Рішення № 87953743, 02.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м.Київ № 320/6771/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним дій та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та просить суд:

визнати протиправними дії щодо відмови в перерахунку пенсії згідно довідки від 11.10.2019 № 22-146-1/С-144 про заробітну плату в зоні відчуження в період з 05.05.1986 по 08.05.1986;

зобов"язати здійснити перерахунок пенсії з 28.10.2019, відповідно до заяви від 28.10.2019 за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 11.10.2019 № 22-146-1/С-144, проводити її щомісячну виплату, а також визначити розмір заборгованості, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, та в місячний термін її виплатити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до пенсійного органу із вимогою здійснити перерахунок пенсії згідно із довідкою від 11.10.2019 № 22-146-19/С-144, а саме з урахуванням подвійного посадового окладу та окладу за звання в подвійному розмірі з урахуванням 10% надбавки за рівень безпеки, премії та двох годин надурочної праці в зоні відчуження, та, з урахуванням встановленого коефіцієнта кратності = 3, однак відповідач відмовив йому, у зв`язку з тим, що у вказаний період оплата праці особам, котрі несли службу у понадурочний час у вихідні дні, а також нічний час не могла проводитись. Крім цього обґрунтовуючи вказану відмову пенсійний орган зазначив, що з особами до яких належить позивач, трудовий договір не укладався, а трудові книжки не заводились, отже довідка про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 11.10.2019 № 22-146-1/С-144 є такою, що складена з порушенням чинного законодавства.

06.01.2020 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач позовних вимог не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзив.

13.01.2020 до суду подано відповідь на відзив, у якому позивач навів заперечення, щодо доводів відповідача та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 1), що підтверджується посвідченням від 31.07.2019 серії НОМЕР_1 ; строк дії посвдчення – безстроково; група інвалідності відповідно до даного посвідчення – друга.

Також, 2 група інвалідності у позивача підтверджується, посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.10.1998.

Як вбачається із матеріалів справи позивач в період з 19.09.1980 по 09.04.1994 безперервно перебував на службі в органах внутрішніх справ України, що підтверджується вкладкою у трудову книгу від 06.07.1978.

Згідно із наказом від 16.07.1986 № 221 позивач визнаний таким, що брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки про заробітну плату одержану особою за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 11.10.2019 № 22-146-19/с-144, а також з доданою до неї розшифровкою, заробітна плата із якої визначається пенсія становить 505,16 крб.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі № 810/2778/18 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії № 35 про зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача зробити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , за період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 05.05.1986 по 08.05.1986 з врахуванням подвійного посадового окладу і окладу за звання в подвійному розмірі з урахуванням 10% надбавки за рівень безпеки, премії та 2 годин надурочної праці в зоні відчуження та видати довідку про заробітну плату з врахуванням подвійного посадового окладу і окладу за звання в подвійному розмірі з урахуванням 10% надбавки за рівень безпеки, премії та 2 годин надурочної праці в зоні відчуження.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 320/1153/19 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії № 35 про зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено та зобов`язано Державну установу «Білоцерківська виправна колонія № 35» видати позивачу довідку про заробітну плату за період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 05.05.1986 по 08.05.1986 з урахуванням подвійного посадового окладу та окладу за звання в подвійному розмірі з урахуванням 10% надбавки за рівень безпеки, премії та двох годин надурочної праці в зоні відчуження, та, з урахуванням встановленого коефіцієнта кратності = 3, по формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 03.06.2012 № 536 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Зазначене рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

28.10.2019 позивач звернувся до Білоцерківського відділу обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із вимогою провести перерахунок пенсії згідно із довідкою від 11.10.2019 № 22-146-19/С-144.

Рішенням від 05.11.2019 № 6401 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з підстав того, що оскільки позивач ніс службу, а тому його робота в нічний та надурочний час не оплачувалась.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

З 01.01.2012 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі також Порядок № 1210).

Згідно п. 1 Порядку № 1210 цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54 і ст.57, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Пунктом 7 Порядку № 1 210 визначено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Згідно з ч. 1 ст. 39 зазначеного Закону громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовозобов`язаним, вільнонайманим, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території радіаційного забруднення, оплата праці провадиться згідно зі ст. 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.

Згідно із п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Після аварії на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 № 1767-рс і від 11.12.1986 № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 № 168-5, від 10.06.1986 № 207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986 № 530-рс, від 16.12.1986 № 694-рс, від 06.01.1988 № 12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 09.05.1986, № 58с від 11.06.1986, № 132с від 16.09.1986, № 179с від 25.12.1986, № 8с від 22.01.1988. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється як на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналіз норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядку № 1210, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дає підстави для висновку про те, що розмір призначеної за вказаним законом пенсії, обчислюється виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, який зазначається у довідках, виданих підприємствами, установами та організаціями, на яких працювали особи, що мають право на таку пенсію. Підставою проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження є первинні документи про нараховану та виплачену заробітну плату, періоду та фактичної тривалості робочого дня і місця її виконання.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 04.11.2015 (справа № 539/4466/14-а) та Верховний Суд у постановах від 18.10.2018 в справі 539/758/15-а, від 18.12.2018 у справі 539/1715/17, від 10.07.2019 у справі 539/2726/16а.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За змістом ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" переведення з одного виду пенсії на інший, перерахунок пенсії здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав неможливості проведення перевірки наведених у довідці про заробітну плату позивача відомостей з підстав відсутності первинних документів.

Проте суд не бере до уваги посилання відповідача, що вказана довідка не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки видана на підставі рішення суду, котре набрало законної сили і не було скасоване.

У довідці від 11.10.2019 № 22-146-19/с-144 також зазначено про розмір виплаченої заробітної плати згідно відомостей і розрахунку приєднаного до такої довідки.

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, наведені вище документи наявні в пенсійній справі.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів врахування при прийнятті рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» первинних документів щодо оплати праці позивача, наявних у пенсійній справі та перевірки змісту наданої позивачем довідки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач недобросовісно та необґрунтовано відмовив позивачу у переході на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав неможливості проведення перевірки наведених у довідці від 11.10.2019 № 22-146-19/с-144 відомостей з підстав відсутності первинних документів, тобто без з`ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов"язання здійснити перерахунок пенсії з 28.10.2019, відповідно до заяви від 28.10.2019 за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 11.10.2019 № 22-146-1/С-144, проводити її щомісячну виплату, а також визначити розмір заборгованості яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, та в місячний термін її виплатити, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 320/1153/19 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії № 35 про зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено та зобов`язано Державну установу «Білоцерківська виправна колонія № 35» видати позивачу довідку про заробітну плату за період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 05.05.1986 по 08.05.1986 з урахуванням подвійного посадового окладу та окладу за звання в подвійному розмірі з урахуванням 10% надбавки за рівень безпеки, премії та двох годин надурочної праці в зоні відчуження, та, з урахуванням встановленого коефіцієнта кратності = 3, по формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 03.06.2012 № 536 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Суд наголошує, що за приписами ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитися Пенсійним фондом в будь-який час. Законодавством не встановлено чітких вказівок на строки стосовно проведення даних перевірок.

Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата).

Виходячи з вищевикладеного, відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи. Оскільки даним правом відповідач не скористався, подана для перерахунку пенсії довідка від 14.03.2018 № 87 ніким не оскаржувалась, а отже є діючою та оформленою відповідно до законодавства.

Крім того, відповідач в межах наданих законодавством повноважень не позбавлений права а також наділений повноваженням щодо проведення зустрічної перевірки документів підприємства, де позивачем отримано трудовий стаж та вимагати від підприємств, установ та організацій до оформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, перевіряти обгрнутованість їх видачі.

Правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд України сформулював раніше, зокрема, у постанові від 17.03.2015 (справа № 21-11а15) та Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 (справа № 358/1179/17), де зазначив, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Так, у поданій позивачем до пенсійного органу довідці 11.10.2019 № 22-146-19/с-144 чітко вказана заробітна плата за роботу в зоні відчуження за період з 05.05.1986 по 08.05.1986, із якої визначається пенсія, а саме 505,16 крб.

Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що ігнорування відповідачем виплат, які відображені у довідці, та не врахування їх при перерахунку пенсії є протиправним.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам ч. 2 другої ст. 77 КАС України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що Білоцерківською виправною колонією № 35 не було проведено виплату позивачу коштів згідно вказаної довідки.

Підсумовуючи, слід зазначити, що відповідач, не є органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров`ям, виконувала свій громадянський обов`язок перед державою.

Отже, суд переконаний, що обов`язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров`я, причинний зв`язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Згідно з ч. 4. ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Заяву з усіма необхідними документами позивачем подано 28.10.2019. За таких обставин, суд дійшов висновку, що перерахунок та виплата пенсії повинна бути проведена з 01.11.2019.

В частині позовної вимоги про зобов`язання у подальшому проводити щомісячну виплату пенсії позивачу, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки метою та завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист та поновлення порушених прав, суд не має підстав вважати, що відповідач не буде проводити перерахунок пенсії у майбутньому, а отже вимога є передчасною.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати пенсійний орган здійснити позивачу перерахунок пенсії з 01.11.2019, відповідно до заяви від 28.10.2019 за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 11.10.2019 № 22-146-1/С-144, а також визначити розмір заборгованості яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, та в місячний термін її виплатити перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки № 87 від 14.03.2018, виданої Київською міською філією ПАТ«Укртелеком» починаючи з 01.03.2018 з урахуванням вже виплачених сум.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні Європейський суд з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України» вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії, у зв`язку із чим позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України суд –

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в перерахунку пенсії згідно довідки від 11.10.2019 № 22-146-1/С-144 про заробітну плату в зоні відчуження в період з 05.05.1986 по 08.05.1986.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсії з 01.11.2019, відповідно до заяви від 28.10.2019 за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 11.10.2019 № 22-146-1/С-144, а також визначити розмір заборгованості яка утворилась внаслідок неправильного обчислення, та в місячний термін її виплатити.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.