БФ": індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скіску риску; та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака".

Згідно з пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251, вважаються такими, що немарковані: - алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; - алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; - алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Аналогічним чином це питання врегульовано і в пункті 226.9 статті 226 ПК України.

За змістом пункту 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються. У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання ( частина 4 статті 11 Закону №481/95 ).

Статтею 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12. 1997 року №771/97-ВР визначено, що строк придатності - проміжок часу, визначений виробником харчового продукту, протягом якого, у разі додержання відповідних умов зберігання, транспортування, харчовий продукт зберігає відповідність обов`язковим параметрам безпечності та мінімальним специфікаціям якості.

Лікеро-горілчані вироби, в яких після закінчення зазначених термінів не з`явилися помутніння або видимий осад, придатні для подальшого зберігання і реалізації.

Проте в акті перевірки контролюючим органом факту помутніння та осаду у пляшці горілки особливої “Златогор Чиста сльоза”, об`ємом 0,5л, міцністю 40% об., виробництва ТОВ Золотянський ЛГЗ “Златогор” не зафіксовано.

Разом з тим фінансові санкції, встановлені рішенням №0003974001 від 15.04.2019, застосовані до позивача на підставі абзацу 16 статті 17 Закону №481/95, відповідно до якого до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка (марка попереднього зразка)- 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Зміст вказаної норми свідчить, що законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. При цьому згідно із наведеними вище положеннями законодавства немаркованими вважаються алкогольні напої, за які не було сплачено, або було сплачено не в належному розмірі (на момент розливу) акцизний податок.

Метою застосування вищевказаних штрафів є відповідальність за ухилення від сплати акцизного податку. Ототожнення контролюючим органом факту зберігання позивачем пляшки горілки, у якої сплив термін придатності до споживання із реалізацією алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка не відповідає правильному змісту правового регулювання вищевказаних норм, зокрема і статті 17 Закону №481/95.

Наявність же в частині 4 статті 11 цього Закону посилання на строк придатності має на меті встановлення загального правила щодо можливості реалізації алкогольної продукції у межах терміну придатності до споживання.

За наведеного суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №810/5008/15. Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ - 39393260, м.Київ, вул.Народного ополчення, 5а, 03680) про визнання протиправним та скасування рішення, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0003974001 від 15.04.2019.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.