Рішення № 87904398, 28.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7171/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

за участю сторін:

представник позивача - Ніколаєв В.О.,

представник відповідача - Буханов Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорежим» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 27, кВ. 16) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування податкових повідомлень-рішень №0028231401 та №0028241401 від 14.06.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕЖИМ» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд :

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0028231401 від 14.06.2019 року.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0028241401 від 14.06.2019 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, Позивач не може погодитися із висновками зробленими посадовими особами контролюючого органу в Акті перевірки через їх безпідставність, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам Позивача й вимогам діючого податкового законодавства України, а тому оскаржувані рішення є такими, що суперечать чинному законодавству, підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.

02.01.2020 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 112-118 т. 12). В обґрунтування зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені законно, на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Заяви, клопотання учасників справи.

27.01.2020 року до суду від представника Позивача, надійшла відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 121-143 т. 12).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представник Відповідача, заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

26.03.2019 року по 15.04.2019 року працівниками ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до Плану – графіка проведення перевірок на 2019 рік та наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 07.03.2019 № 1661, проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕЖИМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема:

- п.44.1, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 407 170 грн., в тому числі за 4 квартал 2018 року на 407170 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 115 967 грн., в тому числі за січень 2016 року на суму 6157 грн., за лютий 2016 року на суму 5640 грн., за березень 2016 року на суму 29575 грн., за квітень 2016 року на суму 25477 грн., за травень 2016 року на суму 6317 грн., за червень 2016 року на суму 99986 грн., за липень 2016 року на суму 28975 грн., за серпень 2016 року на суму 8917 грн., за вересень 2016 року на суму 13300 грн., за жовтень 2016 року на суму 22474 грн., за листопад 2016 року на суму 23490 грн., за грудень 2016 року на суму 18869 грн., за лютий 2017 року на суму 12924 грн., за березень 2017 року на суму 14458 грн., за серпень 2017 року на суму 7882 грн., за вересень 2017 року на суму 14967 грн., за жовтень 2017 року на суму 75046 грн., за січень 2018 року на суму 115383 грн., за лютий 2018 року на суму 75000 грн., за березень 2018 року на суму 66500 грн., за травень 2018 року в сумі 48500 грн., за липень 2018 року в сумі 43442 грн., за серпень 2018 року на суму 10018 грн., за вересень 2018 року на суму 81021 грн., за жовтень 2018 року на суму 89571 грн., за листопад 2018 року на суму 62983 грн., за грудень 2018 року на суму 109095 грн.

14 червня 2019 року, на підстави вищенаведених висновків перевірки, ГУ ДФС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0028231401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 508 963,00 грн., з яких 407 170,00 грн. за податковим зобов`язанням та 101 793,00 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0028241401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 311 398,00 грн., з яких 1 049 118,00 грн. за податковим зобов`язанням та 262 280,00 грн. – за штрафними санкціями.

ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ» не погоджується із вищевикладеними висновками перевірки та прийнятими на їх основі податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх безпідставними, неправомірними, незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству Украіни через їх необгрунтованість та недоведеність, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК Украіни, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарськоі' діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбуваеться зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати. які враховуються для визначення об`екта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведения і зберігання яких передбачено правилами ведения бухгалтерського обліку, та інших документів. встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведения бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Також, пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ(далі - Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що в акті перевірки податковий орган посилався на встановлення в ході проведеноої перевірки порушення ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ»:

- п- п.44.1, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 407 170 грн., в тому числі за 4 квартал 2018 року на 407170 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 115 967 грн., в тому числі за січень 2016 року на суму 6157 грн., за лютий 2016 року на суму 5640 грн., за березень 2016 року на суму 29575 грн., за квітень 2016 року на суму 25477 грн., за травень 2016 року на суму 6317 грн., за червень 2016 року на суму 99986 грн., за липень 2016 року на суму 28975 грн., за серпень 2016 року на суму 8917 грн., за вересень 2016 року на суму 13300 грн., за жовтень 2016 року на суму 22474 грн., за листопад 2016 року на суму 23490 грн., за грудень 2016 року на суму 18869 грн., за лютий 2017 року на суму 12924 грн., за березень 2017 року на суму 14458 грн., за серпень 2017 року на суму 7882 грн., за вересень 2017 року на суму 14967 грн., за жовтень 2017 року на суму 75046 грн., за січень 2018 року на суму 115383 грн., за лютий 2018 року на суму 75000 грн., за березень 2018 року на суму 66500 грн., за травень 2018 року в сумі 48500 грн., за липень 2018 року в сумі 43442 грн., за серпень 2018 року на суму 10018 грн., за вересень 2018 року на суму 81021 грн., за жовтень 2018 року на суму 89571 грн., за листопад 2018 року на суму 62983 грн., за грудень 2018 року на суму 109095 грн.

Відповідач послався на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ мало взаємовідносини з наступними суб`єктами господарювання, які виступають постачальниками товарно-матеріальних цінностей та послуг, а саме: ТОВ "БЄЛ-ТРАНС", ТОВ "КАЛЕТТА", ТОВ "ФЕРРЕТЕ", ТОВ "ЮНІТЕК КОМПАНГ, ТОВ "РЕДІОН БУД”, TOB "НАНОКС ГРУП", ТОВ "КВАНТ СТАРТ”, ЛОВ "СІАТЕЛ КОМПАНГ, ТОВ "ОРТАНІЯ ГРУП”, ТОВ "КІРІНВЕСТ", ТОВ «ЮТА-ТЕКС», ТОВ "ГРІНВІЧ ФОРМ", ТОВ "ПРІСТ КОМ", ТОВ "ІНЖЕКС", ТОВ "БУДКРОЙ", ТОВ "ДЕКТРЕЙЛ ЛТД", ТОВ "ШВЕСТ ПАВЕРФУЛ", ТОВ "АРІЙ ПЛЮС”, TOB "БЕРНАДЕТ", TOB "КАРГО СОЛЮШН", TOB "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП", TOB "СТРУМ КОНТАКТ", ТОВ "БРОКЕР ХАУС", ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423", ТОВ "СТПСС БІЛД ГРУП" за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року.

Також, в акті перевірки зазначено, що усі суб`єкти господарювання мають спільні ознаки:

- відповідно до інформаційної бази даних ДФС, засновником, директором та бухгалтером значиться одна особа;

- відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про об`єкти нерухомості відсутні;

- до контролюючого органу не подані податкові декларації з податку на прибуток підприємства;

- не подано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- не подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ ), що свідчить про відсутність штатних працівників та взаємовідносин із фізичними особами- підприємцями;

- відсутня інформація про наявність основних фондів та транспортних засобів;

- відсутність реального джерела походження товарів/послуг відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних та подальшому дослідженні ланцюга постачання ТМЦ, не встановлено придбання реалізованих ТМЦ, інформації, що свідчила б про отримання ТМЦ з такою номенклатурою від неплатників ПДВ відсутня (звіти форми 1-ДФ не подано або у звітах форми 1- ДФ відсутні відомості про виплати доходів самозайнятим особам).

Таким чином, перевіркою встановлено, що діяльність вищенаведених підприємств - постачальників має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця);

- відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні);

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Однак з такими твердженнями суд не погоджується з огляду на наступне.

Щодо виявленого перевіркою заниження податку на додану вартість судом встановлено, що ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ» займається господарською діяльністю з монтажу, пуско-наладки та сервісного обслуговування різноманітних систем водопостачання та теплопостачання, а також поставкою обладнання та запасних частин для таких систем.

ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ» здійснює як одноразові роботи по монтажу та пуско-наладці вказаного обладнання, отримуючи грошові кошти за виконані роботи, так і здійснює його подальше сервісне обслуговування на постійній основі, отримуючи грошові кошти за щомісячне обслуговування (абонентська плата). При цьому здійснює і поставку такого обладнання своїм клієнтам, закуповує таке обладнання та замовляє послуги сторонніх суб`єктів господарювання.

Судом встановлено, що між Позивачем та такими суб`єктами були укладені договори з сервісного обслуговування обладнання, договори про надання послуг, договори підряду на виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, договори поставки, тощо, у простій письмовій формі відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Між Позивачем та деякими контрагентами, договори не були викладені у формі єдиного документа, а були укладені у спрощений спосіб шляхом виставлення та подальшої оплати рахунку або на поставку товарів, або на виконання не складних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, всі договори між Позивачем та контрагентами, укладені як у формі єдиного документа, так і у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку, відповідають вимогам чинного законодавства. В акті перевірки Відповідачем не зазначено про порушення при складанні зазначених договорів.

Під час виконання зазначених господарських договорів, між Позивачем та його контрагентами складались первинні документи.

Так, при виконанні договорів підряду складались як акти виконаних робіт у довільній формі, так і акти виконаних робіт у формі КБ-2в із довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, при виконанні договорів про надання послуг та сервісного обслуговування обладнання складались акти надання послуг, при поставці товарів складались видаткові накладні.

Судом встановлено, що усі первинні документи, які складені між Позивачем та контрагентами та які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, в акті перевірки, Відповідач безпідставно посилався на те, що первинні документи (акти виконаних робіт, надання послуг, видаткові накладні) не містять всіх необхідних реквізитів, не зазначено змісту господарської операції, тощо.

При цьому, судом встановлено, що Відповідачем викладені лише загальні фрази, без посилань на конкретні первинні документи із зазначенням його назви, дати та конкретного недоліку.

Також, як вбачається з фактичних обставин справи, у ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ» виникало право на податковий кредит з дати отримання товарів та послуг від контрагентів, оскільки умови укладених із ними договорів передбачали відстрочення оплати після поставки товарів/послуг.

З пояснень представника Позивача вбачається, що зазначені обставини обумовлена тим, що на ринку працює багато конкурентів та для отримання замовлень Позивач змушений працювати зі своїми замовниками на умовах оплати по факту виконання робіт / послуг чи поставки товарів, а тому, за таких обставин Позивач не має фінансової можливості замовляти товари / послуги у своїх субпідрядників за попередньою оплатою, а сплачує їм лише після отримання грошових коштів від замовників.

В обґрунтування доводів акту перевірки, Відповідачем вказано, що Позивач не розрахувався майже з жодним із контрагентів. Однак, наведена інформація не відповідає дійсності.

Так, судом встановлено, що Позивач не має заборгованості перед переважною більшістю контрагентів:

- ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» виконало робіт та надало послуг на загальну суму 1 931 367,83 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за виконані роботи та надані послуги.

- ТОВ «КАЛЕТТА» поставило товарів, надало послуг та виконало робіт на загальну суму 1 832 300,00 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за надані послуги та виконані роботи.

- ТОВ «ФЕРЕНЦ ПЛЮС» поставило товарів на загальну суму 268 168,20 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «ІНДАСОФТ ЛТД» поставило товарів на загальну суму 257 574,30 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «ФЕРРЕТЕ» поставило товарів та надало послуг на загальну суму 337 148,40 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за надані послуги.

- ТОВ «ЮНІТЕК КОМПАНІ» поставило товарів на загальну суму 269 937,95? грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «РЕДІОН БУД» виконало роботи та надало послуги на загальну суму 265 419,70 грн. Позивач частково розрахувався за надані послуги. Заборгованість Позивача становить лише 35 274,00 грн.

- ТОВ «НАНОКС ГРУП» поставило товари на загальну суму 228 550,80 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «КВАНТ СТАРТ» виконало роботи та надало послуги на загальну суму 181 320,00 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за виконані роботи та поставлені послуги.

- ТОВ «СІАТЕЛ КОМПАНІ» виконало роботи та надало послуги на загальну суму 167 391,63 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за виконані роботи та поставлені послуги.

- ТОВ «ОРТАНІЯ ГРУП» поставило товарів на загальну суму 149 354,60 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «КІРІНВЕСТ» поставило товарів на загальну суму 123 292,20 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «ЮТА-ТЕКС» поставило товарів на загальну суму 113 214,00 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «ГРИНВИЧ ФОРМ» надало послуг на загальну суму 86 750,00 грн. Позивач частково розрахувався за надані послуги. Заборгованість Позивача становить 77 641,25 грн.

- ТОВ «ПРІСТ КОМ» поставило товарів на загальну суму 78 613,30 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «ІНЖЕКС» надало послуг на загальну суму 53 250,00 грн. Позивач частково розрахувався за надані послуги. Заборгованість Позивача становить 47 658,75 грн.

- ТОВ «БУДКРОЙ» виконало робіт на загальну суму 43 900,00 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за виконані роботи.

- ТОВ «ДЕКРЕЙЛ ЛТД» поставило товарів на загальну суму 39 312,00 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «ІНВЕСТ ПАВЕРФУЛ» надало послуг на загальну суму 36 940,00 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за надані послуги.

- ТОВ «АРІЙ ПЛЮС» поставило товарів на загальну суму 34 008,00 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «БЕРНАДЕТ» поставило товарів на загальну суму 28 118,40 грн. Позивач частково розрахувався за поставлені товари. Заборгованість Позивача становить лише 1 671,00 грн.

- ТОВ «КАРГО СОЛЮШН» поставило товарів на загальну суму 202 928,00 грн. Позивач частково розрахувався за поставлені товари. Заборгованість Позивача становить лише 6 080,05 грн.

- ТОВ «ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП» поставило товарів на загальну суму 24 294,60 грн. Позивач частково розрахувався за поставлені товари. Заборгованість Позивача становить 21 743,67 грн.

- ТОВ «СТРУМ КОНТАКТ» виконало роботи на загальну суму 13 960,05 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за виконані роботи.

- ТОВ «БРОКЕР ХАУС» виконало поставило товарів на загальну суму 16 500,00 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

- ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423» виконало роботи на загальну суму 6 647,83 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за виконані роботи.

- ТОВ «СТІКС БІЛД ГРУП» надало послуг на загальну суму 244 308,73 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за надані послуги.

За таких обставин, ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ» розрахувалось у повному обсязі із абсолютною більшістю спірних контрагентів.

Як зазначено Позивачем у позові, існує незначна заборгованість лише перед ТОВ «РЕДІОН БУД», ТОВ «ГРИНВИЧ ФОРМ», ТОВ «ІНЖЕКС», ТОВ «БЕРНАДЕТ», ТОВ «КАРГО СОЛЮШН» та ТОВ «ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП», проте, суд зазначає, що навіть існування цієї заборгованості не впливає на право Позивача на податковий кредит, оскільки у відповідності до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України це право виникло з моменту отримання Позивачем товарів/послуг.

Також, суд звертає увагу на певні особливості здійснення оплати за отримані товари/послуги від контрагентів.

Умови переважної більшості договорів з контрагентами передбачали оплату протягом певного періоду після поставки товарів/послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Так, Позивач отримував від різних суб`єктів господарювання Повідомлення про відступлення прав вимоги із копіями договорів про відступлення прав вимог, за яким право вимоги до Позивача щодо виконання ним зобов`язань по оплаті за поставлені товари/послуги були відступлені іншим суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що укладені між Позивачем та контрагентами не передбачали заборони на відступлення прав вимог, то заміна кредитора у вказаних зобов`язаннях відбувалася без згоди Позивача, а тому, Позивач жодним чином не міг впливати на укладення чи не укладення вказаних договорів про відступлення прав вимоги його кредиторами, а був змушений лише сплачувати заборгованість поточному кредитору.

Оскільки Податковий кодекс України не передбачає особливостей формування податкового кредиту при укладених договорах відступлення прав вимоги, ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ» має право на віднесення сум нарахованого або сплаченого податку до податкового кредиту з моменту отримання товарів та послуг від контрагентів, незалежно від зазначених особливостей оплати.

Таким чином, суд вважає, що Відповідач в акті перевірки посилається на безтоварність господарських операцій з контрагентами, однак виходячи з фактичних обставин справи, Позивач із посиланням на конкретні докази обґрунтував з якою метою було придбано ті чи інші товари та послуги у контрагентів, тобто господарські операції між Позивачем та контрагентами були здійснені з метою виконання Позивачем його зобов`язань перед замовниками. Щодо кожної спірної господарської операції Позивачем детально зазначено, яким чином були використані придбані матеріали та для кого були виконані роботи / надані послуги, які замовлялись у контрагентів.

Отже, здійснення абсолютно всіх господарських операцій з контрагентами обумовлено діловою метою, спрямованою на отримання позитивного економічного ефекту, що підтверджує безумовну реальність зазначених операцій.

Також, не дивлячись на наявність належним чином оформлених первинних документів, майже повну сплату ПДВ у вартості придбаних товарів/послуг та наявність ділової мети укладання договорів, Відповідач безпідставно вважає господарські операції безтоварними, посилаючись на певні дефекти у діяльності контрагентів.

Так, Відповідач в акті перевірки зазначає, що контрагенти не в повному обсязі подають до контролюючих органів податкову та фінансову звітність, не відображають у звітності найманих працівників та не сплачують за них єдиний соціальний внесок, не реєструють податкові накладні за оренду офісів та складських приміщень та не відображають придбання поставлених Позивачу товарів у ланцюгу постачання.

Проте, суд наголошує на тому, що порушення контрагентами Податкового законодавства не мають відношення до Позивача, оскільки під час здійснення господарських операцій у Позивача наявна інформація лише про факт реєстрації контрагентами на його користь податкових накладних, що дає змогу впливати на контрагента з метою належної реєстрації саме податкових накладних.

Як вбачається із акту перевірки, контрагенти належним чином і у встановлений строк подавали звітність з ПДВ, відображаючи у податкових зобов`язаннях суми отриманого у вартості товару ПДВ від Позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що під час здійснення господарських операцій всі контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ.

Крім того, наведені Позивачем доводи в обґрунтування права на податковий кредит, отриманий від контрагентів відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №826/15767/13-а, норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 804/7470/16, посилання на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості до баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

За таких обставин, доводи Позивача щодо безпідставності посилання Відповідача на відсутність у контрагентів можливості виконувати роботи (надавати послуги) ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №826/1198/13-а, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість – до складу податкового кредиту. Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 березня 2019 року у справі №826/14489/16, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є вчиненими в межах господарської діяльності. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В обґрунтування доводів позовної заяви Позивачем детально обгрунтовано економічну мету здійснення кожної господарських операцій з контрагентами. Майже в кожному випадку Позивач отримав прибуток, що у відповідності до правових висновків Верховного Суду є достатнім доказом реальності господарських операцій.

Також, в акті перевірки Відповідач посилався не те, що стосовно кількох контрагентів Позивача відкриті кримінальні провадження та проводяться слідчі дії.

Проте, такі обставини в жодному разі не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між Позивачем та такими контрагентами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №808/2524/17, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З цього приводу Верховний Суд вже висловлював правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а від 18.09.2018.

Отже, посилання Відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно кількох контрагентів Позивача не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Законом України від 17.07.97 р. № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі — Конвенція), Перший протокол і протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Згідно з частиною 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надала ВРУ, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини в справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив таке. Якщо держава за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи в зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховуються при операціях постачання, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карає покупця товарів (послуг), що повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза контролем одержувача і щодо якого не було коштів відстеження та забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі й порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що між Позивачем та контрагентами дійсно було здійснено господарські операції, за наслідками яких було складено належним чином оформлені первинні документи. Вказані господарсько операції було здійснено Позивачем з діловою метою – отримання прибутку, а доводи Відповідача про безтоварність вказаних господарських операцій із посиланням на певні дефекти у діяльності контрагентів не підтверджені жодним доказом.

Таким чином, господарські операції із постачання контрагентами товарів, робіт та послуг Позивачу є об`єктом оподаткування податку на додану вартість.

Отже, у відповідності до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, Позивач має право на податковий кредит з ПДВ у розмірі 1 115 967,00 грн.

Щодо заниження податку на прибуток на суму 407 170,00 грн., суд зазначає наступне.

В мотивувальній частині Акту перевірки зазначено, що заниження податку на доходи підприємств відбулося внаслідок заниження відображеного показника ТОВ «ЕНЕРГОРЕЖИМ» у бухгалтерському обліку по рахунку 74, Інші доходи всього на суму 1 593 989 грн., у тому числі за 4 кватрал 2018 року на 1 593 989 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2.2 розділу 3 акта перевірки, по взаємовідносинам із ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» та ТОВ «ФЕРЕНЦ ПЛЮС».

Однак з такими твердженнями суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в п.3.1.2.2 розділу 3 Акту перевірки наведено обґрунтування безтоварності господарських операцій між Позивачем та Спірними контрагентами, зокрема і ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» та ТОВ «ФЕРЕНЦ ПЛЮС».

Проте, як встановлено, ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» виконало на замовлення Позивача робіт та надало послуг на загальну суму 1 931 367,83 грн. Позивач в повному обсязі розрахувався за виконані роботи та надані послуги.

ТОВ «ФЕРЕНЦ ПЛЮС» поставило на замовлення Позивача товарів на загальну суму 268 168,20 грн. та Позивач в повному обсязі розрахувався за поставлені товари.

Суд зазначає, що при здійсненні вказаних господарських операцій було складено первинні документи, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виконані ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» роботи/послуги, а також поставлені ТОВ «ФЕРЕНЦ ПЛЮС» товари були використані Позивачем для виконання своїх зобов`язань перед замовниками.

Внаслідок здійснення вказаних господарських операцій Позивач отримав прибуток, що і є економічною метою господарської діяльності Позивача.

Крім того, як зазначено в акті перевірки ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» та ТОВ «ФЕРЕНЦ ПЛЮС» є платниками ПДВ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 березня 2019 року у справі №826/3632/17, обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт/послуг) та наявність первинних документів зокрема, податкових накладних, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Таким чином, Позивач внаслідок придбання робіт, товарів та послуг у ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» та ТОВ «ФЕРЕНЦ ПЛЮС» має право на зменшення оподатковуваного доходу на 1 593 989 грн. та у повному обсязі дотримано вимоги п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України щодо зменшення фінансового результату 2018 року на витрати у розмірі 1 593 989 грн., а тому висновки перевірки про заниження Позивачем податку податок на прибуток на суму 407 170,00 грн. не відповідають дійсності та є протиправними.

За таких обставин, суд вважає, що Позивачем належним чином підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з переліченими в акті контрагентами, що дає право товариству на формування витрат та податкового кредиту, а тому податкові повідомлення-рішення №0028231401 та №0028241401, прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області 14 червня 2019 року є протиправними та порушують право власності Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорежим» до Головного управління ДФС в Одеській області – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0028231401 від 14.06.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0028241401 від 14.06.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергорежим” (код ЄДРПОУ 36794946) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646), сплачений судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.02.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.