Рішення № 87896341, 20.02.2020, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/857/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2020 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого – судді Леньо В.В., при секретарі – Казимірська Н.В., за участі представника позивача адвоката – Нечаєва В.В., відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Жилкін В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Королівська селищна рада Виноградівського району Закарпатської області, про визнання державного акту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особи без самостійних вимог Королівська селищна рада Виноградівського району Закарпатської області, про визнання державного акту недійсним.

Заявлений позов мотивовано тим, що позивачка є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 та власницею земельної ділянки під даним будинком кадастровий номер КН 2121255600:03:004:0090.

В січні 2014 року до суду звернувся її сусід ОСОБА_1 із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання переставити огорожу із незаконно займаної земельної ділянки на місце у відповідності межею, вказаною в державному акті про право на землю.

Рішенням Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме зобов`язано позивачку усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812.

По справі відкрито виконавче провадження, в рамках якого у всіх сторін виконавчого провадження виникло питання, яким же чином слід виконувати рішення суду, адже із графічних матеріалів державного акту ОСОБА_1 неможливо чітко та точно вирахувати кількість сантиметрів та точне розміщення частини огорожі, яку слід перенести у зв`язку із великим масштабом малюнку.

Позивачкою було встановлено, що на підставі вищевказаного спірного державного акту ОСОБА_1 було надано дві земельні ділянки одного й того ж самого цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку (на 0,13 га та 0,12 га, разом на 0,25 га), тобто фактично відповідач двічі скористався правом безоплатної приватизації земельних ділянок.

З цією метою позивачем було подано ряд запитів до Королівської селищної ради та архівного відділу Виноградівської РДА щодо видачі копії двох рішень сесії Королівської селищної ради, на підставі яких було виготовлено державний акт ОСОБА_1 на його земельну ділянку. Також позивачка звернулася до відділу у Виноградівському районі Держгеокадастру щодо видачі копії технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 , де було б чіткіше видно межі між їх земельними ділянками.

Однак, як стало відомо, рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки не існує, їх не має ані в архівному відділі, ані в селищній раді, ані у відділі Держгеокадастру.

Також, внаслідок звернення, управлінням контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та складено відповідний акт від 30.11.2018 року № 844- ДК/775/АП/09/01/-18.

Даним актом встановлено наступні обставини:

- Технічна документація із землеустрою, на підставі якої складено спірний державний акт - відсутня.

- Рішення Королівської селищної ради від 24.05.96р. та 30.12.99р. - відсутні.

- Відсутність таких документів є порушенням ст. ст. 6, 9, 17, 67 ЗК України (в чинній на час прийняття рішень редакції).

- На бланку спірного державного акту наявне виправлення проміру між поворотними точками межових знаків, що суперечить приписам п. 2.9 Інструкції (№43 від 04.05.99р.).

- Має місце порушення ст. 14 Конституції України, оскільки право власності на дві земельні ділянки по спірному державному акту ОСОБА_1 не набув на підставі закону.

Вважає, що спірний державний акт ОСОБА_1 виданий йому незаконно і такий підлягає визнанню недійсним, з огляду на наступне.

Відсутність рішень сесії місцевої ради про виділення земельних ділянок призводить до відсутності права власності на земельні ділянки та недійсність відповідного державного акту.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (ст. 6 ЗК України 1990р.).

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (ст. 9 ЗК України)

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови – до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання (ст. 17 ЗК України).

Отже, сам факт неіснування рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки - свідчить про те, що останній не набув права власності на спірні земельні ділянки, а державний акт (що складений на основі неіснуючих рішень ради) - недійсний.

Має місце порушення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 № 28.

Роботи по складанню державних актів виконуються в певному порядку, в тому числі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно п.п. 2.2 межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості (п. 2 вказаної Інструкції)

Видаючи ОСОБА_1 державний акт в порушення вищезазначених вимог закону та інструкції така робота при складанні державного акта проведена не була, межі в натурі не визначалися, межові знаки не встановлювалися.

Відповідно до правових позицій, визначених у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2014 року у справі № 6-46цс14 та від 06 лютого 2013 року у справі № 6- 103цс12, відповідно до статті 126 (в редакції чинній до 05.03.2009 року), статей 152, 155 ЗК України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих правових положень, як викладено у правовій позиції Верховного Суду України, висловленої за результатами розгляду справи N 6-84цс14, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням указаних норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Враховуючи ту обставину, що існування саме спірного державного акту ОСОБА_1 стало підставою для знесення частини огорожі із земельної ділянки позивачки, тобто порушує права та інтереси ОСОБА_2 , остання отримала право на позов.

Визнання недійним державного акта ОСОБА_3 С.С. стане підставою для перегляду рішення Виноградівського районного суду від 30.10.2014 року та підставою для захисту свого права на свою власну земельну ділянку.

У зв`язку з цим позивачка ОСОБА_2 просить визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812, виданий 07.09.2000 року Королівською селищною радою на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,130 га та земельну ділянку площею 0,120 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 556, та скасувати його державну реєстрацію.

Не погоджуючись із заявленим позовом відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, згідно якого позовні вимоги вважає безпідставними. Доводи заперечень зводяться до наступного.

Позивачці стало відомо про порушення її права з рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2014 р. Обставини, на які вона посилається як на підставу позову, зокрема відсутність у відповідача технічної документації з виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 достеменно стало відомо після отримання Ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015 року, наявної у матеріалах справи. З цивільним позовом ОСОБА_2 звернулася з пропуском позовної давності.

Як власник житлового будинку та земельної ділянки,. розташованих за адресою АДРЕСА_2 ) проживає за вказаною адресою з 1988 року, відкрито користується будинком та вказаною земельною ділянкою з 1990 року, регулярно сплачує земельний податок, що підтверджує довідками виконкому Королівської селищної ради №№ 1002,1003 від 05.06.2019 року та № 707. Питання законності набуття права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку розташованих за адресою АДРЕСА_2 , дотримання вимог ЗК України щодо її приватизації, отримання державного акта серії НОМЕР_1 , виданого 07.09.200 року Королівською селищною радою на ім`я відповідача, площею 0.13 га та земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № НОМЕР_2 , досліджувалося і підтверджено судовими рішеннями Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2014 року (справа 299/2687/14-ц), яким виданий виконавчий лист. На виконання якого зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належної відповідачу земельної ділянки шляхом перенесення огорожі із незаконно займаної земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І- ЗК № 004812.

Посилання позивача на відсутність технічної документації із землеустрою та документації рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення відповідачу земельної ділянки за місцем проживання, відтак не набуття відповідачем у справі права власності на зазначені земельні ділянки за наявності оригіналу державного акта 1- ЗК № 0048 12 від 07.09.2000р., враховуючи дві повені, що відбулися у 2000, 2002 роках, перенесення місця розташування Королівської селищної ради та неодноразово проведеної реорганізації колишнього районного управління Держкомзему, не може вважатися достатньою підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 шляхом визнання державного акта на право власності на землю недійсним, задоволення позовних вимог позивача шляхом покладання відповідальності за незбереження цих документів відповідними посадовими особами органів місцевого самоврядування та Держкомзему. Управлінням контролю за використанням та охороною землі Держземагенства у Виноградівському районі Закарпатської області за відсутності доказів наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні вказаного цивільного правопорушення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 вважає незаконними, такими, що задоволенню судом не підлягають і тому, що позивачка, діючи всупереч вимозі ст.81 ЦПК України не доводить порушення її права ОСОБА_1 на користування належною їй земельною ділянкою. В додатку до позовної заяви не додані державний акт про право власності ОСОБА_2 на землю, невідома площа належної їй земельної ділянки, відсутні докази на підтвердження визначення межі на місцевості (відведення в натурі належної їй земельної ділянки) між дворогосподарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому позивачка не може ставити питання про порушення її прав ОСОБА_1 та визнання державного акта належного ОСОБА_1 недійсним та скасування його державної реєстрації. У той же час наявні судові рішення, зазначені відповідачем ОСОБА_1 що в силу положень ч. 4 ст.82 ЦПК України безумовно доводять факт порушення прав відповідача ОСОБА_1 користування земельною ділянкою яка належить йому на праві приватної власності, шляхом перенесення ОСОБА_2 та членами її сім`ї огорожі за лінію. Відповідно до п.1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99р. (що діяла на момент спору між сторонами), складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки,проводиться після відновлення меж довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою технічною документацією. Відповідно до п. 1.16 Інструкції технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою,включає крім іншого кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів. Відповідно до ч.2 ст.198 ЗК України кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки ; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами ; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частини частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; д) виготовлення кадастрового плану. За відсутності зазначених документів, твердження позивачки ОСОБА_2 що ОСОБА_1 порушені її права на користування земельною ділянкою доказового значення не мають , а позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відсутні конкретні дані в чому полягають ці порушенням державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 не порушує прав позивачки, відтак підстав для визнання його недійсним не вбачається.

Звертає увагу суду, що позов ОСОБА_2 з зазначеними вимогами поданий з порушенням вимог статей 140-141 ЗК України, недодержання яких с підставою відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВС України від 16.04.2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при розгляді справ до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі з незгоди з рішеннями з питань віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов`язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією на захист порушеного права, якщо це відповідає закону. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Згідно п. 8 вказаної постанови ВС України №7 від 16.04.2004р. при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи у користування, слід враховувати рішення КС України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) відповідно до п.5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або право користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним (п.8 доповнено абзацом третім згідно із постановою ВС України № 2 від 19.03.2010р.).

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив такі задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що позиція позивача базується на тому, що спірний державний акт на землю виданий на підставі неіснуючих рішень. Крім відсутності рішень про виділення земельних ділянок також виявилася відсутність і технічної документації на вказані земельні ділянки. На їх думку, у випадку існування рішень про виділення земельних ділянок відповідачу, інформація про це повинна була б зберегтися в селищній раді, у відділі держкомзему або в архіві. Однак віднайти будь-яку інформацію про зазначені ділянки не виявилося можливим.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності зауважив, що такий заявлено безпідставно, оскільки про відсутність відповідних рішень, які слугували підставою для виготовлення відповідачу спірного державного акту вони дізналися за наслідками перевірки управління контролю за використанням та охороною земель, яка проводилася у 2018 році.

Відповідач та представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечили та пояснили, що позов, на їх думку, є надуманим.

Відповідачем правомірно виготовлено державний акт на землю. Він на протязі тривалого часу відкрито користується зазначеними земельними ділянками, сплачує відповідні платежі за них. Крім того вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про обставину відсутності технічної документації стало відомо під час розгляду іншої цивільної справи до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, і ці обставини були відображені у рішенні по цій справі у 2014 році та у рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015 року, а відтак трьох річний строк позовної давності сплив до подання ОСОБА_2 позову до суду у цій справі.

У зв`язку з цим у задоволенні позову просила відмовити.

Представник Королівської селищної ради Виноградівського району у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.171).

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює землевпорядником у Королівській селищній раді та перебуває у нормальних відносинах із сторонами. Свідок зазначив, що без рішення сесії виготовити державний акт на землю неможливо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що виготовляв державні акти для відповідача і тих людей, де зараз проживає ОСОБА_4 . Це було давно, приблизно 20 років тому. Рішення про виділення земельних ділянок для ОСОБА_7 бачив особисто. Без таких рішень жоден державний акт не виготовлявся.

В судовому засіданні досліджено наступні докази: свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04.05.2018 р. (а.с.7), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 145130255 (а.с.8), державний акт на право приватної власності на землю І-ЗК №004812 (а.с.11-11 зв.), рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі № 299/2687/14-ц від 30.10.2014 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (а.с.12-15), лист в.о. голови Виноградівської РДА від 19.02.2019 р. № 03-21/497 (а.с.16), лист королівської селищної ради від 12.03.2019 р. № 02-05/204 (а.с.17), акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки від 30.11.2018 р. (а.с.19-19-22), технічна документація із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 55-58), рішення Королівської селищної ради 22 сесії 7 скликання № 464 від 31.07.2018 р. “Про затвердження протоколу земельної комісії по вирішенню межових спорів” (а.с.59), ситуаційний план (а.с.60-62), акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 08.06.2018 р. (а.с.63), акт прийому – передачі межових знаків на зберігання від 08.06.2018 р. (а.с.64), протоколи сесій Королівської селищної ради за 1999 р. (а.с.65-71), протоколи сесій Королівської селищної ради за 1996 р. (а.с.72-80), заяв про вчинення кримінального правопорушення (а.с.81-84), заява про визнання потерпілою (а.с.85), витяг з ЄРДР № 12019070080000484 від 23.05.2019 р. за ч.1 ст. 366 КК України (а.с.86), довідка Королівської селищної ради №1002 від 05.06.2019 р. (а.с.98), довідка Королівської селищної ради №1003 від 05.06.2019 р. (а.с.99), довідка Королівської селищної ради №707 від 17.07.1918 р. (а.с.100), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ – 2102834762018 (а.с.113-113 зв.), кадастровий план земельної ділянки (а.с.114-115).

Заслухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 6 ЗК України від 18.12.1990 року, який діяв на час правовідносин, передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (п.1 ч.1 ст. 9 ЗК України 18.12.1990 року).

Відповідно до положень ст. ЗК України 18.12.1990 року громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови – до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 та власницею земельної ділянки під даним будинком кадастровий номер 2121255600:03:004:0090 (а.с.113, 114-115).

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі № 299/2687/14-ц від 30.10.2014 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме – зобов`язано позивачку усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812 (а.с.142-145).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та складено відповідний від 30.11.2018 року № 844- ДК/775/АП/09/01/-18. управління контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області технічна документація із землеустрою, на підставі якої складено спірний державний акт - відсутня. Рішення Королівської селищної ради від 24.05.96р. та 30.12.99р. - відсутні. На бланку спірного державного акту наявне виправлення проміру між поворотними точками межових знаків, що суперечить приписам п. 2.9 Інструкції (№43 від 04.05.99р.) (а.с.19-22).

Заявлений позов ґрунтується на тому, що спірний державний акт на землю виданий на підставі неіснуючих рішень селищної ради та за відсутності відповідної технічної документації, на підтвердження чого подано листи від Виноградівської РДА, Королівської селищної ради (а.с.16-17).

Разом з тим, належних та допустимих доказів того, що рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки Королівською селищною радою не виносилися матеріали справи не містять.

Доводи позивача про те, що ім. не вдалося віднайти зазначені рішення ні в Королівській селищній раді ні в архіві вказані обставини не доводять.

З довідки Королівської селищної ради №1660 від 30.08.2019 р. (а.с.141) вказані рішення та книга реєстрацій рішень передані до архіву.

Жодних доказів на підтвердження тої обставини, що рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки Королівською селищною радою не виносилися не виносилися позивачем не надано.

Доводи, викладені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та складено відповідний від 30.11.2018 року № 844- ДК/775/АП/09/01/-18 самі по собі не можуть слугувати підставою для скасування державного акту на землю.

Витяг про внесення до ЄРДР заяви про вчинення кримінального правопорушення (а.с.86) в силу правової природи вказану обставину підтвердити не може, а тільки свідчить про звернення особи із заявою про вчинення кримінального правопорушення та внесення за такою заявою відповідних відомостей.

Отже, позивачем безпідставно зазначається, що вказані рішення щодо виділення відповідачу земельних ділянок Королівською селищною радою не виносилися. Зазначені твердження є припущенням.

Крім того суд погоджується з доводами відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки позивачці стало відомо про порушення її права з рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2014 р. Обставини, на які вона посилається як на підставу позову, зокрема відсутність у відповідача технічної документації з виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 стало відомо після отримання Ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015 року, наявної у матеріалах справи. З даним позовом позивач звернувся 22.03.2019 року, про що свідчить вхідний № 3594 тобто з цивільним позовом ОСОБА_2 звернулася з пропуском позовної давності встановленої законом у три роки.

Так, ст.256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На вказані правовідносини поширюється загальний строк позовної давності у три роки.

Разом з тим, оскільки судом встановлено безпідставність позову, судом у позові відмовляється у зв`язку з не доведенням обставин, на які посилається позивач як на підставу позову.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, з врахуванням того, що наведені обставини, як підстава позову у судовому засіданні не доведені, а відтак заявлений позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання державного акту недійсним відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.02.2020 року.

ГоловуючийВ. В. Леньо