Рішення № 87920480, 15.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року м.Київ № 320/2955/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ "Вітаполіс" з вимогами визнати незаконним та скасування рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.11.2018 №5339/10/10-13-11-02, оформлене листом, у якому податковий орган вказує позивачеві на відсутність у нього права подавати декларацію з ПДВ та зобов`язати податковий прийняти декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період -жовтень 2018 з додатками та доповненнями до неї та введенням до інформаційної бази даних ДФС України відомостей по поданих позивачем документах. В обґрунтування своїх вимог товариство зазначило, що подало податковому органу декларацію з ПДВ за жовтень 2018, яку останній відмовився прийняти з посиланням на відсутність у товариства статусу платника ПДВ. Стверджує, що рішення контролюючого органу, яким відмовлено у прийнятті податкової звітності з ПДВ, є незаконним, оскільки будь-яких встановлених законом підстав для відмови не містить. Складена податкова звітність має обов`язкові реквізити та подана за формою, що відповідає чинному законодавству, тому повинна була бути прийнята податковим органом.

Щодо обставини анулювання реєстрації ТОВ "Вітаполіс" як платника ПДВ зазначає, що стан платника податків, зокрема наявність реєстрації, під час опрацювання податкової звітності і вирішення питання щодо її прийняття, дослідженню податковим органом під час реєстрації податкової накладної, не підлягає.

Ухвалою суду від 17.06.2019 подана позовна заява була повернута заявникові разом з усіма матеріалами у зв`язку з невиконанням вимог суду про усунення недоліків.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, ухвала суду від 17.06.2019 скасована, справа направлена для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 21.10.2019 позовна заява була залишена без руху у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи оригіналу позовної заяви та доданих до неї матеріалів, доказів призначення (обрання) на посаду генерального директора ТОВ "Вітаполіс".

05.12.2019 позивач подав суду заяву про приєднання до матеріалів справи документів, які були ним одержані у поштовому відправленні при поверненні позовної заяви ухвалою суду від 17.06.2019 без будь-яких виправлень недоліків, зазначених в ухвалі суду від 21.10.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, не скористалася правом подачі відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАСУ, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити дану справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Вітаполіс" зареєстроване в якості юридичної особи 25.05.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як платник податків товариство взято на податковий облік в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 30.05.2004 за №2241. 06.11.2018 уповноваженою особою позивача до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у паперовій формі були подані наступні документи: податкова декларація з ПДВ за жовтень 2018; додатки до вказаної декларації, а саме: додаток № 2 (розрахунок суми залишку від`ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (Д2), додаток № 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), додаток № 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4); додаток № 5 (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); доповнення до податкової декларації у формі листа від 06.11.2018 № 187/18, складене відповідно до вимог пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України.

Декларація була отримана відповідачем із застереженням "отримано з попередженням про можливість невизнання".

Листом від 06.11.2018 №5339/10/10-13-11-02 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ повідомила заявника про відсутність у нього права на подачу декларації з ПДВ та статусу платника ПДВ з 18.11.2016. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Правове обґрунтування рішення суду:

відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

За визначенням термінів та понять податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. (п.46.1 ст. 46 ПК України)

Відповідно до положень п. 48.1- 48.2 ст. 48 ПКУ (в редакції, чинній на час подання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018), податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з приписами п. 48.3 ст. 48 ПКУ, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Положеннями п. п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПКУ, встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

На підстав п. 48.7 ст. 48 ПКУ, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПКУ, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Водночас, п. 49.4 ст. 49 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (дана правова норма набрала чинності 01.01.2015 згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII та кореспондується із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (чинний із 01.02.2016).

Отже, відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01.01.2015 стало покладення на платника податків обов`язку щодо її подання засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.

Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов`язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.

Єдине виключення з цього правила закріплене в абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Інших виключень з правила, встановленого п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, у тому числі тих, на які посилається позивач, законодавець не передбачив.

Зазначена правова позиція висвітлена в постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі № 810/2468/17.

Згідно з п. 184.5 ст. 184 ПКУ, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних. За приписами п. 184.6. цієї статті, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Як встановлено судом , 18.11.2016, позивачеві анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, з огляду на що, на момент подання декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року, він був позбавлений індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. (п. 184.5 ст. 184 ПКУ)

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. (п. 184.6 ст. 184 ПКУ).

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. (п. 184.10 ст. 184 ПК України). У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Приписами п. 49.8 ст. 49 ПКУ, визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що податковий орган оскаржуваним рішенням відмовив у прийнятті податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018, неправомірно, пославшись на рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ та ст. 49 ПКУ, якою передбачено вичерпний перелік підстав, за порушення яких податковий орган має право не прийняти декларацію.

Як зазначалося, листом від 06.11.2018 №5339/10/10-13-11-02, позивача було повідомлено про те, що, на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ "Вітаполіс" не є платником податку на додану вартість з 18.11.2016, а тому, не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ згідно п. 184.6 ст. 184 ПК України.

Пунктом 48.4 ст. 48 ПКУ встановлена наявність такого обов`язкового реквізиту податкової декларації, як індивідуальний податковий номер, згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період, контролюючий орган при прийнятті податкової звітності повинен перевірити наявність та достовірність у податній декларації цього реквізиту.

З огляду на наведене, слідує, що анулювання реєстрації особи, як платника податку, унеможливлює прийняття поданої товариством податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018, тому суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах, контролюючий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та без порушень законних прав та інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі № 826/3793/17.

Таким чином, повідомивши листом, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ "Вітаполіс" не є платником ПДВ з 18.11.2016, податковий орган на момент виникнення спірних правовідносин, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Дана позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.08.2018 у справі № 810/3508/17.

На момент подання звітності відповідачеві у паперовому вигляді у товариства не було підстав для її подання, у зв`язку з чим контролюючий дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обов`язку позивача подавати декларацію з ПДВ за листопад 2018

Крім того, лист Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за своїм змістом та формою не відповідає ознакам рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим у відповідності до ст. 49 ПК України. Лист носить інформативний характер та за своєю суттю не може розглядатися судом як відмова у прийнятті декларації з ПДВ, тому визнання листа протиправним та скасування не зумовлює будь-яких наслідків для платника податків та не впливає на обсяг його прав як платника податків.

Згідно з п. п.36 п. 4 Положення про ДФС України, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2014 № 236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Відповідно до абз. 3 п. 5.10 Положення № 1130, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Для внесення контролюючим органом до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації необхідно подати належним чином завірену копію судового рішення, яким скасовано рішення відповідного податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ.

На момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень.

Отже, враховуючи вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (листа) Києво-Святошинської ОДПІ ГУ Державної фіскальної служби у Київській області від 06.11.2018 № 5339/10/10-13-11-02 не підлягають задоволенню. Також, відсутні підстави для задоволення іншої позовної вимоги, яка є похідною від вимоги про визнання протиправним рішення контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, а саме зобов`язання введення до інформаційної бази даних ДФС відомостей з поданих позивачем документів від 06.11.2018.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" (код ЄДРПОУ - 34439389, м.Боярка Київської області, Територія технікуму. буд. 16, 08150) до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 39471029, м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, 08132) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя Брагіна О.Є.