Рішення № 87909291, 27.02.2020, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/3240/19

№ провадження 2/647/29/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Миргород В.С.

при секретарі: Салєховій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берислав Херсонської області в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області цивільну справу №647/3240/19 за позовом акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 01 вересня 2014 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 456, 05 грн. на термін 24 місяці, з 01.09.2014 року по 30.09.2016 рік, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості повинно здійснюватися починаючи з 1 по 25 число кожного місяця. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами та правилами, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Однак, відповідач належним чином зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконувала, у зв`язку із чим у неї станом на 13.11.2019 року утворилася заборгованість у розмірі 10 458,97 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 3 487, 35 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 2 731, 01 грн., заборгованість за пенею - 3 945, 21 грн., штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди - 295, 40 грн. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 10 458, 97 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 26.12.2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно заяви просив справу розглянути у його відсутність, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за адресою реєстрації місця проживання, однак відзив на позов до суду не надіслала, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. З заяви відповідачки вбачається, що вона позовні вимоги визнає частково, а саме в частині заборгованості за кредитом в розмірі 3 487, 35 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного провадження.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного.

На підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк».

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.06.2016 року, вбачається, що 18.06.2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюбу. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 .

19.08.2010 року ОСОБА_1 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку (а.с.7).

01.09.2014 року між відповідачкою та Банком з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №SAMDN50ОТС003659892 від 19.08.2010 року була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (а.с. 8).

У пункті 1.5 генеральної угоди сторони обумовили, що підписання вказаної угоди не являється анулюванням заборгованості позичальника.

Відповідно до пункту 1.1 Генеральної угоди сторони погодили зменшити розмір заборгованості за кредитним договором, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: відсотки на 157, 79 грн., комісію на 116, 21 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 321, 40 грн. Заборгованість за договором з дати підписання Генеральної угоди становить 4 777, 05 грн. Дата остаточного погашення заборгованості за договором - 30.09.2016 року.

Згідно умов пункту 2.1 Генеральної угоди банк надав позичальнику строковий кредит у розмірі 4 456, 05 грн. на строк 24 місяців з 01.09.2014 року по 30.09.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 4 456, 05 грн. в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані в заяві, Умовах та Правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в розмірі 222, 98 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, процентами, а також інших витрат відповідно до Умов та Правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.09.2016 року.

Сторони також погодили, що у разі порушення позичальником строку погашення заборгованості, вказаного у Генеральній угоді більш, ніж на 31 день за зобов`язаннями, строк яких не настав, строк повернення кредиту рахується на 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою і позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 595, 40 грн.(п.2.2).

Пунктом 2.5 генеральної угоди передбачено, що позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди згідно з генеральною угодою, Умовами та правилами.

Відповідно до пункту 2.8 генеральної угоди, у разі порушення позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочення.

У пункті 2.10 генеральної угоди сторони погодили, що позичальник доручає банку без додаткових погоджень перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту у сумі 321, 00 грн. на будь-який відкритий рахунок в банку.

Пунктом 2.3. Генеральної угоди передбачено, що для надання послуг банк видає позичальнику платіжну картку згідно пункту 2.1. Генеральної угоди (а.с.8).

Інші умови договору, які не протирічать розділу реструктуризація заборгованості цієї Генеральної угоди, залишаються незмінними. Генеральна угода в частині реструктуризація заборгованості діє протягом строку дії договору №1 (п.п. 1,6, 1.7)

Відповідач погодилася з тим, що ця Генеральна угода Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком кредитний договір, про що стоїть підпис.

До кредитного договору банк додав Витяг з Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 (а.с. 9-32).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 13 листопада 2019 року складає 10 458, 97 грн., з яких: 3 487, 35 грн. - заборгованість за кредитом; 2 731, 01 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3 945, 21 грн. - заборгованість за пенею; 295, 40 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди (а.с. 5-6).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В укладеній сторонами Генеральній угоді від 01.09.2014 року процентна ставка визначена в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, які мають бути сплачені вказані в заяві та Умовах та правилах строки.

У п. 2.8 Генеральної угоди, зазначено, що при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позивальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочення. А також те, що він згоден що вказана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ ПриватБанк Умовами і правилами, Тарифами складає між ним та банком кредитний договір.

Укладена сторонами Генеральна угода містить умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, які викладені в тому числі і в Умовах та правилах надання банківських послуг.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також пеню за користування кредитними коштами.

Позивач,обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.09.2014 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що в разі укладення кредитного договору розмір неустойки, який підлягає стягненню у разі порушення боржником зобов`язання повинен бути встановлений законом або визначений у договорі за погодженням сторін.

Натомість, судом встановлено, що у Генеральній угоді від 01.09.2014 року, яка підписана сторонами відсутні умови, які визначають розмір неустойки (пені) за порушення зобов`язання.

Пунктом 1.1.5.25 витягу Умов з умов та правила надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог встановлений розмір пені у разі несвоєчасної оплати послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, Генеральну Угоду від 01.09.2014 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, Витяг з витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 , який містяться в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.09.2014 року шляхом підписання Генеральної угоди. Отже це належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Встановлені в Генеральній угоді відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5% на місяць судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки база їх нарахування, спосіб та строки визначені Умовами та правилами надання банківських послуг, які не підписані відповідачем, а отже не є складовою частиною кредитного договору.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 731, 01 грн. – заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 3 945, 21 грн. заборгованості за пенею до задоволення не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 3 487, 35 грн. – заборгованості за кредитом; 295, 40 грн. - штрафу, відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди, а всього 3 782, 75 грн.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 1 921, 00 гривень та заявлено позовні вимоги про стягнення 10 458, 97 грн.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, відповідно до п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості від 01.09.2014 року у розмірі 3 782, 75 грн. та 694, 82 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості від 01.09.2014 року у розмірі 3 782, 75 (три тисячі сімсот вісімдесят два грн. сімдесят п`ять коп.) грн., а також 694, 82 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 27.02.2020 року.

Позивач акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович, 74010, Херсонська область, Високопільський район, сел. Пригір`я, вул. Кірова, 115, паспорт серія НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя В. С. Миргород