Рішення № 87921135, 26.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа № 480/3945/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Шаповал С.В.,

відповідача - Литвиненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області (далі - позивач, ГУ Держпродспоживслужби) звернулося до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), в якій, з урахуванням уточнення до позовної заяви (а.с.37-38), просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету, р/р31119106700002, одержувач Держбюджет м. Суми, код одержувача 37970593, банк одержувача ГУДК у Сумській області, МФО 837013, код платежу 21081 100 штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 510,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу позивачем встановлено порушення вимог ч.2 ст.22 Закону України «Про рекламу». За даним фактом складено протокол від 08.05.2019 №000053 та прийнято рішення від 31.07.2019 №000076 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510,00грн. Вказаний штраф у добровільному порядку відповідачем сплачено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 07.10.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 28.12.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 21.01.2020 (а.с.46), яке було відкладено на 06.02.2020 у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у відповідача та наданням часу відповідачу для підготовки та подання відзиву на позовну заяву (а.с.60).

Відповідач подала відзив на позовну заяву (а.с.62-72), в якому позовні вимоги не визнала у повному обсязі, виходячи з того, що 06.05.2019 (на момент виявлення порушення законодавства про рекламу) відповідно до довідки юридичного відділу Державної продовольчо-зернової корпорації України вона не була орендарем чи суборендарем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Також вказала, що за вказаною адресою кафе-магазину не існує, а реєстрацію кафетерію скасовано 25.01.2017.

Представником позивача було подано відповідь на відзив (а.с.73-75), відповідно до якого вказав, що надані відповідачем докази на підтвердження своїх заперечень проти позову не спростовують того, що ФОП ОСОБА_1 не вела підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Також відмітив, що доводи відповідача спростовуються довідкою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області №1949/10/18-28-54-33 від 03.02.2020, наданою на запит №397-05.1/20 від 23.01.2020 про те, що ФОП ОСОБА_1 має об`єкт оподаткування «відділ магазину» у стані «експлуатується» за адресою; АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні 06.02.2020 було оголошено перерву до 26.02.2020, у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у позивача та наданням часу відповідачу для підготовки та подання до суду заяв по суті спору (а.с.79).

Відповідач подала до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.81-83), в якому не погодилася з доводами представника відповідача, викладеними у відповіді на відзив, просила відмовити у задоволенні позову. Так, вказала, що в 2019 році правом на здійснення підприємницької діяльності не користувалась, та таку діяльність не здійснювала відповідно до поданої нею декларації за 2019 рік. Також вказала, що в 2019 році частину приміщення за адресою: АДРЕСА_1 орендував її чоловік - ФОП ОСОБА_2 .

Представник ГУ Держпродспоживслужби подав відповідь на заперечення на відповідь на відзив (а.с.95-96), відповідно до якого не погодився з доводами відповідача, викладеними на обґрунтування своєї позиції. Наголошує, що відповідач самостійно 03.06.2019 надала пояснення, відповідно до яких зазначила, що за вказаною адресою винаймає складське приміщення для здійснення торгівлі кормами для тварин та продуктами зернової переробки. Відмітив, що з урахуванням ст. 322 Цивільного кодексу України не власник, а орендар приміщення повинен відповідати за розміщену на орендованому приміщенні рекламу та провести її демонтаж.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив.

Відповідач заперечувала в судовому засіданні проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що дійсно 10.05.2019 був укладений з ФОП ОСОБА_2 договір суборенди нерухомого майна, оскільки планувалось за вказаною адресою здійснення торгівлі. Даний договір тому і надався під час надання пояснень у черві 2019р. позивачу. В той же час, даний договір не був реалізований, оскільки власник приміщення не надав своєї згоди на погодження даного договору.

Заслухавши пояснення відповідача та представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач на час виникнення спірних правовідносин була зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.09.2009 виконавчим комітетом Сумської міської ради, основним видом діяльності якої є: код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами, та за КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Вказані обставини вбачаються з копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.13) та витягу з Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.44-45).

Станом на день розгляду справи до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.02.2020 вже внесено запис за №26320060004023035 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.97-98).

В ході здійснення контролю за дотриманням порядку розповсюдження реклами та вимог до її змісту на території м. Суми 6 травня 2019року службовою особою позивача було встановлено, що на фасаді магазину за адресою АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , було розміщено рекламу у вигляді банера з зображенням пляшок пива, що є порушенням ч.2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», якою забороняється реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої засобами зовнішньої реклами.

Виявлений факт було зафіксовано на фото та складено протокол про порушення законодавства про рекламу №000053 від 08.05.2019 (а.с.10-12).

08.05.2019 позивачем, на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу №000053 від 08.05.2019, було прийнято рішення №000054 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.14).

На виконання вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено лист-вимогу №05.1-09/3620 від 08.05.2019 (а.с.15), в якому зазначено встановлені порушення, повідомлено про можливість надання письмових пояснень, зобов`язано надати у термін до 03.06.2019 інформацію про вартість розповсюдженої реклами, а також повідомлено про розгляд на 05.06.2019 р. об 10.00 год. справи відносно неї про порушення законодавства про рекламу. Одночасно відповідача повідомлено про наслідки неподання або подання завідомо недостовірної вартості реклами, а також неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням.

Дану вимогу ФОП ОСОБА_1 отримала особисто 08.05.2019 під підпис (зворот а.с.15).

Листом від 03.06.2019 відповідач надала відповідь (а.с.19), в якій зазначила, що за вказаною адресою АДРЕСА_1 не має магазину за вказаною адресою, винаймає складське приміщення для здійснення торгівлі кормами для тварин та продуктами зернової переробки та не є власником даного приміщення, тому не може надати інформацію щодо вартості розміщеної реклами. В підтвердження ФОП ОСОБА_1 надала договір оренди нерухомого майна №5002 від 01.01.2019 (а.с.20-24), копію акта приймання-передачі від 01.01.2019 (а.с.24) та копію договору суборенди нерухомого майна №1 від 10.05.2019 (а.с.25-26).

Наказом позивача №920-ОД від 03.06.2019 продовжено розгляд даної справи (а.с.18).

Повторно листом-вимогою №05.1-09/4445 від 04.06.2019 ГУ Держпродспоживслужби витребувано у ФОП ОСОБА_1 інформацію про вартість розповсюдженої реклами та повідомлено про розгляд справи на 31.07.2019 року о 10:00 годині (а.с.16), який отримано відповідачем 11.06.2019 особисто згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).

На засіданні стосовно справи про порушення законодавства про рекламу 31.07.2019, за результатами якого складено протокол від 31.07.2019 №000074 (а.с.27), на яке відповідач не з`явилася, на підставі матеріалів справи, було встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.2 ст.22 Закону України «Про рекламу» та прийнято рішення №000076 від 31.07.2019 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510,00грн. за порушення порядку розповсюдження реклами, згідно ч.7 статті 27 Закону України «Про рекламу» (а.с.28).

Рішення про накладення штрафу від 31.07.2019 №000076 було направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням листом позивача від 31.07.2019 №946-05.1/19 (а.с.29-31).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами є Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон України «Про рекламу»). Цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про рекламу»).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, а зовнішньою рекламою є реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 2 ст.22 Закону України «Про рекламу», визначено, що реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється серед іншого засобами зовнішньої реклами.

За вимогами ч.1 ст.26 Закону України «Про рекламу», контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно із ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть, розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами (п.3 ч.2 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).

В такому випадку згідно ч.4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, накладається штраф у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.7 ст.27 Закону України «Про рекламу»).

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що за вказаними нормами штраф на розповсюджувачів реклами може бути накладений з дотриманням лише таких умов: 1) особа повинна бути розповсюджувачем реклами (особа, яка здійснює розповсюдження реклами (ст.1 Закону України «Про рекламу»); 2) розповсюджувач повинен бути винним в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Як встановлено в судовому засіданні, в ході здійснення контролю за дотриманням порядку розповсюдження реклами та вимог до її змісту на території м. Суми 6 травня 2019року службовою особою позивача було встановлено, що на фасаді магазину за адресою АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , було розміщено рекламу у вигляді банера з зображенням пляшок пива, а 08.05.2019 позивачем прийнято рішення №000054 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно відповідача.

На вимогу позивача, ФОП ОСОБА_1 03.06.2019 надала письмові пояснення та копії договору оренди від 01.09.2019 №5002 з актом приймання-передачі та договору суборенди нерухомого майна від 10.05.2019 №1. Так, відповідно до договору оренди нерухомого майна №5002 від 01.01.2019 (а.с.20-24), укладеного між орендодавцем, публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та орендарем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення - будівлю магазину загальною площею 75,4км.м, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 11.1 вказаного договору (а.с.23) визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019.

Також у вказаному договорі зазначено (п.5.2.2), що за наявності письмової згоди орендодавця орендар має передавати у суборенду третім особам належні йому права оренди та інші права, що випливають з цього договору.

Відповідно до договору суборенди нерухомого майна №1 від 10.05.2019 (а.с.25-26), укладеного між орендарем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , та ФОП ОСОБА_1 , суборендарем, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового приміщення - будівлі магазину площею 75,4км.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, письмової згоди публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», на виконання п.5.2.2 договору оренди від 01.09.2019 №5002 надано не було, та як зазначала відповідач в судовому засіданні, такої згоди не надано, а відтак договір суборенди фактично не був реалізований.

Згідно довідки акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 21.01.2020 №79 будівля магазину за адресою: АДРЕСА_2 3 передана у строкове платне користування шляхом заключення договору оренди нерухомого майна від 01.01.2019 №5002 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (а.с.63).

Відтак, судом встановлено, що станом на 06.05.2019 (на момент виявлення уповноваженим представником позивача порушення законодавства про рекламу) відповідач не була ні орендарем, ні суборендарем приміщення адресою: АДРЕСА_1 , тим більше, що договір суборенди нерухомого майна, який відповідач надала позивачу в червні 2019р., був укладений вже після 06.05.2019, та не міг бути доказом здійснення будь-якої діяльності за зазначеною вище адресою.

При цьому, як вбачається з протоколу засідання (а.с.27), вказаним поясненням та наданим до нього доказам взагалі не надавалось жодної оцінки, та не зазначено на підставі яких доказів позивачем зроблено висновок, що саме відповідач повинна нести відповідальність за ст. 27 Закону України «Про рекламу».

Відповідно до п.13 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (далі - Порядок), посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення (п.17 Порядку).

Позивачем не було надано доказів того, що саме ФОП ОСОБА_1 була розповсюджувачем реклами 06.05.2019 та не надано доказів того, що під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу було доведено факт вчинення даного порушення про рекламу саме відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиними доказами, які стали підставою для складання протоколу та прийняття рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу були фото рекламного засобу та свідоцтво про державну реєстрацію позивача (а.с.10,11-13). Однак, вказані докази не підтверджують того, що саме відповідач здійснювала діяльність за адресою АДРЕСА_1 та була розповсюджувачем даної реклами, тим більше, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, адреса проживання ФОП ОСОБА_1 зазначена АДРЕСА_3 (а.с.13).

Під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відповідач дійсно надавала пояснення, відповідно до яких зазначала, що здійснює діяльність за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19), однак, вказані пояснення надавались вже 03.06.2019 та до них надавався, в тому числі договір суборенди, укладений вже після 06.05.2019, а відтак, вказані пояснення та договори, надані до вказаних пояснень також не могли бути доказом того, що відповідач здійснювала діяльність за адресою АДРЕСА_1 саме 06.05.2019 та була розповсюджувачем даної реклами.

Посилання представника позивача на лист Головного управлінням Державної податкової служби у Сумській області №1949/10/18-28-54-33 від 03.02.2020 (а.с.76) наданий на запит позивача №397-05.1/20 від 23.01.2020 (а.с.77), відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 має об`єкт оподаткування «відділ магазину» у стані «експлуатується» за адресою: АДРЕСА_1 , суд не приймає до уваги, оскільки вказаний лист не може підтвердити чи спростувати, що саме 06.05.2019 (на момент виявлення уповноваженим представником позивача порушення законодавства про рекламу) ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Більш того, вказаний запит (а.с.77) був зроблений позивачем вже під час розгляду справи по суті, а відтак не міг бути дослідженим під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Відтак, ні разом з позовом, ні в під час розгляду справи представником позивача не було надано належних доказів на підтвердження того, що саме відповідач є розповсюджувачем реклами та є винною в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Таким чином, рішення від 31.07.2019 №000076, яке прийняте лише на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу та фото рекламного засобу, без доказів вчинення такого порушення ФОП ОСОБА_1 , без з`ясування всіх обставин у справі, не може відповідати ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні не було доведено факту вчинення відповідачем порушення вимог ч.2 ст.22 Закону України «Про рекламу», в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що саме відповідачем було розміщено рекламу з порушенням вказаних норм Закону, та таких доказів представником позивача не надано, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (40021, м.Суми, вул.Гамалія, буд.25, код ЄДРПОУ 40356714) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення штрафних санкцій - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.03.2020.

Суддя І.Г. Шевченко