Ухвала суду № 87903601, 27.02.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8808/19

Провадження № 2-с/344/8/20

У Х В А Л А

27 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В.., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування судового наказу по справі № 344/8808/19 за заявою ПАТ «ВФ Україна» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 на свою користь заборгованості в розмірі 17 886,56 грн., за надані телекомунікаційні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з заявою про скасування судового наказу по справі № 344/8808/19 від 06.06.2019 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на свою користь заборгованості в розмірі 17 886,56 грн., за надані телекомунікаційні послуги, мотивуючи тим, що даний наказ підлягає скасуванню.

З заяви про скасування судового наказу вбачається, що 06 червня 2019 року року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «ВФ Україна», код ЄДРПОУ 14333937, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райфайзен Банк Аваль» МФО 380805, вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01601 заборгованість в розмірі 17 886,56 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень п`ятдесят шість копійок) та 176,20 грн. судового збору.

ОСОБА_2 вважає необґрунтованими вимоги ПАТ «ВФ Україна» та не визнає суму боргу перед ПАТ «ВФ Україна», оскільки ПрАТ«ВФ Україна» підтверджує факт та вартість надання послуг звітом по історії сформованій за допомогою Автоматизованої системи розрахунків за телекомунікаційні послуги ОСОБА_3 , при цьому право на використання такої системи розрахунків припинилось 04.02.2018 р., відповідно до сертифікату відповідності, який діяв до 04.02.2018р, наданого заявником)., тому всі розрахунки такою автоматизованою системою, що здійснені після 04.02.2018 р., в тому числі, що сформовані 19.10.2018 року., є такими, що здійснені незаконно без відповідного дозволу.

Заявником ПрАТ«ВФ Україна» подано на іноземній мові документ - звіт по історії балансу за заданий період від 01.02.2016 року по «лицевому счету» № 295375940456, що не може бути доказом у справі, оскільки такий документ наданий іноземною мовою, без його перекладу на українську мову.

ПрАТ«ВФ Україна» у своїй заяві вказує на заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 17 886 грн. 56 коп., що стосуються за період з 01.06.2016 р. по 30.06.2016 р., за послуги мобільного зв`язку та доступу до інтернет у міжнародному роумінгу, при цьому ПрАТ «ВФ Україна» не надав жодних підтверджуючих документів тому, що ОСОБА_1 в зазначений період перебувала за межами території України, та користувалась даними послугами з наведенням часу такого користування.

Згідно п.3.1 договору зазначено, що кожному Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюється розрахунок за надані послуги за всіма наявними у Абонента телефонами, графою договору «№ особового рахунку» визначено «1.11794694», що також заявник стверджує у своїй заяві, однак в підтвердження боргу ОСОБА_1 перед ПрАТ«ВФ Україна», як докази пред`явлено рахунок та деталізовану інформацію по рахунку № НОМЕР_2 , що в розумінні ст.ст. 77-80 ЩІК України не можуть бути належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності боргу.

Як вбачається з умов договору, абонент під час укладення може обрати та замовити додатково до тарифного пакету деякі послуги, тому відповідачем було замовлено додаткові послуги, а саме: 8М8, переадресування дзвінка, Вам дзвонили!, Є зв`язок; Додатковий пакет мережі та Переадресація встановлена оператором. Таким чином під час укладення вищевказаного договору між сторонами, послуга міжнародного роумінгу не була замовлена.

Будь-якої заяви ОСОБА_1 щодо отримання додаткової послуги - міжнародного роумінгу в рамках договору про надання послуг мобільного зв`язку не надавав та жодним чином на протязі дії договору не замовляла послугу - міжнародний роумінг.

Відповідно до ст. 312 Закону України « Про телекомунікаційні послуги» споживачі під час замовлення та або отримання телекомунікаційних послуг мають право на : відмову від оплати телекомунікаційних послуг, яку вони не замовляли.

Відповідно до п.14 Правил, надання послуг здійснюється у разі: 1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ; 2) їх оплати споживачем.

Відповідно до п. 64 « Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» ( затверджених постановою кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295) під час здійснення розрахунків оператор, провайдер не має права стягувати плату за послугу, яку споживач не замовляв.

Статтями 1, 32, 37 ч.2 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: 1) державний захист своїх прав; 5) вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; 6) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.

Правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг, що кореспондує загальному змісту законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов`язані: здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.

Вимогами ч.1 та ч.9ст.15 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

У пункті 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, надано ряд визначень, відповідно до яких: послуги рухомого (мобільного) зв`язку - послуги, які надаються оператором рухомого (мобільного) зв`язку і під час отримання яких кінцеве обладнання абонента може вільно переміщатися в межах телекомунікаційної мережі такого оператора або його роумінг-партнера із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача.

Договором про надання послуг вважається правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов”язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач — їх оплачувати. ( якщо інше не передбачено договором).

Згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо).

Роумінгом, у розумінні Правил є послуга, яка забезпечує можливість абонентові оператора рухомого (мобільного) зв”язку отримувати послуги в мережі іншого оператора із зображенням початкової реєстрації абонента в телекомунікаційній мережі свого оператора, а роумінг-партнери-оператори, що уклали договір про роумінг.

Відповідно до п. 14 Правил, надання послуг здійснюється у разі: 1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ; 2) їх оплати споживачем.

Вважає вимоги стягувача необгрунтованими, а судовий наказ, таким, який підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного просила скасувати судовий наказ.

Заявник в заяві про скасування судового наказу навів обставини, відповідно до яких просить скасувати судовий наказ.

Наявність заяви про скасування судового наказу свідчить про незгоду боржника з цим наказом, а отже, — про наявність спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування судового наказу по справі № 344/8808/19 за заявою ПАТ «ВФ Україна» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 на свою користь заборгованості в розмірі 17 886,56 грн., за надані телекомунікаційні послуги,- слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України, суддя, –

У Х В А Л И В :

Судовий наказ по справі № 344/8808/19, провадження 2-н/344/246/19 за заявою ПАТ «ВФ Україна» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 на свою користь заборгованості в розмірі 17 886,56 грн., за надані телекомунікаційні послуги,- ,-скасувати.

Роз`яснити стягувачу ПАТ «ВФ Україна», що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали направити для відома сторонам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Домбровська Г.В.