Ухвала суду № 87899842, 27.02.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6125/19

Провадження № 1-кс/202/1682/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

27 лютого 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мазниці Х.О., розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Чорноморця С.С., яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Шестопаловим Р.М., про арешт майна, яке подане в кримінальному провадженні № 42018040000001175 від 20.09.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області Чорноморець С.С. звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в якому просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та вчинення будь-яких дій відносно нерухомого майна - 1/2 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 .

Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018040000001175 від 20 вересня 2018 року, в якому 30 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, зокрема в заволодінні спільно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 бюджетними коштами на загальну суму 848 247,82 грн.

Санкцією частини 5 статті 191 та частини 3 статті 209 КК України, які інкримінуються ОСОБА_1 , передбачено обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

За цих підстав з метою забезпечення можливої конфіскації майна виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.

В судове засідання слідчий не з`явився, його неявка не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 172 КПК України, оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, з метою забезпечення арешту майна клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання слідчого, приходить до висновку, що дане клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно з долученим до клопотання витягом із ЄРДР Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018040000001175 від 20 вересня 2018 року.

30 січня 2020 року в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

Зокрема, санкцією частини 5 статті 191 та частини 3 статті 209 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК).

Відповідно до частин 11, 12 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Згідно з частинами 1, 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В своєму клопотанні слідчий ставить питання про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_1 , а саме 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про арешт даного майна, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, що підтверджується матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_6 тощо.

Згідно з долученими до клопотання відомостями Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя вважає, що зазначене майно може бути відчужене або передано підозрюваною іншим особам, оскільки за кримінальні правопорушення, в яких вона обґрунтовано підозрюється, передбачено покарання у виді конфіскації майна.

Отже, з метою забезпечення кримінального провадження та можливого застосування до підозрюваної конфіскації майна як виду покарання у випадку, якщо її підозра буде доведена, слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , оскільки відсутні дані, що рішенням суду чи договором між співвласниками визначений інший розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності. Зокрема, згідно з оприлюдненою декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік розмір належної ОСОБА_1 частки квартири зазначений 50%.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права підозрюваної ОСОБА_1 , оскільки вона підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, та накладення арешту на це майно не матиме негативних наслідків як для самої підозрюваної, так і інших осіб, оскільки заборона відчуження та розпорядження майном носить тимчасовий характер і не позбавляє права користування ним. Крім того, арешт майна може бути скасований в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.

Разом із тим, відсутні підстави для заборони вчинення будь-яких інших дій щодо цього майна, оскільки статтею 170 КПК України визначені конкретні види арешту, які можуть бути застосовані слідчим суддею, та заборона відчуження та розпорядження майном у даному випадку є достатнім способом забезпечення можливої конфіскації майна.

Виходячи з наведеного, слідчий суддя дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя Н.Ю. Марченко