Рішення № 87953640, 19.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р. справа № 300/2240/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Станішевської В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Максиміва І.І.,

представників третьої особи Борзих А.В., Шургот О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування в частині рішення від 14.12.2018 за № 381-22, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2019 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 12 рішення за № 381-22 від 14.12.2018 щодо затвердження проекту землеустрою про передачу в оренду на 10 років ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу.

19.11.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування в частині рішення від 14.12.2018 за № 381-22 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків, які позивач у встановлений судом строк усунув.

02.12.2019 ухвалою суду позивачу поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Також, даною ухвалою залучено до даної адміністративної справи ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі – третя особа).

19.12.2019 відповідача надав суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з наведених ним у відзиві підстав (а. с. 101 – 106).

06.01.2020, 31.01.2020 третьою особою подано пояснення щодо даного адміністративного позову.

03.02.2020 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, що рішенням суду за ОСОБА_2 визнано право власності на незавершений будівництвом готельно-відпочинковий комплекс, що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0, 3049 га. Однак, відповідач протиправно, пунктом 12 оскаржуваного рішення, затвердив проект землеустрою про передачу в оренду на 10 років третій особі земельної ділянки, площею 0, 4043 га, за кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу, без проведення земельних торгів щодо частини земельної ділянки площею 0, 0985 га, що не знаходиться безпосередньо в межах периметру площ нерухомого майна, належного третій особі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Представники третьої особи проти позову заперечили, з мотивів, викладених у письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов є необґрунтованим, виходячи з таких мотивів.

Предметом розгляду даної адміністративної справи є оскарження пункту 12 рішення за № 381-22 від 14.12.2018 про затвердження проекту землеустрою про передачу в оренду на 10 років ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 4043 га, за кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу, без проведення земельних торгів тієї частини земельної ділянки, що виходить за межі периметру нерухомого майна третьої особи, розміром 0,0985 га.

Суд встановив, що згідно договору оренди землі від 21.07.2004, укладеного між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та підприємцем ОСОБА_3 , нею отримано у строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку на АДРЕСА_1 поруч АДРЕСА_2 заводу, площею 0, 4573 га, для будівництва готельно-відпочинкового комплексу.

ОСОБА_2 набув право власності на незавершений будівництвом готельно-відпочинковий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і складається з фундаментів трьох житлових котеджів, що розташований на земельній ділянці площею 0, 2370 га та 0, 0679 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (поруч АДРЕСА_2 заводу).

Право власності у ОСОБА_2 виникло з 03.01.2014 за наслідками розгляду Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області в цивільній справі за № 34418334/13-ц за його позовом до підприємця ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на нерухоме майно.

Згідно нотаріально посвідченої заяви, зареєстрованої за № 3301, ОСОБА_3 відмовилася від права постійного користування земельною ділянкою, площею 0, 4573 га, що розташована в АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 , поруч АДРЕСА_4 , наданого на підставі пункту 9 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.05.2004 за № 189, у зв`язку із передачею права власності на нерухоме майно, яке на ній розташоване, іншій особі (а. с. 45).

21.10.2016 рішенням Івано-Франківської міської ради «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань» за № 297-8 надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0, 4034 га.

10.07.2018 Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, за наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, погоджено ОСОБА_2 поданий проект.

05.11.2018 третьою особою подано до відповідача заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 10 років, площею 0, 4034 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:24:002:0113, площею 0 ,4034 га, що за адресою: вулиця Гетьмана Мазепи, АДРЕСА_5 , належить у користуванні у третьої особи для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу. Державна реєстрація земельної ділянки 05.11.2018. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлено 23.11.2017 ТзОВ «Гектар ІФ». Земельну ділянку зареєстровано 05.11.2018 Відділом у місті Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (а. с. 190).

Рішенням двадцять другої сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради за № 381-22 від 14.12.2018 затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано земельну ділянку в оренду, згідно укладеного між ОСОБА_2 та Івано-Франківською міською радою договору оренди землі від 14.12.2018 у строкове платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, на АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:24:002:0113, в тому числі: під забудову 0, 0497 га, інших угідь – 0, 3537 га.

ОСОБА_1 , депутат Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, вважаючи, що відповідач протиправно, пунктом 12 оскаржуваного рішення, затвердив проект землеустрою про передачу в оренду на 10 років третій особі земельну ділянку, площею 0, 4043 га, за кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу, без проведення земельних торгів земельної ділянки площею 0,0985 га, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельний кодекс України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, з набуттям ОСОБА_2 права власності на незавершений будівництвом готельно-відпочинковий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , і складається з фундаментів трьох житлових котеджів, що розташований на земельній ділянці площею 0, 2370 га та 0, 0679 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 (поруч цегельного заводу), до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача – підприємця ОСОБА_3 , згідно договору оренди землі від 21.07.2004, укладеного між нею та Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

Як наслідок, у третьої особи виникло право користування (оренди) земельною ділянкою.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин. Зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 134 цього ж Кодексу встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, оскільки, незавершений будівництвом готельно-відпочинковий комплекс, що розташований на земельній ділянці, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 (поруч цегельного заводу), перебуває у власності в ОСОБА_2 , то відповідно, така земельна ділянка не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), що спростовує твердження позивача про передачу третій особі земельну ділянку, площею 0, 4043 га, за кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу, без проведення земельних торгів більшої частини земельної ділянки нерухомого майна на 0,0985 га.

Відповідно до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 Земельного кодексу України визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідно до частини 1 якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 2).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 3).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 4).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина 6).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (частина 11).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (частина 14).

Таким чином, враховуючи аналіз вказаних норма права, суд зазначає, що вказаними нормами Земельного кодексу України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у користування громадян. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки немає.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи, що поданий третьою особою відповідачу проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду був погоджений у порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України, відповідав вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, то у відповідача не було підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як наслідок, суд не встановив протиправних дій відповідача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі земельної ділянки в оренду, а тому рішення за № 381-22 від 14.12.2018 в частині пункт 12 щодо затвердження проекту землеустрою про передачу в оренду на 10 років ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:24:002:0113 для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу, є правомірним.

Третьою особою, після затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, укладеного 14.12.2018 з Івано-Франківською міською радою договір оренди землі у строкове платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, на АДРЕСА_6 Гетьмана Мазепи, 144, в місті Івано-Франківську, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:24:002:0113, в тому числі: під забудову 0, 0497 га, інших угідь – 0, 3537 га.

Таким чином, правовідносини третьої особи з відповідачем з приводу землеустрою та відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу завершено. Наслідком чого є передача відповідачем в оренду третій особі земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:24:002:0113, а оскаржуване рішення відповідача реалізоване.

Крім того, суд зазначає, що правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідно до зазначених положень законів депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

Отже, суд зазначає, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в справі за № 803/413/18.

Також, суд не встановив порушення інших, не пов`язаних з статусом депутата міської ради, прав ОСОБА_1 , оскаржуваним рішенням, внаслідок не спричинення в обсязі таких прав позивача будь-яких змін цим рішенням.

Враховуючи вище викладене, суд робить висновок, що даний адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають розподілу у справі відсутні, а іншими учасниками справи не заявлено про понесення витрат, що підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Івано-Франківської міської ради (вулиця Грушевського, 21, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 33644700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування в частині рішення від 14.12.2018 за № 381-22, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 02 березня 2020 р.