Рішення № 87894568, 28.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/32997/19

Провадження № 2/127/4807/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Кравчук Т.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, мотивуючи позов тим, що постановою Апеляційного суду Вінницької області від 18.01.2018 року у справі №127/1535/17 ОСОБА_2 визнано нелегітивно обраним головою правління за рішенням загальних зборів членів кредитної спілки «Злагода» від 06.05.2016 року та припинено його повноваження. Проте, в супереч вказаному відповідач продовжував протиправно видавати себе за керівника і 12.08.2018 року незаконно видав довіреність для представлення інтересів спілки ОСОБА_3 та адвокату Бабошину А.С.

Позивач зазначає, що з матеріалів вказаної справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про кредитні спілки», належних органів управління спілкою сформовано не було, тому після зазначеної постанови суду призначити голову правління не було кому. Таким чином, видаючи довіреність відповідач умисно діяв протиправно, незаконно використав печатку і службове становище, припустився підроблення документа. ОСОБА_2 самоправно захоплено посаду голови правління, усунуто всіх членів спілки від виборів органів управління, що видає допущене порушення дії відповідача, як самозванця, не маючого законних підстав, чим ущемленні права позивача, як члена спілки і стягувача, оскільки паразитуючи за весь час займання цієї посади нічого не робив, що вимагає судового захисту. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив:

1.витребувати з архіву Вінницького районного суду Вінницької області справу № 127/1535/17 для переконання в нелегітимності ОСОБА_2 та відсутності всіх органів управління спілкою, що видає її некерованість;

2.визнати відсутність спостережної ради, тільки рішенням якої призначається голова правління спілки, що унеможливило ОСОБА_2 видавати себе за керівника;

3.видану 12.08.2018 року ОСОБА_2 довіреності визнати незаконною, недійсною і підробленою;

4.визнати, що у період з 06.05.2016 року і по день винесення постанови Апеляційного суду від 18.01.2018 року ОСОБА_2 не спромігся сформувати органів управління спілкою, чим створив перешкоду в її діяльності, зокрема з розрахування заборгованості перед позивачем;

5.відповідачу покласти обов`язок надати документальні докази щодо:

- місцезнаходження кредитної спілки «Злагода», яку представляє;

- оплати за оренду офісного приміщення;

- законності використання чужої адреси по

АДРЕСА_1 . витребувати від відповідача договір доручення, про який зазначено в довіреності, тим більш, що послуги адвоката не є благодійністю;

7. витребувати від відповідача інформацію про обсяг фактично виконаної роботи за вказаною довіреністю, спосіб і розмір оплати за отримані адвокатські послуги, оскільки приховується від членів спілки;

8. покласти на відповідача обов`язок здати до поліції печатку спілки, про що опублікувати належного змісту об`яву в газеті «Вінниччина»;

9. визнати незаконним займання посади голови правління ОСОБА_2 до і після постанови Апеляційного суду від 18.01.2018 року;

10. згідно ст. 262 ЦПК України постановити окрему ухвалу з направленням до прокуратури для притягненння ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за незаконне використання печатки, завідомо підробленої довіреності та зловживання посадою, у тому числі щодо ухилення від повернення заборгованих коштів;

11. стягнути з відповідача борг перед позивачем і стягувачем в розмірі 705949,52 грн., оскільки своєю бездіяльністю і паразитністю на посаді голови правління довів спілку до фактичної неплатоспроможності.

Ухвалою суду від 28.12.2019 року дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано протягом п`яти днів із дня вручення даної ухвали, подати суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Також ОСОБА_2 роз`яснено, що якщо він не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустило строк з поважних причин. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

Копію вказаної ухвали суду від 28.12.2019 року про відкрито провадження в справі позивач отримав 06.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а відповідач - 06.01.2020 року, що підтверджується списком згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів та трекінгом Укрпошти.

Проте на виконання вимог ухвали суду, у визначений судом строк, відповідачем не було надіслано суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

З огляду на це, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, цивільну справу №127/1535/17, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач є членом кредитної спілки «Злагода» (а.с. 13-14).

Відповідно до акту державного виконавця Центрального відділу ДВС міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.06.2018 року, при примусовому виконанні виконавчих документів щодо стягнення боргу по зведеному виконавчому провадженню №49999202 з боржника КС «Злагода» на користь фізичних та юридичних осіб було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що кредитна спілка за даною адресою не перебуває (а.с. 15).

Слід відзначити, що інформація щодо відсутності боржника за адресою місцезнаходження надана станом на 26.06.2018 року. При цьому, жодного доказу відносно підтвердження факту відсутності боржника за вказаною адресою, станом на день звернення до суду, позивачем не надано.

Хоча ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Позивачем у справі, відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України, не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Судом встановлено, що 12.08.2018 року Пекарчук М.М., діючи в інтересах КС «Злагода», оскільки є її керівником, для виконання договору доручення, попередньо укладеного в усній формі, уповноважив адвоката Бабошина А.С. та Боднар В.Р. представляти інтереси КС «Злагода» в усіх судових та правоохоронних установах та органах, що підтверджується довіреністю. Довіреність була видана строком на один рік та дійсна до 12.08.2019 року (а.с. 2).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до стст. 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

-пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

-наявність підстав для оспорення правочину;

-встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання довіреності незаконною, недійсною і підробленою.

Проте, позивачем не конкретизовано, яким чином видача ОСОБА_2 довіреності, порушує його права чи законні інтереси. Також ним не надано жодного доказу на підтвердження фактів незаконності, недійсності і підроблення довіреності, хоча сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів цивільної справи №127/1535/17 вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2017 року позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було задоволено частково. Визнано недійсним у повному обсязі, за всіма пунктами порядку денного, рішення позачергових загальних зборів членів кредитної спілки «Злагода» (код ЄДРПОУ 26423413, місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 610), проведених 6 травня 2016 року у м. Вінниці за адресою: площа Театральна 1. Визнано незаконними та скасовано всі протоколи від 06.05.2016 року позачергових зборів членів (позачергових загальних зборів членів) кредитної спілки «Злагода» (код ЄДРПОУ 26423413, місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 610). Зобов`язано державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про скасування запису про обрання/призначення голови правління - особи, що діє без доручення від імені кредитної спілки «Злагода» ОСОБА_9 М ОСОБА_10 та поновлення запису про обрання/призначення голови правління - особи, що діє без доручення від імені кредитної спілки, ОСОБА_11 . В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та кредитної спілки «Злагода» в дохід держави 1 280 грн. 00 коп. судового збору (Т.2 а.с. 39-42 цивільної справи № 127/1535/17).

Разом з тим, постановою Апеляційного Суду Вінницької області від 18.01.2018 року апеляційні скарги кредитної спілки «Злагода» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2017 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2017 року у даній справ було задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування всіх протоколів від 06.05.2016 року позачергових зборів членів (позачергових загальних зборів членів) кредитної спілки «Злагода» та зобов`язання державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в частині розподілу судових витрат та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2017 року у даній справі було скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , кредитної спілки «Злагода», Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування всіх протоколів від 06.05.2016 року позачергових зборів членів (позачергових загальних зборів членів) кредитної спілки «Злагода» та зобов`язання державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 судовий збір за подання позову в розмірі 1920 гривень з кожного в дохід держави. Стягнуто з кредитної спілки «Злагода» за подання позову судовий збір в дохід держави в розмірі 3200 гривень. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2017 року - залишено без змін (Т.2 а.с. 184-190 цивільної справи № 127/1535/17).

Отже, зі змісту рішення апеляційної інстанції вбачається, що позачергові збори членів кредитної спілки «Злагода» проведені 06.05.2016 року є неправомочними за відсутності належного кворуму кількості членів кредитної спілки. З приводу позовної вимоги про визнання незаконними та скасування всіх протоколів від 06.05.2016 року позачергових зборів членів кредитної спілки «Злагода», то вказано, що дана вимога не пілягає задоволенню, оскільки це не є способом захисту прав, інтересів та свобод, визначених ст. 16 ЦК України. Протоколом є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом ст. 20 ГК України, тобто не зумовлює настання правових наслідків. Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг ВМР внести відомості про скасування запису про обрання/призначення голови правління ОСОБА_2 , то вона задоволенню також не підлягає з підстав того, що державний реєстратор не ідентифікований та є неналежним відповідачем у даній справі. Також в рішенні суду вказано, що визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів кредитної спілки про обрання/призначення голови правління, є самостійною та достатньою підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо голови правління даної юридичної особи.

Положенням ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до … остаточного рішення суду.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що вимоги ОСОБА_1 стосуються діяльності керівника кредитної спілки «Злагода» - Пекарчука М.М.

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено позов до ОСОБА_2 , як фізичної особи, а не як до представника юридичної особи - керівника кредитної спілки «Злагода». З огляду на це, керівник кредитної спілки «Злагода» в особі Пекарука М.М., не є стороною у справі, зокрема відповідачем, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог до абстрактної фізичної особи, яка не брала участь у керівниці кредитної спілки, не має підстав.

Також позивачем заявлено вимогу про визнання відсутності спостережної ради кредитної спілки «Злагода», визнання довіреності незаконною, проте позовні вимоги до самої кредитної спілки не пред`явлені, тому у суду відсутні правові підстави для їх вирішення, оскільки в такому разі рішення суду може вплинути на права або обов`язки кредитної спілки, яка не була залучена до участі в даній справі.

Щодо п`ятої, шостої, сьомої та восьомої вимог позивача, слід відзначити, що вони задоволенню не підлягають, оскільки фактично вони не є позовними вимогами, а є лише вимогами про витребування доказів судом, заявлених з порушенням правил встановлених ЦПК України щодо оформлення клопотання, зокрема ст.ст. 84, 182, 183 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 4 ст. 83 ЦПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не повідомляв письмово суд про необхідність надання зазначених вище доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, та про об`єктивні причини неможливості їх подання. Також, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення ним всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання вказаних у клопотанні доказів, зокрема, щодо звернення до відповідача та його відмови у наданні таких доказів.

Щодо вимоги про визнання незаконним займання посади голови правління ОСОБА_2 до і після постанови Апеляційного суду від 18.01.2018 року, то слід зазначити наступне.

Дана вимога заявлена до голови правління кредитної сплки «Злагода», який не заявлений позивачем в складі учасників справи, зокрема відповідачем. Крім того, позивачем на підтвердження своїх тверджень не надано жодного письмового доказу зокрема щодо займання відповідачем посади голови правління після прийняття постанови Апеляційним судом від 18.01.2018 року.

З приводу вимоги відносно постановлення окремої ухвали, то вона задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Отже, дана вимога не підлягає задоволенню за недоведеністю. Так, матеріали справи не містять письмових доказів про використання печатки кредитної спілки ОСОБА_2 , незаконності її використання, завідомо підробленої довіреності та зловживання ОСОБА_2 посадою, ухилення останнього від повернення заборгованих коштів.

Також позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 705949,52 грн.

Зі змісту листа Центрального відділу ДВС міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 19.08.2019 року вбачається, що станом на 02.05.2019 року в складі зведеного виконавчого провадження №49999202 перебуває 379 виконавчих проваджень на загальну суму стягнення 34055058,83 грн., в тому числі і п`ять виконавчих листів, виданих Вінницьким міським судом про стягнення заборгованості з КС «Злагода», за якими ОСОБА_1 є стягувачем, на загальну суму 705949,52 грн. Також в даному листі вказано, що ОСОБА_12 , як і позивач ОСОБА_1 є представником КС «Злагода» (а.с. 3).

Отже, зі змісту вказаного вище листа вбачається, що в кредитній спілці «Злагода» виник борг перед позивачем на загальну суму 705949,52 грн. Тобто боржником є кредитна спілка, а не її керівник, чи то фізична особа ОСОБА_2 .

В обґрунтування даної позовної вимоги позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження виникнення боргу у відповідача перед позивачем, на підставі якого правочину, наявності рішення суду та виконавчого провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України»(остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Враховуючи викладене вище, проаналізувавши предмет позовних вимог, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2 роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК.

Слід відзначити, що суд має право замінити відповідача або залучити співвідповідача лише за клопотанням позивача (ст. 51 ЦПК України). Отже, визначення кола відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до суду з клопотанням щодо залучення до участі у справі належного відповідача – керівника кредитної спілки «Злагода».

Виходячи з аналізу зазначених норм права та системного аналізу заявлених позовних вимог, наведених вище, ОСОБА_2 як фізична особа, за позовними вимогами про визнання відсутності спостережної ради в кредитній спілці «Злагода», визнання довіреності незаконною, визнання незаконною займання посади голови правління ОСОБА_2 та іншими, не є належними відповідачем.

Враховуючи те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову через відсутність належного суб`єктного складу учасників процесу.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то згідно зі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 28.02.2020 року.

Суддя: