Рішення № 87903256, 03.02.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3775/17

Провадження № 2/333/233/20

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Носаченка О.С.,

представника позивача – адвоката Рекункової А.В., представника відповідачів – адвоката Воронової-Живецької Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2017 року до суду звернувся ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого на підставі ст. 55 ЦПК України є АТ «Альфа-Банк», із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 319-06-А-07К від 19.11.2007 року в сумі 93 235,69 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 44 381,69 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 48 854 доларів США.

В обґрунтування позову посилається на те, що 19.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 316-06-А-07К. Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору банк надав кредит в сумі 48 900 доларів США. В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.04.2017 року у нього виникла заборгованість на вищевказану суму. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є поручителями за виконання зобов`язань по цьому кредитному договору, про що укладений договір поруки № 316-06-А-07-П від 19.11.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, інтереси відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 представляла адвокат Воронова-Живецька Н.В.

Представник відповідачів – адвокат Воронова-Живецька Н.В. у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила застосувати строк позовної давності та відмовити у позові. Відповідач ОСОБА_1 в письмовій заяві про застосування позовної давності пояснив, що відповідно до умов договору кредиту № 316-06-А-07К на купівлю автотранспортних засобів від 19.11.2007 року повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом визначене періодичними щомісячними платежами. Згідно з наданим розрахунком останній повний платіж був сплачений 19.11.2008 року, а останній платіж, який був сплачений частково, 19.12.2008 року. Тобто позовна давність обчислюється щодо кожного простроченого щомісячного платежу окремо. Крім того, відповідно до п. 3.2.3.1 договору кредиту № 316-06-А-07К на купівлю автотранспортних засобів від 19.11.2007 року встановлено, що кредитор має право вимагати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та можливої неустойки у разі затримання позичальником погашення відповідного ануїтетного платежу та/або сплати процентів, нарахованих за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць. Тобто, у позивача виникло право вимагати повернення кредиту 20.01.2009 року. І саме з цього періоду має рахуватися строк позовної давності щодо повернення кредиту в цілому. Строк позовної давності сплив 20.01.2012 року. Просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

В письмових поясненнях відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проти позову заперечували та вказують на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки сплив строк позовної давності. Також вони заявляють про припинення договору поруки № 316-06-А-07П від 19.11.2007 року через непред`явлення кредитором вимоги протягом 6 місяців з дня настання права вимоги відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції станом на 15.12.2017 року). Відповідно до п. 1.1 договору кредиту № 316-06-А-07К на купівлю автотранспортних засобів від 19.11.2007 року кінцевим терміном повернення кредиту та процентів не пізніше 18.11.2014 року. Право вимагати повернення кредиту та процентів у позивача виникло 20.01.2009 року в зв`язку з несплатою більше як один місяць ануїтетного платежу. Позивач звернувся до суду з позовом лише 05.07.2017 року, тобто значно пізніше 6-и місяців. Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. І право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали, суд прийшов до висновку, що позов пядлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що 19.11.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 316-06-А-07К. Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору банк надав кредит в сумі 48 900 доларів США, зі сплатою 12,55 процентів річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 18.11.2014 року (Детальний розпис сукупної вартості кредиту із зазначенням реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту міститься у Додатку № 1, що є невідємною частиною цього договору) та наступними порядком погашення основної заборгованості: 1.1.1 Погашення кредиту та сплата нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно до 19 числа сплачує кредитору рівні суми грошових коштів, кожна з яких включає в себе заборгованість за кредитом та процентами, розрахованих за весь строк користування кредитом в сумі 882,46 доларів США, надалі за текстом «Ануїтетний платіж»; 1.1.3 Сума останнього ануїтетного платежу може коригуватися на суму різниці між сумою процентів, розрахованих в складі ануїтет них платежів, і сумою процентів, нарахованих відповідно до п. 2.5 цього договору. У разі позитивної різниці сума останнього ануїтетного платежу відповідно зменшується, а у разі відємної різниці – збільшується.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору кредит надається позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки Subaru Legancy Outback, 2007 року випуску.

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченної заставою вимоги, сторони укладають з позичальником договір застави транспортного засобу та договір поруки з ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (п. 1.3. договору).

З п. 2.5 договору судом встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на суму фактичної заборгованості за кредитом, у валюті кредиту, щомісячно.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Абзац 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачає, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір № 316-06-А-07К укладений 19.11.2007 року з кінцевим строком погашення основної заборгованості до 18.11.2014 року (п. 1.1 кредитного договору (а.с. 5). Останні платежі за цим кредитним договором були здійснені: по тілу кредиту – 19.11.2008 року, по відстокам за кредитом – 19.12.2008 року, а з позовом позивач звернувся 05.07.2017 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати визначено щомісячними черговими платежами.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).

Під час розгляду справи позичальник посилався на пропуск кредитором строку позовної давності.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Позичальник здійснив останню оплату за тілом кредиту 19 листопада 2008 року, зі сплати відсотків – 19 грудня 2008 року, а з позовом до суду про стягнення заборгованості кредитор звернувся лише 05 липня 2017 року.

На підтвердження заявлених у справі вимог позивач за первісним позовом надавав розрахунки заборгованості (а.с. 26-29).

Суд приходить до висновку, що з 18.11.2014 року, тобто з дня закінчення дії кредитного договору, повинний розраховуватись строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості.

Враховуючи, що строк дії договору кредиту визначено 18 листопада 2014 року, а до суду банк звернувся із позовом лише 05.07.2017 року, банк має право на стягнення з позичальника у межах строку позовної давності заборгованість за тілом кредиту за період з липня 2014 року по листопад 2014 року у розмірі 5 085,59 доларів США (44381,69-39296,10) та заборгованості зі сплати відсотків за цей період у розмірі 15 618,53 доларів США (418,17+483,39+431,51+438,37+13847,09 доларів США).

Стосовно договору поруки № 316-06-А-07-П, що укладений 19.11.2007 року з відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є поручителями за виконання зобов`язань по цьому кредитному договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, у розмірі та й випадках, передбачених договором кредиту № 316-06-А-07К від 19.11.2007 року, а також відшкодування витрат кредитора, пов`язаних з пред`явленням вимог і отриманням виконання за договором кредиту та додатковим договором та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов`язків за договором кредиту в порядку черговості.

Пунктом 5.2 договору поруки передбачено, що він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення договору) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі

№ 6-53цс14 зроблено висновок, що «виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем)».

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі

№ 6-2662цс15 зроблений висновок, що «строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позову. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання».

Таким чином, суд приходить до висновку про припинення поруки у зв`язку з тим, що перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів, щодо виконання основного зобов`язання в повному обсязі встановлено з 18 листопада 2014 року, а з зазначеним позовом банк звернувся лише у 2017 році.

Таким чином, стягненню підлягає з відповідача ОСОБА_1 – позичальника сума заборгованості за тілом кредиту – 5085,59 доларів США та відсотками – 15618,53 доларів США. В іншій частині, позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає.

Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 36 734 грн. 09 коп., оскільки у позов задоволено частково на 22,206 %, то судові витрати підлягають компенсації пропорційно – в сумі 8 157 грн. 17 коп.

Керуючись ст. ст. 256, 266, 526, 1048, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 319-06-А-07К від 19.11.2007 року за тілом кредиту в сумі 5 085 (п`ять тисяч вісімдесят пять) доларів США 59 центів США та відсотками – 15 618 (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) доларів США 53 центи США.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорызького апеляційного суду. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик