Рішення № 87936768, 07.02.2020, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 404/3289/19

Провадження № 2/506/32/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2020 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

Акціонерного Товариства Комерційного Банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 19816,76 грн.,

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2019 року позивач звернувся з зазначеним позовом до Кіровського районного суду м.Кіровограда.

Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.07.2019 року, 07 серпня 2019 року справа направлена за підсудністю до Красноокнянського районного суду Одеської області.

15 серпня 2019 року справа надійшла до Красноокнянського районного суду Одеської області.

Справа була заведена та зареєстрована в КП-Д3, однак згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 15.08.2019 року призначення не відбулося, так як не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи. Так, в Красноокнянському районному суді Одеської області відповідно до штатного розпису троє суддів, а фактично працює двоє суддів, з яких: у судді Бурдинюк О.С., на момент надходження справи до суду, закінчились повноваження, а суддя Чеботаренко О.Л. з 05 по 23 серпня 2019 перебувала у відпустці. Тому повторний автоматизований розподіл справи проведено в перший робочий день після виходу судді Чеботаренко О.Л. з відпустки – 27 серпня 2019 року та справу передано головуючому по справі судді Чеботаренко О.Л.

Після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, ухвалою від 06 вересня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 08.10.2019 року задоволено клопотання відповідача та змінено порядок розгляду справи зі спрощеного на загальний з заміною судового засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням.

Ухвалою від 05 листопада 2019 року продовжено строк підготовчого провадження до 05 грудня 2019 року.

27 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 15.08.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавала своєчасно позивачу кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що відображається у розрахунку заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим станом на 26.03.2019 року має заборгованість в сумі 19816,76 грн., з яких: 1302,14 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 14094,77 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 3000 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 919,85 грн. – штраф (процентна складова). Тому позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому не погодилась з обставинами, викладеними в позовній заяві та просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в позові, так як строком погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (правова позиція ВСУ від 19.03.2014 року в справі 6-14цс14), яка була видана відповідачу 15.08.2011 року та діяла до 05.08.2015 року. Крім того, відповідач вважала протиправним застосування одночасно двох видів цивільної відповідальності – штрафу та пені. Крім того, відповідач в період 21-22 липня 2016 року, який позивач вказує періодом зняття коштів з картки, не була на території України, а виїхала до м.Кишинів Республіки Молдова, де і перебувала з 2014 року, тому не могла їх зняти у вказаний період.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де позивач стверджує, що ним надано докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов`язань: копію кредитного договору; розрахунок заборгованості; копію паспорта відповідача; виписку по рахунку. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту – як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальнику. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини, на які посилається відповідач у своєму запереченні, на думку представника позивача, не відповідають дійсності, а позовні вимоги банку підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, представник позивача зазначив, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Розрахунок заборгованості було проведено автоматизованою системою і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору. Тому надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 року №578/5 (далі – Перелік №578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документів, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. З виписки вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Стосовно отримання відповідачем кредитних коштів та картки, надано виписку по картрахунку, яка є підтвердженням, що відповідачу було видано кредитну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, відсутність заборгованості та, відповідно, виконання договору належним чином, а тому, на думку представника позивача, вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі. Заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Тому не можуть бути ототожненими санкція і вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидами штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, ст.61 Конституції України не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності. На підтвердження отримання відповідачем кредитних карт з певним терміном дії Банком надано довідку. Картка може бути видана при зверненні Клієнта до установи Банку, якщо термін її дії сплив або її було загублено, та якщо клас картки було підвищено, у зв`язку з певними обставинами. Згідно з п.2.1.1.2.12 Умов та Правил, у разі закінчення строку дії картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії). Відповідач зверталася в Банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Перевипуск карти відповідачу підтверджується банківською випискою по картковому рахунку, що додається. Відповідач здійснювала погашення заборгованості вже на перевипущену картку, що ще раз підтверджує її отримання відповідачем. Так як перевипуск карти не є укладенням нового кредитного договору, то в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не було необхідності, що не суперечить чинному законодавству. Згідно постанови НБУ від 17.12.2003 року «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах» п.2.2 ідентифікація клієнта не є обов`язковою, якщо клієнт вже має картки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України. Активація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон Клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди/відома Клієнта. Щодо строку позовної давності, то Верховний Суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань за кредитом, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме ,що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки. Відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки – до останнього дня травня 2019 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 30.04.2019 року – до спливу позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві та письмовому клопотанні просив розглянути справу у його відсутність. На задоволенні позову наполягає /а.с.2-4, 34/.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. Представник відповідача адвокат Куликова О.В. в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що, як стверджує відповідач, їй видавались лише дві перші картки. Інші картки, в тому числі і картку, яка видана 20.07.2016 року, відповідач не отримувала. Крім того, у виписці по особовому рахунку відповідача, яка надана представником позивача, видно, що 22.07.2016 року видавалася готівка у відділенні банку, однак відповідач у вказаний період карткою не користувалась, тому незрозуміло, кому саме була видана готівка у вказаний день. Також з виписки видно, що 07.02.2017 року було нараховано бонус за покупку, але саму покупку у виписці не відображено. Тому, на думку представника відповідача, позивачем має бути підтверджено факт отримання картки, яка була видана 20.07.2016 року, за якою виникла заборгованість, а також факт отримання готівки у відділенні банку з вказаної картки 22.07.2016 року саме відповідачем ОСОБА_1 , а не іншою особою.

В подальшому представник відповідача – адвокат Куликова О.В. в судове засідання не з`явилась, однак від неї до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, так як вона не має можливості прибути в судове засідання через несприятливі погодні умови. В задоволенні позову просила відмовити повністю. /а.с.221/.

Тому справа розглянута у відсутність сторін, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

15 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до положень якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписавши зазначену анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі в тексті – Умови та Правила) та Тарифами Приватбанку.

Таким чином, ОСОБА_1 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір №б/н від 15.08.2011 року, за яким отримала кредит в сумі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає вимогам ст.1054 ЦК України /а.с.5, 8, 25/.

АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк» /а.с.30-31/.

П.2.1.1.2.1 Умов та Правил встановлено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, вид якої визначений у Пам`ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання Карти, зазначена в Заяві.

Відповідно до п.п.2.1.1.2.12-2.1.1.2.14 Умов та Правил, після настання зазначеного на Картці останнього місяця терміну її дії, Банком випускається картка на новий термін. Клієнт зобов`язаний до закінчення останнього місяця терміну дії Картки звернутися до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії. Замовлені клієнтом картки, в тому числі продовжені на новий термін дії, але не отримані, зберігаються в Банку для видачі Клієнту не більше 6 місяців, після чого можуть бути знищені в установленому Міжнародними платіжними системами порядку.

Відповідно до наданої позивачем довідки, відповідачу було видано п`ять кредитних карток /а.с.127, 178/, а саме:

1) № 5577212714691717 від 15.08.2011 року, з терміном дії 06/15;

2) № 5211537343272121 від 29.03.2013 року, з терміном дії 12/16;

3) № 5168742343653295 від 30.05.2014 року, з терміном дії 01/18;

4) № 5168742341800799 від 27.04.2015 року, з терміном дії 01/18;

5) № 4149625811107125 від 20.07.2016 року, з терміном дії 05/19.

При цьому, вищевказана довідка не містить підпису ОСОБА_1 про отримання вказаних карток.

Факт отримання перших двох карток відповідач визнає. Стосовно останніх трьох карток, то за повідомленням представника відповідача, відповідач їх не отримувала.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, витрати кредитних коштів, після здійснення яких на рахунку виникла заборгованість, здійснено 21 липня 2016 року в сумі 645,15 грн. та 22 липня 2016 року в сумі 354 грн. Після здійснення цих витрат, кошти з рахунку більше не знімалися, а лише відбувалося нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій /а.с.5-7/.

Аналогічні відомості містить і виписка з особового рахунку відповідача /а.с.136-138, 175-176/. При цьому, вказані витрати 21 та 22 липня 2016 року були здійснені з картки № НОМЕР_1 , тобто останньої, яка вказана у вищевказаній довідці. За даною карткою проведено всього три операції: 20.07.2016 року зарахування бонусної гривні у відділенні банку в смт Окни; 21.07.2016 року – зняття готівки в банкоматі в смт Окни в сумі 600 грн. (сума у валюті карти з урахуванням комісії -647,02 грн.); 22.07.2016 року – видача готівки у відділенні в сумі 330 грн. (сума у валюті карти з урахуванням комісії – 354 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 ст.263 ЦПК України передбачає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому суд зазначає, що ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доказування та надання доказів, а саме, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, ст.ст.76, 77 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Так, відповідач заперечувала саму можливість отримання вказаних коштів, посилаючись на те, що в період, який позивач вказує періодом зняття коштів з рахунку, а саме – 21 та 22 липня 2016 року, її не було на території України, так як вона виїхала до м.Кишинів Республіки Молдова, де перебувала з 2014 року.

Разом з тим, за отриманою за клопотанням представника відповідача інформацією від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо перетинання відповідачем ОСОБА_2 державного кордону України, остання в`їхала на територію України 11.07.2016 року, а виїхала – 23.07.2016 року /а.с.151-152/. Тому відповідач у період з 20 по 22 липня 2016 року перебувала на території України та теоретично мала можливість 20 липня 2016 року отримати картку № НОМЕР_1 (від 20.07.2016 року, з терміном дії 05/19), а також 21 та 22 липня 2016 року здійснити вищевказані операції по зняттю коштів.

При цьому, за клопотанням представника відповідача, від позивача судом неодноразово витребовувалися докази отримання картки НОМЕР_1 (від 20.07.2016 року, з терміном дії 05/19), за якою утворилася заборгованість, а також доказів отримання 22.07.2016 року у відділенні банку коштів з вказаної картки в сумі 330 грн. готівкою саме відповідачем ОСОБА_1 .

Однак у листі №656444-ВБ від 09.01.2020 року представник позивача зазначив, що на підтвердження видачі кредитної картки Банк надає довідку, з якої вбачається номер картки, дата її видачі та строк дії. Згідно з умовами договору, користування кредитною карткою можливо лише у випадку введення ПІН-коду, який відповідно до умов договору відомий лише Клієнту. Згідно виписки з особового рахунку відповідача, є операції по зняттю коштів, що є підтвердженням отримання кредитних коштів саме відповідачем. Виписка з банківського рахунку – це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документу. /а.с.163/.

Аналогічну інформацію містить і лист представника позивача №15264-ВБ від 17.01.2020 року /а.с.180/, а в листі №63831-ВБ від 05.02.2019 року, крім вищевказаного, представником позивача також зазначено, що кредитні кошти надаються шляхом встановлення кредитного ліміту. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту – як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальнику. Отже, підтвердженням отримання Клієнтом кредитних коштів є виписка по рахунку, яка, в свою чергу, є первинним бухгалтерським документом. Згідно з умовами договору, користуватися кредитною карткою можливо тільки у випадку введення ПІН-коду, який відповідно до умов договору відомий лише Клієнту. В Умовах та Правилах визначено порядок видачі та подальшого використання ПІН-коду. Власник картки отримує ПІН. Власник картки повинен запам`ятати ПІН, знищити ПІН-конверт разом із вкладишем, і надалі зберігати ПІН у таємниці. ПІН відомий лише Держателю карти, загублений ПІН відновленню не підлягає /а.с.189/.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Частиною 2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Однак, в порушення ст.81 ЦПК України, позивачем будь-яких документів, передбачених ч.2 ст.1047 ЦК України, як доказів отримання саме відповідачем, а не іншою особою, кредитної картки НОМЕР_1 (від 20.07.2016 року, з терміном дії 05/19), ПІН-коду до неї, а також кредитних коштів з вказаної картки, що призвело до утворення заборгованості, не надано, оскільки ні вищевказана довідка про видані відповідачу картки, ні виписка з особового рахунку, ні інші долучені до матеріалів справи матеріали не містять підпису відповідача про отримання картки НОМЕР_1 (від 20.07.2016 року, з терміном дії 05/19), чи кредитних коштів у відділенні банку 22 липня 2016 року, чи ПІН-коду від вказаної кредитної картки, без наявності якого, як зазначає сам представник позивача, зняти кошти з картки неможливо.

При цьому виписка з особового рахунку не є доказом отримання кредитних коштів готівкою (операція по отриманню готівки у відділенні 22.07.2016 року) саме відповідачем, а не іншою особою.

Таким доказом може бути квитанція, ордер тощо про видачу готівки з підписом відповідача, але такі докази позивачем суду не надано.

Будь-яких інших доказів отримання саме відповідачем кредитної картки чи кредитних коштів, на що позивач посилається у позовній заяві, в порушення ст.81 ЦПК України, позивачем не надано.

За таких обставин, оскільки факт отримання саме відповідачем картки НОМЕР_1 (від 20.07.2016 року, з терміном дії 05/19), за якою утворилась заборгованість, ПІН-коду до неї, а в подальшому і коштів з неї, не встановлений та не підтверджений відповідними доказами, що є обов`язковою умовою для виникнення у відповідача зобов`язань з повернення кредиту, то суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного Товариства Комерційного Банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 19816,76 грн. відмовити повністю.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко