Ухвала суду № 87904340, 27.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 лютого 2020 року №320/6732/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Комунального підприємства "Реєстрація плюс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)", та на стороні відповідача, Гостомельської селищної ради Київської області та Приватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №1", про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації з позовом до Комунального підприємства "Реєстрація плюс" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Реєстрацію плюс" Товкайло Уляни Василівни №45549942 від 15.02.2019 з виправлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, що розташована в АДРЕСА_1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Державну установу "Бучанська виправна колонія (№85)".

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Гостомельську селищну раду Київської області та Приватне акціонерне товариство "Домобудівельний комбінат №1".

У підготовче засідання, призначене на 27.02.2020, з`явились представники сторін.

Прокурор у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутності.

У підготовчому засіданні виникло питання щодо юрисдикції (підвідомчості) розгляду даної справи, з приводу чого суд зазначає таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).

При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор зазначає, що на підставі заяви Гостомельської селищної ради Київської області державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстрацію плюс" Товкайло Уляною Василівною за №45549942 від 15.02.2019 внесено зміни до запису про форму власності земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, змінивши її з державної на комунальну.

На підставі вказаного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис та змінено форму власності земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, площею 2,8042 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , з державної на комунальну.

Прокурор стверджує, що користувачем цієї ділянки є Державна установа "Бучанська виправна колонія (№85)", що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 27.06.2012 серії ЯЯ №154647, виданим на підставі рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21.04.2011 №146-06-IV, а на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості, належні цій установі на праві оперативного управління. Прокурор зауважує, що державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрацію плюс" Товкайло Уляна Василівна була обізнана про ці обставини, однак незважаючи на це прийняла спірне рішення, внаслідок чого майно державної установи було визначено комунальною власністю.

Прокурор зазначає, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019111200000463 було встановлено відсутність будь-яких документів, що могли б свідчити про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041 у комунальну власність. Зокрема, виявлено наявність заяви Гостомельської селищної ради Київської області, яка прийнята реєстратором 15.02.2019 за реєстраційним номером 32707856, однак органом місцевого самоврядування така заява не подавалася, у прикріпленому файлі заяви крім коду ЄДРПОУ Гостомельської селищної ради будь-які дані відсутні. При цьому, прокурор звертає увагу на те, що зазначена земельна ділянка, відповідно до витягу з ДЗК, відносилася до земель державної власності.

Таким чином, прокурор вважає, що при прийнятті спірного рішення державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстрацію плюс" Товкайло Уляною Василівною належним чином не перевірено наявність підстав для перереєстрації форми власності земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, внаслідок чого незаконно проведено реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку державної власності за Гостомельською селищною радою Київської області, як наслідок, земля вибула з державної власності.

При цьому, прокурор зазначає, що відповідно до положень статті 122 Земельного кодексу України саме обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, у зв`язку з чим спірним рішенням порушено права Київської обласної державної адміністрації.

Отже, прокурор звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" на земельну ділянку, підтвердження державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 27.06.2012 серії ЯЯ №154647, а також права Київської обласної державної адміністрації на розпорядження землями державної власності, а тому предметом цього спору є поновлення цивільних прав у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частинами дев`ятою та десятою зазначеної статті земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №128/3751/14-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81841935).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не належить до юрисдикції адміністративних судів спір, спрямований на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, який має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №826/23586/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77088403) та від 05.06.2019 у справі №826/16092/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82424014).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі та роз`яснити прокурору та позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі закрити.

2. Роз`яснити прокурору та позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складений та підписаний 28.02.2020 р.

Суддя Дудін С.О.