Ухвала суду № 87905452, 27.02.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 443/1194/15-к

Провадження № 1-кп/456/128/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Березіній Л.В.,

з участю прокурора Сірачинського Р.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Мицика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140200000499 від 28.05.2015 відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, клопотання прокурора Гараздюка В.Г. про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи,

в с т а н о в и в :

В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи, покликаючись на п.6 ч.2 ст.242 КПК України, та вказав, що у листі Державної інспекції сільського господарства в Львівській області встановлено орієнтовану суму шкоди, заподіяної внаслідок самовільного захоплення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а відтак, є потреба у призначенні судової оціночно-земельної експертизи для встановлення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Вважає, що для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, зокрема встановлення ринкової вартості земельних ділянок, вказаних у обвинувальному акті, як такі, що самовільно були захоплені ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Мицик О.В. з вказаним клопотанням не погодилися та подали письмове заперечення, в якому вказали, що метою проведення експертизи, яку просить прокурор є визначення ринкової вартості земельних ділянок, розміщених на території сільських рад Жидачівського району, а не призначення експертизи з метою встановлення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Вважають, що на момент проведення досудового розслідування, згідно чинного на той час КПК України, слідчий зобов`язаний був призначити експертизу, а натомість прийшов до висновку про достатність доказів винуватості обвинуваченого та скерував справу до суду. Окрім цього, до матеріалів кримінального провадження долучено розрахунок Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про спричинення власнику земельних ділянок шкоди у розмірі 513558,11 грн., проведений відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженого Постановою КМУ від 25.07.2007 №963. Окрім цього, звернули увагу на розмір шкоди, яку інкримінують ОСОБА_1 , яка в 10 разів і більше перевищує мінімальний розмір шкоди, який є необхідним для кваліфікації дій особи за ч.1 ст.197-1 КК України. Вважають, що призначення експертизи на етапі завершення з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, порушує розумні строки, визначені КПК України.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора Гараздюка В.Г. про призначення у справі судової оціночно-земельної експертизи слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Так, положеннями ч.1 ст.242 КПК України передбачено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У постанові Пленуму № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» Верховний Суд України звернув увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків (п. 1) і вказав на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено до компетенції суду (п. 2).

Вказані роз`яснення Пленуму є актуальними і при застосуванні положень КПК у редакції 2012 року.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII спрямовано насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

За змістом ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

За своєю суттю та змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення кримінальними процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Особливістю норми п. 6 ч.2 ст. 242 КПК щодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.

У правовому висновку, викладеному в постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18 (провадження 51-10433 кмо 18), об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду констатувала, що імперативність п.6 ч.2 ст.242 КПК України у редакції Закону №1261-VІІ щодо призначення експертизи в кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без залучення спеціальних знань, проведенням простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Зокрема, Верховний Суд вказав, що положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII спрямовано насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

До матеріалів кримінального провадження на підтвердження розміру заподіяного злочином матеріального збитку стороною обвинувачення долучено розрахунок Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про спричинення власнику земельних ділянок шкоди у розмірі 513558,11 грн., проведений відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженого Постановою КМУ від 25.07.2007 №963.

З огляду на викладене, оскільки вказані докази не викликають сумніву у їх достовірності, та з урахуванням того, що встановлення розміру заподіяного збитку у даному випадку не потребує спеціальних знань, доводи, викладені у клопотанні прокурора про необхідність в даному випадку призначення оціночно-земельної експертизи суд вважає необґрунтованими та такими, що не є обов`язковими в розумінні закону для призначення експертизи.

До того ж відповідно до ст. 332 КПК суд має право доручити проведення експертизи лише за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого, а з матеріалів кримінального провадження, в тому числі вбачається, що обвинувачений та захисник висловили заперечення проти призначення експертизи і розмір заподіяного збитку фактично не оспорюють, оскільки вважають, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, так як він самовільно земельні ділянки, вказані в обвинувальному акті не захоплював.

Суд звертає увагу, що аналогічні висновки про відсутність підстав для призначення експертизи встановлення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням у випадку, якщо такі доведено належними доказами висловив Верховний Суд у постановах від 01 листопада 2018 року у справі № 326/672/17 (провадження № 51-5115км18), від 26 лютого 2019 року у справі № 159/3741/17 (провадження № 51-6017км18), від 16 січня 2020 року у справі №335/6360/15-к (провадження № 51-1873 км 19), від 17 липня 2019 року у справі № 465/3756/17 (провадження № 51-266км19).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення експертизи та враховує доводи сторони захисту про те, що призначення експертизи під час судового слідства призведе до затягування строків розгляду справи та невиправданого порушення права обвинуваченого на розгляд справи відносно нього протягом розумних строків, встановлених законом.

Керуючись ст.ст. 242, 332 КПК України, суд-

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання прокурора Гараздюка В.Г. про призначення судової оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140200000499 від 28.05.2015 відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Л. Бучківська