Рішення № 87907426, 25.02.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1503/17

2/583/8/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Ільченко В.М.

за участю секретаря Верби Н.О.

прокурора Федченко Т.В.

представника Охтирської міської ради Сизоненка В.М.

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 справу за позовом керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Охтирської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

УСТАНОВИВ:

19.06.2017 відкрито провадження в справі.

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.07.2017 позовні вимоги керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах Охтирської міської ради Сумської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків були задоволені.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.08.2017 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 27.07.2017 скасовано, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.08.2017 провадження у даній справі було закрито в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27.09.2017 скасовано ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.08.2017 про закриття провадження в даній справі, оскільки за характером спірних правовідносин даний спір за поданою прокурором позовною заявою не підлягає вирішенню в господарському суді, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.10.2017 дана цивільна справа прийнята до провадження.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2015 №888 (далі – Договір №888) набула у власність нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної форми власності Охтирської міської ради Сумської області, що має кадастровий номер 5910200000:02:008:0016, загальною площею 0,8436 га, з цільовим призначенням – комерційне використання. Однак, протягом тривалого часу, починаючи з моменту придбання нерухомого майна відповідачка ніяких дій, спрямованих на оформлення права користування, зокрема отримання земельної ділянки в оренду, не вживає, плату за використання земельної ділянки комунальної власності не сплачує, ухиляється від отримання неодноразово надісланої поштової кореспонденції та здійснення явки до Охтирської міської ради з метою договірного врегулювання вказаного питання. Таким чином, відповідачка здійснює фактичне неоплатне користування земельною ділянкою комунальної форми власності, внаслідок чого територіальній громаді м. Охтирка завдано збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 16.06.2015 по 31.12.2016 у розмірі неотриманої за звичайних умов орендної плати за землю в сумі 182743,29 грн, яка нарахована відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 (далі – Порядок №284). Тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Сумської області збитки, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у розмірі 182743,29 грн, а також стягнути з позивачки на користь прокуратури Сумської області судовий збір, сплачений при поданні даного позову.

26.12.2017 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона вважає, що відповідно до вимог законодавства керівник Охтирської місцевої прокуратури не мала на час подання позовної заяви та не має на даний час законних повноважень на подання позовів і представництво в суді інтересів територіальних громад в особі відповідних місцевих рад, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до ст. 257 ЦПК України. Зазначає, що дійсно 16.06.2015 вона уклала договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, що раніше належали ПАТ «СУМИ-АВТО», що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка на час укладення Договору №888 знаходилася в довгостроковій оренді у ПАТ «СУМИ-АВТО» на підставі договору оренди від 16.12.2009, строком дії – 5 років, зареєстрованого 05.03.2010, відповідно до умов якого розмір орендної плати за рік складав 27142,83 грн. Рішенням Охтирської міської ради від 20.10.2009 та від 24.03.2015 були задоволені заяви ПАТ «СУМИ-АВТО» та поновлено дії попередніх договорів оренди строком на 5 років на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Згідно умов укладеного Договору №888, а саме п. 1.9, до її зобов`язань входив лише обов`язок відшкодувати продавцю (ПАТ «СУМИ-АВТО») сплачену ним до бюджету Охтирської міської ради орендну плату до моменту припинення укладеного ним договору оренди земельної ділянки, будь-яких інших зобов`язань у неї не було. Нею, як покупцем зобов`язання, передбачене п. 1.9 Договору №888, виконувалося в повному обсязі. Як їй відомо, ПАТ «СУМИ-АВТО» не виконало умови договору оренди земельної ділянки в частині повернення земельної ділянки Охтирській міській раді за відповідним актом, що є підставою згідно з ст. 34 Закону України «Про оренду землі» для відшкодування можливо завданих збитків у вигляді недоотриманої орендної плати. Тому вважає, що вона не є належним відповідачем по цій справі. Також зазначає, що вона є фізичною особою-підприємцем та здійснює за адресою: АДРЕСА_1 господарську діяльність (технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання ландшафтних послуг). Придбані нежитлові будівлі за вказаною адресою мають цільове призначення – для комерційного використання та ведення підприємницької діяльності, земельна ділянка за цією адресою має цільове призначення – комерційне використання. Тому вважає, що дана справа не підсудна Охтирському міськрайонному суду Сумської області, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, в зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю відповідно до приписів ст. 255 ЦПК України. Крім того, щодо правомірності визначеного позивачем розміру збитків, зазначає, що у договорі оренди земельної ділянки, який діяв на час придбання нею нерухомого майна, розмір орендної плати було встановлено у сумі 27142,83 грн за 1 рік, будь-яких змін та доповнень сторонами цього договору не вносилися. Тому заборгованість по орендній платі повинна складати лише 40714,24 грн (27142,83 грн х 1,5 року (з 16.06.2015 по 31.12.2016)), а не 182743,29 грн. Вказує, що будь-якої провини в її діях немає, просить у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю вимог.

07.02.2018 від керівника Охтирської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що даний позов подано Охтирською місцевою прокуратурою в межах законодавчо наданих повноважень та за наявності підстав для представництва інтересів держави в суді. Посилання відповідачки на нібито існуючи договірні відносини між ПАТ «СУМИ-АВТО» та Охтирською міською радою щодо земельної ділянки кадастровий номер 5910200000:02:008:0016 за адресою: АДРЕСА_1 , як на підставу не сплати грошових коштів за користування земельною ділянкою та перешкоду у зверненні до міської ради про укладення договору оренди землі, є надуманими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, так як норми чинного законодавства передбачають автоматичний перехід права користування земельною ділянкою у разі зміни власника будівлі чи приміщення, на якій останні знаходяться, і не зобов`язує попереднього користувача (орендаря) повертати земельну ділянку власнику за актом приймання-передачі, оскільки у такому випадку не відбувається власне повернення земельної ділянки власнику, а лише змінюється користувач. Пункт 1.9 Договору №888 передбачає, що після укладення цього договору до покупця, тобто ОСОБА_1 , переходить право користування земельною ділянкою площею 0,8436 га, на якій розташоване нерухоме майно. Згідно п. 3.2.3 Договору №888 ОСОБА_1 має переоформити право користування земельною ділянкою площею 0,8436 га на себе у встановленому законом порядку. З моменту державної реєстрації речового права на приміщення, тобто з 16.06.2015 до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910200000:02:008:0016, однак остання, як того вимагають норми діючого законодавства та умови Договору №888, до Охтирської міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки жодного разу не зверталася, відмов в оформленні права користування земельною ділянкою чи повідомлень про існуючі перешкоди не отримувала. Більш того, на адресу ОСОБА_1 Охтирською міською радою неодноразово направлялися листи щодо необхідності укладення договору оренди землі, від отримання яких відповідачка ухилялися. Щодо підсудності справи Охтирському міськрайонному суду Сумської області у відповіді на відзив зазначено, що питання підсудності даної справи вже було предметом розгляду першої та апеляційної інстанцій. Щодо правомірності визначеного розміру збитків зазначено, що сума заборгованості має становити 40714,24 грн жодним чином не узгоджується з нормами чинного законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, останньою не враховано коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який щороку застосовується для визначення розміру орендної плати, тому розмір збитків, заподіяних міській раді використанням ОСОБА_1 земельної ділянки без правовстановлюючих документів, розраховано стороною позивача правильно, у відповідності до норм діючого законодавства. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні прокурор та представник Охтирської міської ради Сумської області позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення учасників справи, дослідив письмові докази, дійшов такого висновку.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 01.07.2002 ПАТ «СУМИ-АВТО» належали нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з адмінбудівлі – цеху по ремонту з прибудовами літ. «А-а2», котельної літ. «Б», будівлі акумуляторної літ. «В», цеху по ремонту з прибудовами, складу, столової-магазину літ. «Е, е, е1, е2, е3, е4», складу літ. «Ж», убиральні літ. «З», огорожі № 1, 2, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.09.2012 №35408103 (інвентарна справа на магазини СТО по АДРЕСА_1 , арк. 86) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.10.2016 №70208740 (т. 1, а.с. 18).

16.12.2009 між Охтирською міською радою (орендодавець) та ВАТ «СУМИ-АВТО» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (після зміни нумерації та перейменування АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 16.02.2011 №34 та розпорядженням міського голови Охтирської міської ради від 29.08.2016 №202-р (т. 1, а.с. 22-24)), відповідно до рішення Охтирської міської ради 5-го скликання від 20.10.2009. Згідно умов цього договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,8436 га, нормативна грошова оцінка якої становить 542856,60 грн, річна орендна плата складає 27142,83 грн на рік. Договір укладено на п`ять років та набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір оренди землі від 16.12.2009 було зареєстровано у Охтирському міському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2010 за №041061400013 (т. 2, а.с. 15-17).

Земельна ділянка, на якій розташовані вище перелічені нежитлові приміщення та яка була надана в оренду ПАТ «СУМИ-АВТО», має кадастровий номер 5910200000:02:008:0016, цільове призначення – комерційне використання, категорію – землі житлової та громадської забудови, комунальну форму власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 13.12.2016 №НВ-5904103752016 (т. 1, а.с. 19-21) та технічною документацію із землеустрою (т. 2, а.с. 226-232).

Рішенням 65-ї сесії 6-го скликання Охтирської міської ради від 24.03.2015 №1395-МР «Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок» вирішено надати ПАТ «СУМИ-АВТО» в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,8436 га для розміщення та обслуговування станції технічного обслуговування – землі житлової та громадської забудови (для комерційного використання) по АДРЕСА_4 ), кадастровий номер – 5910200000:02:008:0016 (т. 1, а.с. 151-152).

Відповідно до п.п. 2.7-2.10, 2.13 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням 59-ї сесії 6-го скликання Охтирської міської ради від 30.09.2014 №1207-МР, після розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) зацікавлена особа звертається до міської ради з клопотанням про затвердження технічної документації та надання в оренду земельної ділянки. Міська рада приймає рішення надати земельну ділянку в оренду чи відмовити в наданні земельної ділянки в оренду з відповідним обґрунтуванням. Зацікавлена особа протягом місяця зобов`язана вжити заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки. Уповноважений орган готує проект договору оренди і передає для узгодження. Договір оренди укладається у письмовому вигляді, за встановленою формою. Державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться у порядку, встановленому законом (т. 1, а.с. 39-44).

10.09.2015 на адресу ПАТ «СУМИ-АВТО» виконавчим комітетом Охтирської міської ради був надісланий лист за вих. №01-31/2075, яким зобов`язано товариство укласти договір оренди земельної ділянки, наданої рішенням Охтирської міської ради від 24.03.2015 №1395-МР, та зареєструвати його в реєстраційній службі Охтирського міськрайонного управління юстиції (т. 1, а.с. 13).

На лист виконавчого комітету Охтирської міської ради від 10.09.2015 №01-31/2015 ПАТ «СУМИ-АВТО» 13.10.2015 була надіслана копія договору купівлі продажу від 16.06.2015 (т. 1, а.с. 14).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.06.2015, зареєстрованого в реєстрі за №888, ПАТ «СУМИ-АВТО» (продавець) зобов`язалося передати майно у власність ОСОБА_1 (покупець), а остання зобов`язалася прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. За даним договором були відчужені нежитлові будівлі та споруди, а саме адмінбудівля-цех по ремонту з прибудовами літ. «А-а2», котельня літ. «Б», будівля акумуляторної літ. «В», цех по ремонту з прибудовами, склад, столова-магазин літ. «Е, е, е1, е2, е3, е4», склад літ. «Ж», убиральня літ. «З», огорожа № 1, 2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (бувший № НОМЕР_1 ), на орендованій земельній ділянці площею 0,8436 га кадастровий номер 5910200000:02:008:0016, відповідно до договору оренди від 16.12.2009 з Охтирською міською радою. Нерухоме майно належало продавцю на праві приватної власності та було отримане ним відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Охтирською міською радою від 01.07.2002, зареєстроване КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» за №113 (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до п. 1.9 Договору №888 після укладення цього договору до покупця переходить право користування земельною ділянкою площею 0,8436 га, на якій розташоване нерухоме майно, згідно норм Земельного та Цивільного кодексів України.

Пунктом 3.2.3 Договору №888 визначено обов`язок покупця переоформити право користування земельною ділянкою площею 0,8436 га згідно плану на розташоване майно, що є предметом цього договору, на себе в установленому законом порядку.

13.10.2015 на адресу ОСОБА_1 виконавчим комітетом Охтирської міської ради був надісланий лист за вих. №01-31/2429 про зобов`язання звернутися із заявою до Охтирської міської ради про укладення договору оренди землі на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 16).

Окрім того, на адресу ОСОБА_1 виконавчим комітетом Охтирської міської ради надсилалися листи від 04.10.2016 №01-27/3613, від 26.10.2016 №01-27/3846, від 30.11.2016 №01-27/4311 з наміром вирішення питання щодо використання відповідачкою земельної ділянки під приміщеннями, які належать їй на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_1 , які поверталися відправнику без вручення (т. 1, а.с. 25-27).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 04.11.2016 №15 земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , фактично використовується для здійснення комерційної діяльності – розміщення та обслуговування станції технічного обслуговування. На цій земельній ділянці розміщені нежитлові приміщення площею 1376 м2, належні на праві власності ОСОБА_1 з 16.06.2015. Плата за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 не здійснюється (т. 1, а.с. 29).

Відповідно до акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 19.12.2016 №02-08/12, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 15.02.2017 №33, розмір збитків, завданих ОСОБА_1 безпідставним використанням земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , за 6 місяців 15 днів 2015 року – 2016 рік становить 182743,29 грн (т. 1, а.с. 49-50).

31.03.2017 виконавчий комітет Охтирської міської ради звернувся з листом №01-22/1117 до керівника Охтирської місцевої прокуратури з проханням сприяння у зверненні до суду місцевої прокуратурою в інтересах Охтирської міської ради шляхом подання позовних заяв про відшкодування збитків, завданих, серед інших, ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 61-62).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено ст. 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Так відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи зі змісту ст. 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Разом з цим, строк дії договору оренди землі, укладений 16.12.2009 між ПАТ «СУМИ-АВТО» та Охтирською міською радою Сумської області на строк 5 років та зареєстрований у Державному реєстрі земель вчинено 05.03.2010, закінчився 05.03.2015. Хоча рішенням Охтирської міської ради від 24.03.2015 №1395-МР й було вирішено надати ПАТ «СУМИ-АВТО» в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 5 років, останнє новий договір про оренду землі не укладало, хоча й сплачувало оренду плату за користування земельною ділянкою до моменту відчуження нежитлових приміщень, які знаходяться на ній (по 15.06.2015 включно), що підтверджується відповіддю Управління фінансів та економіки Охтирської міської ради від 22.11.2017 №03-03/1049 (т. 2, а.с. 23-32) та відповіддю Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 20.11.2017 №5146/10/18-11-07-10 (т. 2, а.с. 38).

Отже, на момент придбання відповідачкою нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , право користування земельною ділянкою за цією адресою не було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.

Однак, зважаючи на положення ст. 125 ЗК України, новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідачки виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловими приміщеннями, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст.14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п. 14.1.147).

Відповідачка не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оскільки відповідачка не зверталася за оформленням права оренди на земельну ділянку, речові права відповідачки на земельну ділянку не реєструвались, остання не набула належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому вона використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, провадження №14-77цс18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав, в період з 16.06.2015 до 31.12.2016 включно не сплачувала за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, у результаті чого безоплатно користувався цією земельною ділянкою, тобто безпідставно набула дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у Охтирської міської ради Сумської області правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Охтирською міською радою Сумської області, відповідно до Порядку №284 та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17.02.2016 №30, були нараховані збитки, завдані відповідачкою використанням за 6 місяців 15 днів 2015 року – 2016 рік земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення нежитлових приміщень станції технічного обслуговування автомобілів, розмір яких становить 182743,29 грн.

Проте, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №311/2189, призначеної ухвалою суду від 30.01.2019, розмір нарахованих позивачем Охтирською міською радою збитків не підтверджується.

З дослідницької частини висновку вбачається, що загальна сума збитків, завданих власнику землі (Охтирська міська рада) через недоотримання орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5910200000:02:008:0016 у період 6 місяців 15 днів 2015 року та 2016 рік становить 141145,37 грн (т. 3, а.с. 25-29).

Допитана судом експерт ОСОБА_3 підтвердила свій висновок, зазначивши, що у зв`язку зі зміною в 2016 році розміру нормативно-грошової оцінки землі застосування коефіцієнту індексації за 2015 рік призведе до штучного збільшення вартості землі. Тому в даному випадку він не може бути застосований.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь Охтирської міської ради Сумської області 141145,37 грн.

Щодо звернення прокурора з позовом в інтересах Охтирської міської ради суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, у редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, у редакції, чинній на даний час, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 2 ст. 45 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначив прокурор, порушення інтересів держави полягає у несплаті відповідачкою коштів за використання земельної ділянки під належними їй об`єктами нерухомості та позбавляє територіальну громаду міста отримання стабільного та своєчасного доходу у вигляді орендної плати (одного із основних джерел наповнення місцевого бюджету), що ослаблює фінансову основу місцевого самоврядування, позбавляє можливості своєчасно проводити виплату заробітної плати працівникам соціальної сфери, здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби регіону, що в свою чергу порушує економічні інтереси Держави, підриває її економічне благополуччя. Тобто, спірні правовідносини пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити відповідні кошти. У цих правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що нездійснення Охтирською міською радою Сумської області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в судовому порядку, в тому числі через труднощі з фінансуванням із місцевого бюджету витрат на судовий збір, що вбачається з листа Охтирської міської ради від 31.03.2017 №01-22/1117, могло призвести до пропуску як строку позовної давності, так і неможливості у подальшому виконати судове рішення.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

За таких обставин, твердження сторони відповідача, що керівник Охтирської місцевої прокуратури не мала на час подання позовної заяви та не має на даний час законних повноважень на подання позову і представництво в суді інтересів територіальних громад в особі відповідних місцевих рад, не заслуговує на увагу.

Крім того, не заслуговують на увагу твердження сторони відповідача, що спірні правовідносини регулюються ГПК України, а тому дана справа не підсудна Охтирському міськрайонному суду Сумської області, оскільки питання підвідомчості даної справи вже було вирішено при розгляді апеляційної скарги Охтирської місцевої прокуратури Сумської області.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, зі сторін підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який діяв до 15.12.2017, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з ч.ч. 6-9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При подачі позовної заяви до суду прокуратурою Сумської області був сплачений судовий збір в розмірі 2741,15 грн.

Враховуючи, що розмір задоволених позовних вимог складає 77%, з відповідачки на користь прокуратури Сумської області підлягає стягненню 2110,69 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

На підтвердження понесених судових витрат стороною відповідача надана квитанція про оплату за проведення судової оціночно-земельної експертизи в сумі 5720 грн, а також надані на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу договір від 08.08.2017 про надання юридичних послуг та представництво фахівцем у галузі права ОСОБА_2 , договір від 02.01.2020 про надання правової допомоги адвокатом Кутовим Я.А., акт від 30.12.2018 приймання-передачі юридичних послуг з розрахунком витрат, акт від 03.02.2020 про надання юридичних послуг (виконання зобов`язань) з розрахунком витрат, та розрахункові квитанції про оплату 14000 грн та 7000 грн.

Враховуючи, що стороною позивача не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги та проведення експертизи, з Державного бюджету України підлягає стягненню 6145,60 грн ((5720 грн + 14000 грн + 7000 грн) х 23%) на користь відповідачки в рахунок відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 131-1 Конституції України, ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 80, 116, 120, 123-125, 206 ЗК України, ст.ст. 14, 288 ПК України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 12, 13, 56, 77-81, 133, 137, 139, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах Охтирської міської ради Сумської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) на користь Охтирської міської ради Сумської області (код ЄДРПОУ 37981563, Українка, Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 11) 141145,37 грн (сто сорок одна тисяча сто сорок п`ять грн 37 коп.) .

В задоволенні решти вимог відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) на користь прокуратури Сумської області (код 03527891, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33) в рахунок відшкодування судових витрат 2110,69 грн (дві тисячі сто десять грн 69 коп.) сплаченого судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) 6145,60 грн (шість тисяч сто сорок п`ять грн 60 коп.) в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 28 лютого 2020 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області В.М. Ільченко