Рішення № 87922143, 28.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Київ № 826/12469/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., суддів Бояринцевої М.А., Шевченко Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектропромконсалт"

до Національного банку України

третя особа Публічне акціонерне товариство "Місто Банк"

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Каховка Пром-Агро») з урахуванням заяви про зміну підстав позову, звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України (далі по тексту - відповідач, НБУ), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (далі по тексту - третя особа, ПАТ «Місто Банк» з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невіднесення ПАТ «Місто Банк» до категорії проблемних відповідно до пункту 6 частини першої статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

- зобов`язати Національний банк України відповідно до пункту 6 частини першої статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» віднести ПАТ «Місто Банк» до категорії проблемних;

- зобов`язати Національний банк України провести позапланову інспекційну перевірку ПАТ «Місто Банк» з питань здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що третьою особою відображено у щорічному звіті за 2017 рік, квартальних звітах за 2017 - 2018 роки недостовірну інформацію з метою приховування реального фінансового стану банку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

27 серпня 2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами у зв`язку з тим, що дії відповідача щодо невіднесення ПАТ «Місто Банк» не є бездіяльністю, як зазначено позивачем; застосування заходів впливу, зокрема, і віднесення банків до категорії неплатоспроможних є правом НБУ, а не обов`язком, при цьому, застосування заходів впливу здійснюється у відповідності до вимог законодавства; доводи позивача щодо наявності підстав вважати, що третьою особою здійснюється ризикова діяльність не підтверджені доказами; заходи впливу застосовуються відповідачем виключно за результатами банківського нагляду за діяльністю банків, а не на підставі рішення суду; позовні вимоги щодо зобов`язання НБУ вчинити дії є формою втручання у дискреційні повноваження. Крім того, позивачем не доведено, що обраний спосіб захисту відновить його порушене право.

У поясненнях ПАТ «Місто Банк», поданих до суду 31 серпня 2018 року, зазначено про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки застосування НБУ заходів впливу у вигляді віднесення банку до категорії проблемних є дискреційними повноваженнями. Третьою особою підтримано правову позицію НБУ, викладену у відзиві на позовну заяву.

У поясненнях позивача, поданих 04 вересня 2018 року, зазначено, що третьою особою здійснюється ризикова діяльність, про що зазначено у статтях, опублікованих у засобах масової інформації.

21 вересня 2018 року позивачем надано відповідь на пояснення та відповідь на відзив, згідно яких позивач вважає пояснення третьої особи та відзив відповідача безпідставними та необґрунтованими, оскільки ПАТ «Місто Банк» систематично подає до НБУ недостовірну інформацію, а НБУ, в свою чергу, як регулятор протиправно не виконує свої функції та не реагує на зазначені факти.

21 вересня 2018 року позивачем подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої ПАТ «Місто Банк» у фінансовій звітності за 2017 рік приховано факт відсутності правових підстав для відображення у звітності права власності на 92/100 цілісного майнового комплексу, який згідно рішення у справі №910/16594/15 повернено позивачу; зазначена інформація не розкрита у звіті за 2 квартал 2018 року, з урахуванням чого є підстави вважати, що третьою особою приховується реальний фінансовий стан банку, що, в свою чергу, свідчить про здійснення ним ризикової діяльності, про що також зазначено у звіті незалежного аудитора за результатами перевірки річної фінансової звітності ПАТ «Місто Банк» станом на кінець дня 31 грудня 2017 року аудиторсько-консалтингової фірми «Грантьє».

23 жовтня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву з врахуванням заяви про зміну підстав позову, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивач не є учасником правовідносин між НБУ та банком; у позивача відсутнє порушене право та ним невірно обрано спосіб захисту.

У поясненнях третьої особи, поданих до суду 31 жовтня 2018 року, зазначено про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог з підстав, викладених у попередніх поясненнях та відзиві відповідача.

Позивачем подано відповідь на відзив 13 листопада 2018 року, в якій зазначено, що відповідачем не здійснюється належний нагляд за діяльністю третьої особи та не виконує функції регулятора, а отже вимога про зобов`язання НБУ провести перевірку не порушує дискреційні повноваження; підтримано доводи, викладені в адміністративному позові та відповідях на відзив і пояснення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року зупинено провадження у справі №826/12469/18 до перегляду у порядку апеляційного провадження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року поновлено провадження в адміністративній справі №826/12469/18 та призначено судове засідання.

04 жовтня 2019 року відповідачем подано до суду пояснення щодо позовних вимог, в яких зазначено, що посилання позивача на обставини, які мали місце після звернення до суду з даним позовом (після 03 серпня 2018 року) не можуть бути підставою позову та не входять до предмету доказування; відповідачем здійснювались усі передбачені законодавством дії наглядового характеру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року клопотання позивача - задоволено. Замінено позивача його правонаступником, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектропромконсалт" (далі по тексту - ТОВ "Вектропромконсалт").

У судовому засіданні 26 лютого 2020 року суд відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Невіднесення відповідачем ПАТ «Місто Банк» до категорії проблемних на підставі пункту 6 частини першої статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» зумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України «По Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Положеннями статті 4 Закону України «По Національний банк України» та ст. 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банки є економічно незалежними та самостійними. Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - це безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Відповідно до статей 67, 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік.

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №276 (далі по тексту - Положення), воно регулює процес планування та проведення інспектування службою банківського нагляду та уповноваженими Національним банком України (далі - Національний банк) особами банків, філій іноземних банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку.

Пунктом 1 Положення про організацію та проведення інспекційних перевірок, затвердженого Постановою Правління НБУ 17 липня 2001 року №276 (у редакції постанови Правління НБУ від 28 грудня 2017 року №145), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2001 року за №703/5894 (далі по тесту - Положення №276) це Положення розроблено відповідно до Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки), з урахуванням директиви 2013/36/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2013 року про доступ до діяльності кредитних організацій та пруденційний нагляд за діяльністю кредитних організацій та інвестиційних компаній, з урахуванням Основних принципів ефективного банківського нагляду та рекомендацій Базельського Комітету з питань банківського нагляду з метою врегулювання процесу організації та проведення Національним банком України (далі - Національний банк) інспекційних перевірок.

Відповідно до пункту 2 Положення №276 планова інспекційна перевірка - інспекційна перевірка, що здійснюється відповідно до плану інспекційних перевірок на підставі посвідчення Національного банку на право проведення інспекційної перевірки; позапланова інспекційна перевірка - інспекційна перевірка, що проводиться за наявності обґрунтованих підстав відповідно до розпорядження Національного банку.

Пунктом 3 Положення №276 визначено, що інспекційна перевірка здійснюється з метою: 1) оцінки фінансового стану об`єкта перевірки або окремих видів діяльності (операцій), у тому числі визначення рівня безпеки та стабільності його операцій; 2) оцінки рівня, характеру й особливостей ризиків об`єкта перевірки, управління цими ризиками; 3) перевірки достовірності звітності об`єкта перевірки; 4) виявлення фактів здійснення та запобігання ризиковій діяльності, що загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів банку; 5) оцінки якості корпоративного управління та внутрішнього контролю об`єкта перевірки з урахуванням характеру його діяльності; 6) виявлення недоліків або вразливих компонентів діяльності об`єкта перевірки; 7) контролю за дотриманням об`єктом перевірки вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

Відповідно до пунктів 4, 5 Положення №276 Національний банк здійснює планові та позапланові інспекційні перевірки.

Планові інспекційні перевірки об`єктів перевірки здійснюються відповідно до затвердженого Правлінням Національного банку плану інспекційних перевірок, складеного на підставі ризик-орієнтованого підходу.

Згідно пунктом 22 Положення №276 Національний банк має право прийняти рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами, зокрема є: 1) виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду суттєвого погіршення фінансового стану об`єкта перевірки; 2) наявність фактів, що можуть свідчити про здійснення об`єктом перевірки ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників або інших кредиторів; 3) виявлення фактів подання Національному банку недостовірної інформації та/або звітності, фактів перекручення даних звітності; 4) зміна власника (власників) істотної участі в банку та/або голови ради, та/або голови правління банку; 5) набуття банком статусу спеціалізованого; 6) надходження повідомлення від банку про відкриття відокремленого підрозділу або виявлення факту початку діяльності відокремленого підрозділу банку без повідомлення про його відкриття; 7) наявність фактів, що можуть свідчити про здійснення банком діяльності без відповідних ліцензій і дозволів та/або здійснення відокремленим підрозділом банку виду діяльності без надання банком права на його здійснення; 8) надходження повідомлення від банку про початок нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) або виявлення фактів початку такої діяльності без повідомлення Національного банку; 9) звернення банку до Національного банку щодо отримання ліцензій або дозволів, передбачених законодавством України; 10) ненадання інформації, документів або їх копій за письмовим запитом Національного банку в установлені строки; 11) необхідність перевірки інформації, викладеної в запереченнях до довідки про перевірку; 12) необхідність перевірки виконання об`єктом перевірки заходів щодо усунення недоліків і порушень, установлених за результатами безвиїзного банківського нагляду та інспекційної перевірки; 13) віднесення банку до категорії проблемних; 14) надходження інформації від Фонду гарантування про виявлені порушення банком вимог банківського законодавства України; 15) надходження повідомлення від Фонду гарантування про необхідність проведення інспекційної перевірки неплатоспроможного/перехідного банку у зв`язку з необхідністю підтвердження приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності; 16) у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Як зазначено відповідачем, за період з 01 вересня 2015 року по 01 вересня 2018 року НБУ здійснено 3 інспекційні перевірки ПАТ «Місто Банк» з питань банківського нагляду: планова з 01 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року за період з 01 травня 2012 року по 01 січня 2016 року з питань достатності капіталу та надходжень, якості активів, менеджменту, ліквідності, чутливості до ризику, якості управління операційним ризиком, ризиків, притаманних діяльності банку; позапланова з 29 січня 2018 року по 07 березня 2018 року за період з 01 вересня 2008 року по 29 січня 2018 року з питань дотримання банком вимог законодавства України про банки і банківську діяльність та нормативно-правових актів НБУ з питань пов`язаності з банком контрагентів; планова з 28 березня 2018 року по 11 травня 2018 року за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року з питань оцінки активів, ліквідності, менеджменту і корпоративного управління, достовірності звітності, дотримання банком вимог чинного банківського законодавства України і нормативно-правових актів НБУ. Крім того, відповідачем проведено планову інспекційну перевірку з 13 травня 2019 року по 18 червня 2019 року за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2019 року.

Оскільки відповідно до п.46 Положення №276 звіт про інспекційну перевірку, довідки про перевірку та інші матеріали щодо інспекційної перевірки є інформацією з обмеженим доступом і власністю НБУ та не підлягають розголошенню, відповідачем не надано складені за результатами інспекційних перевірок акти/довідки.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для проведення відповідачем позапланової інспекційної перевірки ПАТ «Місто Банк». При цьому, як зазначено відповідачем, планові перевірки проводилися ним з 01 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року за період з 01 травня 2012 року по 01 січня 2016 року з питань достатності капіталу та надходжень, якості активів, менеджменту, ліквідності, чутливості до ризику, якості управління операційним ризиком, ризиків, притаманних діяльності банку; з 28 березня 2018 року по 11 травня 2018 року за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року з питань оцінки активів, ліквідності, менеджменту і корпоративного управління, достовірності звітності, дотримання банком вимог чинного банківського законодавства України і нормативно-правових актів НБУ; з 13 травня 2019 року по 18 червня 2019 року за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2019 року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем здійснюється належний банківський нагляд шляхом проведення перевірок, з урахуванням чого позовні вимоги про зобов`язання НБУ провести позапланову інспекційну перевірку ПАТ «Місто Банк» з питань здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення №276, Закону України «Про Національний банк України» не передбачено проведення перевірок на підставі звернень юридичних осіб чи на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: 1) письмове застереження; 2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; 3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов`язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; 4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; 5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів; 6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; 7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов`язаними з банком особами; 8) заборона надавати бланкові кредити; 9) накладення штрафів; 10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу (тимчасова заборона права голосу); 11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; 11-1) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій; 12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; 13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Національний банк України в разі порушення банківською групою, відповідальною особою банківської групи, іншими учасниками банківської групи вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників банку, наявності структури банківської групи, що унеможливлює здійснення нагляду на консолідованій основі, має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню, передбачені частиною першою цієї статті та/або будь-які зазначені нижче: 1) установлення для банківської групи підвищених економічних нормативів, лімітів та обмежень щодо здійснення окремих видів операцій; 2) заборона проведення операцій між банком та іншими учасниками банківської групи; 3) вимога до банку щодо відчуження часток участі в статутному капіталі дочірніх компаній, асоційованих компаній, які є членами банківської групи, розірвання угод, на підставі яких, за відсутності формального володіння, здійснюється вирішальний вплив на управління та/або діяльність цих осіб.

Національний банк України в разі порушення небанківськими фінансовими установами, що входять до складу банківської групи, вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України має право звернутися до державних органів, що здійснюють нагляд за такими особами, щодо вжиття до цих осіб адекватних заходів впливу.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п`ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п`ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п`ять і більше разів; щодекади - два і більше разів;

4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;

6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов`язаними з банком особами.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а саме: Закону про запобігання легалізації, Закону про банки в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють діяльність банків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі -законодавство з питань фінансового моніторингу), або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (далі - застосування іноземних санкцій) визначено Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління НБУ 17 серпня 2012 року №346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за №1590/21902 (далі по тексту - Положення №346).

Відповідно до пункту 3.1-3.3 Положення №346 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об`єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність), або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів): інспекційних перевірок діяльності банків; перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка з питань фінансового моніторингу, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу); безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків; перевірок дотримання банками валютного законодавства [виїзні та невиїзні (камеральні) перевірки]; контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, виконанням рішень Національного банку про застосування заходів впливу, виконанням пред`явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України; пропозицій куратора банку; що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об`єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій; нагляду за дотриманням банками та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків, набуття (збільшення) істотної участі в банку та розкриття інформації про структуру власності.

Заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до Закону про банки та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.

Рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення.

Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.

Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

Ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути: 1) здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу); 2) здійснення опосередкованого кредитування пов`язаних із банком осіб; 3) невключення до переліку пов`язаних із банком осіб, які мають ознаки пов`язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано; 4) здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності; 5) використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності; 6) дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов`язаних з банком осіб; 7) одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.

З системного аналізу вищезазначених норм законодавства, суд доходить до висновку, що застосування Національним банком України заходу впливу у формі віднесення такого банку до категорії проблемних є дискреційним повноваженням Регулятора, в тому числі може бути і не реалізоване.

Згідно рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Національний банк України, відповідно до Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» і Положення №346, наділений виключними повноваженнями самостійно визначати адекватність застосованого заходу впливу виявленим порушенням, оскільки саме Національний банк України як суб`єкт владних повноважень наділений правом та має об`єктивні можливості безпосередньо оцінювати показники діяльності банку та, відповідно, має право застосовувати чи не застосовувати заходи впливу.

За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження Національного банку України щодо вирішення питання з віднесення чи не віднесення ПАТ «Місто Банк» до категорії проблемних.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів встановлення НБУ у визначеному законодавством порядку наявності у третьої особи хоча б одного з критеріїв, передбачених частиною першою статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що передує винесенню рішення про віднесення банків до категорії проблемних.

Суд вважає, що наведені у позовній заяві підстави, за якими позивач вимагає включення банку до категорії проблемних, є його суб`єктивним трактуванням та посилається на докази, які ніяким чином не стосуються спірних правовідносин, які виникли між позивачем та Банком.

Крім того, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що 11 вересня 2018 року позивач звернувся до НБУ із заявою про вжиття заходів впливу, в якій просив провести позапланову інспекційну перевірку ПАТ «Місто Банк» з питань здійснення останнім ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку; спонукати ПАТ «Місто Банк» припинити відображення у бухгалтерському обліку нерухомого майна, що належить ТОВ "Каховка Пром-Агро" (правонаступник ТОВ "Вектропромконсалт"); внести ПАТ «Місто Банк» до категорії проблемних відповідно до пункту 6 частини першої статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Листом від 25 вересня 2018 року №18-0007/51586 «Щодо заяви про вжиття заходів впливу» відповідачем надано відповідь про врахування інформації, викладеної у листі, при здійсненні банківського нагляду за діяльністю третьої особи та, у разі виявлення фактів порушення Банком вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників та кредиторів, буде розглянуто питання щодо застосування заходів впливу, передбачених пункту 6 частини першої статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

У відповідь на лист позивача від 04 грудня 2018 року про вжиття невідкладних адекватних заходів впливу відносно АТ «Місто Банк» відповідачем надано відповідь від 28 грудня 2018 року №20-0010/69953 про врахування інформації, викладеної у листі, при здійсненні банківського нагляду за діяльністю третьої особи.

Листом від 14 березня 2019 року у відповідь на звернення позивача від 12 лютого 2019 року про необхідність вжиття термінових заходів щодо АТ «Місто Банк» зазначено, що надання оцінки неправомірним, на думку ТОВ "Каховка Пром-Агро" (правонаступник ТОВ "Вектропромконсалт"), діям, посадових, службових та уповноважених осіб Банку, спрямованим на незаконне заволодіння нерухомим майном Товариства, знаходиться поза межами компетенції НБУ.

Листом від 23 квітня 2019 року №20-0007122207 у відповідь на звернення позивача від 25 березня 2019 року про необхідність вжиття невідкладних заходів впливу до АТ «Місто Банк» зазначено, що відповідь з цього питання вже надавалась листами; підстави та порядок застосування заходів впливу НБУ встановлено Положенням №346, серед яких відсутні застосування заходів впливу на підставі звернення юридичних осіб.

Листом від 03 липня 2019 року №20-0007/34309 надано відповідь на звернення позивача від 12 червня 2019 року про необхідність вжиття невідкладних заходів впливу відносно АТ «Місто Банк», що відповідь вже надавалась листами.

Водночас, адміністративний позов подано ТОВ "Каховка Пром-Агро" (правонаступник ТОВ "Вектропромконсалт") 06 серпня 2018 року, тобто, до моменту звернення позивача з зазначеними вище заявами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, з наданих суду копій звернень позивача та відповідей НБУ на вказані звернення вбачається, що вони були подані до НБУ позивачем після подання даного адміністративного позову до суду, а отже не можуть бути прийнятими судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження доводів ТОВ "Каховка Пром-Агро" (правонаступник ТОВ "Вектропромконсалт").

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять обґрунтувань та доказів на підтвердження того, яким саме чином відповідач оскаржуваними діями та бездіяльністю в межах заявлених позовних вимог порушив права та законні інтереси позивача та, як наслідок, яким чином задоволення позовних вимог призведе до відновлення прав та законних інтересів ТОВ "Каховка Пром-Агро" (правонаступник ТОВ "Вектропромконсалт").

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які не впливають на суб`єктивні права та обов`язки особи, зокрема, ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб`єкта владних повноважень.

У даному випадку право на захист виникає за умови доведення позивачем факту вчинення у відношенні нього дій чи бездіяльності з боку відповідача під час здійснення владних управлінських функцій щодо не застосування положень п.6 ч.1 ст.75 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу, який міг би підтвердити про наявність порушеного права позивача під час вчинення оскаржуваних дій/бездіяльності відповідачем в межах заявлених позовних вимог як і відсутні докази того, яким чином обраний позивачем спосіб захисту призведе до відновлення порушеного права.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність НБУ щодо невіднесення ПАТ «Місто Банк» до категорії проблемних відповідно до пункту 6 частини першої статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та зобов`язання НБУ відповідно до пункту 6 частини першої статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» віднести ПАТ «Місто Банк» до категорії проблемних.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність вчинення дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Вектропромконсалт" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектропромконсалт" - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.В. Аверкова

судді М.А. Бояринцева

Н.М. Шевченко