Ухвала суду № 87906420, 27.02.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/939/20

провадження №2/489/1463/20

УХВАЛА

про забезпечення позову

27 лютого 2020 року м. Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, розглянувши заяву про забезпечення цивільного позову Акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

25.02.2020 представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути на користь АТ «Кредобанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1435643843202296 від 26.02.2014 в розмірі 219299,34 грн.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, АК «Портовик», власником якого є відповідач ОСОБА_1 .

Також представник позивача просить забезпечити позов шляхом обмеження права на виїзд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України шляхом відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше.

В обґрунтування заяви вказано, що відповідач в добровільному порядку не здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, вживає дій для ухилення від виконання взятих на себе обов`язків, в тому числі уникає комунікування з кредитором, безперешкодно користується майно та при цьому не дає можливості провести перевірку майнового стану для визначення платоспроможності, що свідчить про умисне приховування майна з метою подальшого його відчуження та уникнення взятих на себе зобов`язань. Тому є всі підстави припустити, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, а отже застосування вказаного в заяві заходу відповідатиме його призначенню та меті застосування.

Згідно частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Враховуючи додані до заяви про забезпечення позову докази та матеріали цивільного позову суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, згідно із змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих дій з боку відповідача та виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача подано позовну заяву, в якій просять стягнути з відповідач заборгованість за договором кредиту в розмірі 219299,34 грн., тобто сума заборгованості є значною. Представник позивача просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно належне відповідачу (загальна вартість нерухомого майна, на яке просять накласти арешт є значно меншою від суми боргу) так як у разі незабезпечення позову та його задоволення, виконання такого рішення суду може бути утруднено.

При вирішенні заяви про забезпечення позову згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом встановлено, що станом на 27.02.2020 за відповідачем ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , Автогаражний кооператив « АДРЕСА_4 ».

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу по справі в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, представником позивача викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співрозмірними з пред`явленими вимогами та обраний вид забезпечення позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідачів, а тому заява підлягає задоволенню.

Що стосується забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд відповідача за межі України шляхом відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше, то в цій частині заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що згаданий Закон передбачає декілька підстав та умов, за яких можливе обмеження права громадянина України на виїзд за кордон, серед яких відсутня така підстава як забезпечення позову у цивільній справі. У статті 150 ЦПК України також відсутній такий вид забезпечення позову як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 27.12.2019 по справі № 368//519/18 (провадження № 61-48036св18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, а саме в частині накладення арешту на нерухоме майно відповідача по справі.

Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву представника позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» - Гончарової У.І. про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_5 загальною площею 58,1 кв.м., що на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , вказана квартира розташована за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер майна 22570680, номер запису 17455 в книзі:100, дата внесення запису: 19.06.2008).

Накласти арешт на гараж № НОМЕР_1 загальною площею 21,0 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , вказаний гараж розташований за адресою: м. Миколаїв, авто гаражний кооператив «Портовик» (реєстраційний номер майна 11578277, номер запису 52 в книзі: 1, дата внесення запису: 16.01.2006.

Встановити, що заходи забезпечення позову передбачені цією ухвалою, діють до розгляду справи по суті.

Копії ухвали направити сторонам для відома та відповідним державним органам – для виконання.

На підставі частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 27.02.2020

Суддя І.В. Коваленко