Ухвала суду № 87903940, 28.02.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1178/20

Провадження № 4-с/461/10/20

У Х В А Л А

28.02.2020 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Скаб В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» на дії Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Дмитра Олеговича, заінтересована особа – ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в :

АТ «Ідея Банк» звернувся у суд зі скаргою. Просить суд:

1) визнати неправомірним повідомлення головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Д.О. без номера та дати про повернення без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Галицьким районним судом м. Львова 06.11.2015 року по справі №461/9253/15-ц;

2) зобов`язати головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Д.О. усунути порушення (поновити порушене право заявника) та прийняти до примусового виконання виконавчий лист, Галицьким районним судом м. Львова 06.11.2015 року по справі №461/9253/15-ц.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішеннямГалицького районного суду м. Львова 06.11.2015 року позов ПАТ «Ідея Банк» задоволено частково. Судом вирішено в рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ 19390819) за кредитним договором № 910.18217, укладеним між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в сумі 165409,44 гривень, звернути стягнення на предмет застави, а саме ЗАЗ Vida, 2012 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «ІДЕЯ БАНК» будь-якій третій особі покупцю від імені власника ОСОБА_1 , для чого надати ПАТ «ІДЕЯ БАНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу. Передати автомобіль ЗАЗ Vida, 2012 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 , в управління ПАТ «ІДЕЯ БАНК» на період до його реалізації.

На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист, який АТ «Ідея Банк» пред`явив до примусового виконання, проте повідомленням від 03.02.2020 р. державного виконавця виконавчий лист про звернення стягнення на предмет застави був повернений стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Заявник вважає вказане повідомлення від 03.02.2020 р. державного виконавця незаконним та таким, що порушує інтереси АТ «Ідея Банк» як стягувача, оскільки резолютивною частиною рішення суду визначено захід примусового виконання.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала цивільна справа №461/9253/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі договору поруки.

За результатами розгляду справи рішенням Галицького районного суду м. Львова 06.11.2015 року позов ПАТ «Ідея Банк» задоволено частково. Судом вирішено в рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (код ЄДРПОУ 19390819) за кредитним договором № 910.18217, укладеним між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в сумі 165409,44 гривень, звернути стягнення на предмет застави, а саме ЗАЗ Vida, 2012 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «ІДЕЯ БАНК» будь-якій третій особі покупцю від імені власника ОСОБА_1 , для чого надати ПАТ «ІДЕЯ БАНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу. Передати автомобіль ЗАЗ Vida, 2012 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 , в управління ПАТ «ІДЕЯ БАНК» на період до його реалізації.

6 листопада 2015 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 461/9253/15-ц за рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.11.2015 р. (а.с. 5).

В подальшому, представником АТ «Ідея Банк» подана заява про відкриття виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень.

Головний державний виконавець Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Д.О. виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.01.2020 р. на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. (а.с. 7)

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем неправомірно винесено зазначене повідомлення, оскільки резолютивною частиною рішення суду визначено захід примусового виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 1 «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Правилами ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Такий порядок реалізації заставленого майна не передбачений Законом України «Про виконавче провадження», оскільки згідно ст. 51 вказаного Закону реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Порядок проведення реалізації майна державним виконавцем визначений ст. 61 цього Закону, а саме шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах). Статтею 20 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Проаналізувавши наведені вище обставини, виходячи з вимог закону, суд дійшов висновку, що дії головного державного виконавця Муценко Д.О. кореспондуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Так, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 6 листопада 2015 року звернуто стягнення на предмет застави та надано стягувачу всі права та повноваження на відчуження транспортного засобу. Таким чином, вищевказаний порядок реалізації майна не передбачений законом України «Про виконавче провадження», а тому не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що фактично стягувач обрав спосіб звернення стягнення на предмет застави не за рішенням суду, з подальшим його примусовим виконанням, у разі необхідності, згідно з порядком його реалізації, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», а у позасудовий спосіб - шляхом надання йому права продажу предмета застави третій особі, що не підлягає примусовому виконанню.

З огляду на викладене, в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 447 - 451 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

у задоволені скарги Акціонерного товариства «Ідея Банк» на дії Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Дмитра Олеговича, заінтересована особа – ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 28.02.2020 року.

Суддя Волоско І.Р.