Рішення № 87916667, 17.02.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2198/20

В справі № 760/12325/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Олех Ю.М.

представників позивача- ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача- Бабенка А.І.

представника 3-ї особи- Олексієнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. від 10 січня 2019 року за зареєстрованим номером 123.

Посилається в позові на те, що 13 квітня 2019 року з отриманої від приватного виконавця Корольова М.А. інформації він дізнався про вчинення такого Виконавчого напису.

Вважає, що зазначений виконавчий напис приватного нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки у виконавчому провадженні відсутні документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.

Він у встановленому законом порядку не отримував від стягувача ні претензії, ні тотожного за юридичним значенням документу із претензією стягувача, ні письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором.

Заява боржника про підтвердження ним суми боргу, письмова відповідь боржника стягувачу про причини прострочення сплати заборгованості чи повернення майна, письмове прохання боржника про надання відстрочки виконання тощо - це теж документи, які є додатковою інформацією про наявність боргу.

Вчиняючи шахрайські дії щодо нього, працівники відповідача не надали ні приватному нотаріусу, ні приватному виконавцю інформацію про заволодіння представниками банку та ДВС Солом`янського району м. Києва його майном, ні про наявність цивільної справи №2-2514/11 в архіві Солом`янського районного суду м. Києва, ні про існування цивільної справи №760/403/17 / провадження №2/760/2570/17 /, за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до нього та ОСОБА_5 про стягнення цієї ж суми заборгованості за цим же кредитним договором та цим же договором іпотеки.

Зазначає, що перш ніж вчинити виконавчий напис, нотаріус повинен був отримати та перевірити виписки з рахунку бухгалтерського обліку банку, на який перераховувалися кошти за виконання основного зобов`язання (кредитного договору) та з`ясувати у боржника про наявність чи відсутність спору щодо предмета стягнення.

Виконавче провадження не містить жодного доказу, який би підтверджував безспірність заборгованості його, як боржника.

В порушення вимог п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у виконавчому провадженні відсутні документи, які підтверджують безспірність заборгованості.

Крім того, в порушення ст.84 Закону України « Про нотаріат» йому не надсилалася письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором.

В порушення п. 1-1 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1172 виконавче провадження не містить доказу того, що для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу було надано оригінал чи належним чином засвідчену копію договору, що встановлює основне зобов`язання, засвідченої стягувачем копії письмової вимоги про усунення порушення зобов`язань, а також оригінал розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання йому, як боржнику, письмової вимоги про усунення порушення.

Вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Осипенко Д.О. порушив вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1 ч. 3 наказу Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, оскільки вчинив напис не тільки за відсутності будь-яких документів, які б підтверджували безспірність заборгованості, а також за строк більше 10 років.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Надав відзив, у якому посилається на те, що 18 липня 2008 року між банком та позивачем був укладений Кредитний договір № 105-ф/08, за яким останньому був наданий кредит у розмірі 1 200 000, 00 гр. строком до 17 липня 2018 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором був укладений Договір іпотеки нерухомого майна від 18 липня 2008 року №б/н, за яким позивачем було передано в іпотеку нежилі приміщення з №1 по №7 групи приміщень №27 (в літ.А), загальною площею 63.50 по АДРЕСА_1 .

Станом на 8 серпня 2018 року заборгованість за Кредитним договором складала 5 848 591, 61 гр., в тому числі:

- заборгованість по кредиту прострочена - 1 137 186,62 гр.;

- заборгованість по відсоткам прострочена - 1 924 041,15 гр.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 1 053 466,54 гр. ;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів в межах строку позовної давності - 1 733 897, 30 гр.

22 листопада 2018 року на адресу позивача було направлено письмову вимогу про усунення порушень у порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» № 110/21753/2018 від 20 листопада 2018 року та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак вказана вимога виконана не була, а заборгованість за кредитним договором позивачем не погашена.

Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису заборгованість була безспірною.

Банком надано всі передбачені законом документи, а саме: оригінал договору від 18 липня 2008 року, засвідчена належним чином копія кредитного договору №105-ф/08 від 18 липня 2008 року, засвідчена належним чином копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання за кредитним зобов`язанням, засвідчена копія розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку, що підтверджують надіслання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписка з особового рахунку тощо, для вчинення виконавчого напису.

Крім того, зазначає, що виконавчий напис вчинено в межах трирічного строку позовної давності, з дотриманням 30-денного строку з моменту повідомлення позивача про заборгованість.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді перебував позов до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором не свідчить про те, що існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, позивач суду не надав доказів оскарження ним розміру заборгованості.

Крім того, банк, як іпотекодержатель заставного майна, не позбавлений можливості використовувати позасудові способи захисту порушених прав.

Враховуючи викладене, просить відмовити в позові.

29 липня 2019 року позивачем було надано до суду відповідь на відзив.

Зазначає, що вимогу банку про усунення порушень ніколи не отримував.

Номер, вказаний представником відповідача, являється не номером вимоги, а вихідним номером листа, який виник після подачі позову.

Вважає, що доказ відправлення не містить ідентифікатора поштового відправлення із 13 цифр, який надає змогу відшукати поштове відправлення.

В правому куті реєстру вказано: рекомендовані, а це означає, що разом із поштовим відправленням адресату направлялось повідомлення, яке адресат повинен підписати особисто і тільки цей доказ являється належним доказом повідомлення.

Зазначає, що відповідач такого доказу до відзиву не надав.

Крім того, наявність у провадженні суду справи по спору між ним та банком є свідченням спірності заборгованості за кредитним договором.

Спростовуючи твердження відповідача про вчинення виконавчого напису в межах строку позовної давності, зазначає, що оплата по кредиту ним припинена в 2009 році, а тому строк для його вчинення закінчився в 2013 році.

Виходячи з цього, просить задовольнити позовні вимоги.

7 серпня 2019 року представник відповідача надав до суду пояснення на відповідь на відзив.

Додатково надав копію зворотного повідомленні 0303114190805 з підписом дружини позивача, що вважає доказом отримання письмової вимоги банку 24 листопада 2018 року.

Зазначає, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису заборгованість була безспірною. Банком було надано всі передбачені законом документи для вчинення виконавчого напису.

Крім того, виконавчий напис вчинено в межах трирічного строку позовної давності з дотриманням 30-денного строку з моменту повідомлення боржника про заборгованість.

Таким чином, вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до закону та підстав відмовляти банку у вчиненні виконавчого напису не було.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Корольов М.А. у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Протокольною ухвалою від 17 вересня 2019 року до участі у справі як 3-ю особу було залучено було залучено ОСОБА_6 .

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що він є власником групи приміщень з №1 по №7 (груп приміщень № 27 ) в літері А, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі результатів електронних торгів, проведених Державним підприємством «СЕТАМ».

18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. на підставі протоколу державного виконавця видано Свідоцтво про право власності на дане майно.

З урахуванням цього вважає 3-ю особу законним власником майна і просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18 липня 2008 року між позивачем та ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» був укладений Кредитний договір № 105-ф/08, за умовами якого позивачу був наданий кредит у розмірі 1 200 000, 00 гр. строком до 17 липня 2018 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором в цей же день між сторонами був укладений Договір іпотеки, предметом якого є нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 27 ) в літері А, загальною площею 63, 50 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2008 року.

/ т. 1, а.с. 24 - 29; 158 - 162 /

10 січня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 5 848 591, 61 гр., шляхом звернення стягнення на нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 27 ) в літері А, загальною площею 63, 50 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

З виконавчого напису вбачається, що період, за який проводиться стягнення - з 18 липня 2008 року по 8 серпня 2018 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нежилих приміщень запропоновано задовольнити вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» у розмірі 5 848 591,61 гр., з яких:

- заборгованість по кредиту прострочена - 1 137 186,62 гр.;

- заборгованість по відсоткам прострочена - 1 924 041,15 гр.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 1 053 466,54 гр. ;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів в межах строку позовної давності - 1 733 897, 30 гр.

/ т. 1, а.с.31 /

За загальним правилом статей 15,16 ЦК УКраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким же чином врегульовано дане питання і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно зі ст. 89 Закону у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Аналогічна інформація викладена і в підпунктах 2.1, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 1 даного Переліку для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст.88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду, висловленої в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений банком, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.

Судом встановлено та не спростовувалося представником відповідача, а також підтверджується матеріалами справ, в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва в 2011 році перебувала справа за позовом банку до позивача та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором.

Рішенням суду стягнуто 1 558 807. 19 гр. заборгованості.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського РУЮ у м. Києві від 22 червня 2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду.

Крім того, на даний час у провадженні суду перебуває справа за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором та договором іпотеки.

З позову банку вбачається, що банк скористався правом дострокового стягнення кредитних коштів у порядку ч.2 ст.1050 ЦК України, і на момент звернення до суду розмір заборгованості позивач зазначав у сумі 2 055 014, 53 гр.

Представник позивачів у судовому засіданні зазначила, що таким же правом банк скористався і в 2011 році при зверненні до суду, рішенням суду була стягнута вся сума заборгованості.

Таким чином, банк змінив строк виконання зобов`язання, а тому подальше нарахування санкцій за невиконання умов договору суперечить вимогам закону.

/ т.1, а.с. 40 - 44; 89 - 90, 107 /

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в справі № 910/13233/17 від 29 січня 2019 року, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

З виконавчого напису нотаріуса вбачається, що він вчинений на підставі наданих банком документів за період часу з 18 липня 2008 року до 08 серпня 2018 року, тобто за 10 років.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд вважає, що сума за Виконавчим написом є спірною, з дня виникнення у банку права вимоги минуло більше трьох років, а тому його вчинення суперечить ч.1 ст.88 Закону України « Про нотаріат».

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні до суду позивачем судовий збір сплачений не був, скільки відповідно до поданого ним посвідчення є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Виходячи з цього. з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 152, 60 гр. / 768.40 + 384.20 /.

Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 9, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 10 січня 2019 року, реєстраційний номер № 123, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., про звернення стягнення на нежилі приміщення з №1 / один / по № 7 / сім /, групи приміщень № 27 в літ. А, загальною площею 63, 50 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_3 / ІН НОМЕР_2 /, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» / 03087 м. Київ вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280 / 1 152, 60 гр. судового збору на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2020 року.

Суддя: Л.А. Шереметьєва