Рішення № 87893006, 28.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/673/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії при проведенні перерахунку з 01 січня 2018 року з показника 79% грошового забезпечення до показника 70 % грошового забезпечення;

- визнання протиправними дій, які полягають у виплаті лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2019 року;

- зобов`язання перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 79 % грошового забезпечення по аналогічній посаді з урахуванням 100 % підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року, здійснивши виплату всієї суми перерахованої пенсії за весь період з 01 січня 2018 року по дату перерахунку пенсії у найближчий виплатний період однією сумою з нарахуванням компенсації згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "159 від 21 лютого 2001 року, з урахуванням проведених виплат;

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн /а.с. 1-7/.

Позов обґрунтований тим, що пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 79 відсотків суми грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Разом з тим, перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення. Крім того, виплата позивачу перерахованої пенсії проводилася відповідачем з 01 січня 2018 року з урахуванням 50 відсотків суми підвищення пенсії, а з 01 січня 2019 року – у розмірі 75 відсотків такого підвищення пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року, в той час як цей пункт постанови визнаний нечинним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, що набрало законної сили 05 березня 2019 року. 14 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 79 відсотків грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії. Листом ГУ ПФУ в Полтавській області №320/Л-03 від 22 січня 2020 року позивачу повідомлено, що на момент здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року чинна редакція частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлювала максимальний розмір пенсії за вислугу років - 70 процентів суми грошового забезпечення. З огляду на це, йому здійснено перерахунок пенсії у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення та в результаті проведеного перерахунку розмір його пенсії фактично збільшився, чим забезпечено дотримання норм чинного законодавства щодо недопущення звуження обсягу прав пенсіонера на існуючий рівень пенсійних гарантій. Також повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, не містить зобов`язань щодо вчинення дій стосовно перерахунку пенсій у зв`язку із визнанням нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, а тому орган пенсійного фонду не може порушувати механізм перерахунку пенсії, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року. З такими діями ГУ ПФУ в Полтавській області позивач не погоджується та вважає, що він має право на виплату перерахованої пенсії у розмірі 79 відсотків грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії з нарахуванням компенсації згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "159 від 21 лютого 2001 року. Внаслідок дій відповідача, позивач з 01 січня 2018 року недоотримує належні йому кошти пенсійного забезпечення, що спричиняє стресовий стан, відчуття занепокоєння, невизначеності та несправедливості з боку державних органів та погіршення здоров`я позивача. Таким чином, позивачу завдано моральної шкоди, відшкодування за яку підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 31-33/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.36-41/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв`язку зі зміною грошового забезпечення позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року. На момент здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року чинна редакція частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлювала максимальний розмір пенсії за вислугу років - 70 процентів суми грошового забезпечення, а тому позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення. Оскільки відбулося підвищення розміру грошового забезпечення, розмір пенсії позивача в результаті проведеного перерахунку фактично збільшився, чим забезпечено дотримання норм чинного законодавства щодо недопущення звуження обсягу прав пенсіонера на існуючий рівень пенсійних гарантій. Щодо виплати пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії відповідач зазначив, що положення пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року втратили чинність лише 05 березня 2019 року, а тому підлягали застосуванню відповідачем у періоди здійснення виплат до вказаної дати. Крім того, Кабінетом Міністрів України прийнято новий нормативно-правовий акт щодо визначення умов, порядку та розмірів пенсій, що підлягають виплаті відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме: постанову "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №804 від 14 серпня 2019 року, згідно з якою виплата перерахованих пенсій здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року. А відтак, пенсія позивачу виплачується у визначених нормами чинного законодавства розмірі та порядку. Підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди також відсутні, так як позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральних страждань та на підтвердження заявленої до відшкодування суми в 5000,00 грн. Також відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, оскільки відсутні документи, що підтверджують фактичну оплату вказаних послуг (зокрема квитанції чи інших розрахункових документів).

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 06 січня 2005 року отримує пенсію за вислугу років /а.с. 47/.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років (з урахуванням 28 років вислуги) у розмірі 79 процентів суми грошового забезпечення та з 01 жовтня 2016 року здійснювався перерахунок пенсії у зазначеному розмірі /а.с. 47-48/.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 09 квітня 2018 року /а.с. 50/ Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, виходячи з розміру - 70 процентів суми грошового забезпечення, встановленого частиною другою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, чинній на час перерахунку пенсії, за результатами якого його розмір пенсії склав 7866,25 грн (з урахуванням суми підвищення – 3041,68 грн), та встановлено проводити виплату підвищення пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року – у сумі 1520,84 грн (50 % суми підвищення пенсії); з 01 січня 2019 року – у сумі 2281,26 грн (75% суми підвищення пенсії); з 01 січня 2020 року – у сумі 3041,68 грн (100 % суми підвищення пенсії).

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 14 січня 2020 року (вх.№320/Л-03 від 14 січня 2020 року) /а.с. 18-21/, в якій просив провести перерахунок пенсії у розмірі 79 відсотків грошового забезпечення та доплату пенсії у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №320/Л-03 від 22 січня 2020 року /а.с.22-24/ ОСОБА_1 повідомлено про те, що під час проведення перерахунку пенсії застосовані норми законодавства, чинні на момент такого перерахунку, а саме: станом на 01 січня 2018 року. Так, з 01 травня 2014 року чинною є редакція статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка встановлює максимальний розмір пенсії за вислугу років - 70 процентів суми грошового забезпечення. З огляду на це, пенсію перераховано з урахуванням такого обмеження. В результаті проведеного перерахунку сума пенсії заявника збільшилася, чим забезпечено дотримання конституційних норм щодо недопущення звуження обсягу прав на існуючий рівень пенсійних гарантій. Також повідомлено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, не містить зобов`язань щодо вчинення органом пенсійного фонду дій стосовно перерахунку пенсій у зв`язку із визнанням нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, а тому Головне управління ПФУ в Полтавській області не може порушувати механізм перерахунку пенсії, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року. Крім того, у бюджеті Пенсійного фонду України на 2019 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №14 від 16 січня 2019 року, закладено витрати за рахунок коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій в розмірах, передбачених Державним бюджетом на 2019 рік, з урахуванням чинних на момент його формування нормативно-правових актів. Враховуючи, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України Пенсійному фонду не збільшувались, інші рішення про умови та порядок проведення перерахунку пенсій урядом не приймалися, виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань, визначених на цю мету. У зв`язку з цим, підстави для перегляду розміру пенсії відсутні.

Не погодившись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії при проведенні перерахунку з 01 січня 2018 року з показника 79% грошового забезпечення до показника 70 % грошового забезпечення та виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 79 процентів відповідної суми грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року /далі - Закон №2262-ХІІ/.

Порядок призначення пенсій визначає стаття 13 Закону №2262-ХІІ, а підстави, умови і порядок перерахунку пенсій - стаття 63 цього Закону.

Так, відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться на умовах, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 63 Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 /далі - Постанова КМУ №103/, у зв`язку з чим на підставі довідки, наданої Полтавським обласним військовим комісаріатом МО України, позивачу здійснено перерахунок пенсії з 1 січня 2018 року.

Пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу/ було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої вказаної статті максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу призначено пенсію за вислугу років (з урахуванням 28 років вислуги) у розмірі 79 процентів відповідної суми грошового забезпечення, тобто в межах встановленого законом максимального розміру пенсії.

У подальшому редакція частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", норма якої визначала максимальний процентний розмір відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, яка мають право на пенсію за цим Законом, змінювалася неодноразово.

Так, Законом України № 3668-VІ від 08 липня 2011 року, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України № 1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності з 01 травня 2014 року, частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в новій редакції, а саме: "максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України № 1166-VII від 27 березня 2014 року набрав чинності після призначення пенсії позивачу з розрахунку 79 процентів суми грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), а тому на позивача дія його норм не поширюється.

Крім того, внесені Законом України № 1166-VII від 27 березня 2014 року зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення максимального розміру пенсії не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, які змін у зв`язку з прийняттям Закону України № 1166-VII від 27 березня 2014 року не зазнали. Постанова № 103 також не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Таким чином, при перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року її розмір мав обчислюватися із вказаної у довідці суми грошового забезпечення станом на момент проведення перерахунку, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на який особа набула на момент виходу на пенсію і який не може бути зменшений у зв`язку з наступними змінами в законодавстві.

З огляду на встановлені обставини та наведені правові висновки, суд не бере до уваги довід відповідача про правомірність застосування ним при перерахунку пенсії частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, чинній на час здійснення такого перерахунку.

Висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.

Крім того, суд враховує, що з 01 жовтня 2016 року ГУ ПФУ у Полтавській області здійснено перерахунок пенсії позивачу у розмірі 79 процентів суми грошового забезпечення, тобто після набрання чинності Законом України № 1166-VII від 27 березня 2014 року відповідачем визнано право позивача на обчислення пенсії у вказаному розмірі /а.с. 48/.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, керуючись пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 січня 2018 року в розмірі 70 процентів відповідної суми грошового забезпечення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 79 процентів відповідної суми грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат.

Отже, позов у відповідній частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 01 січня 2018 року 50 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, а з 01 січня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії та зобов`язання провести виплату пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

З такого законодавчого регулювання слідує, що Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

З метою реалізації норми частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Відповідно до пункту 1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374).

Згідно з пунктом 2 цієї постанови виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії підтверджується, що починаючи з 1 січня 2018 року виплата перерахованої пенсії позивача здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

12 грудня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до приписів частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.

Частиною другою статті 265 згаданого Кодексу встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, положення пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з 05 березня 2019 року.

Таким чином, виплата пенсії у період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року (включно) у порядку, встановленому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року, відповідає статті 117 Конституції України та статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що протиправних дій, які полягають у виплаті підвищення пенсії у розмірах 50 відсотків та 75 відсотків сум підвищення пенсії, перерахованої з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2019 року (включно) відповідач не вчинив, а тому позовна вимога у відповідній частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність з 05 березня 2019 року, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії за цим пунктом постанови з 05 березня 2019 року є безпідставною.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як на підставу для відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, зокрема пенсії, неможливо ставити в залежність від видатків бюджету.

Верховний Суд України у постановах від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10 вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Разом з цим, суд враховує довід відповідача, що 14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (набрала чинності 04 вересня 2019 року), відповідно до пункту 1 якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14 серпня 2019 року набрала чинності 04 вересня 2019 року, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).

Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) та зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсію позивачу з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо виплати підвищення пенсії у розмірі 50 % суми підвищення за періоди з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, у розмірі 75 % суми підвищення за періоди з 01 січня 2019 року по 04 березня 2019 року (включно) та з 04 вересня 2019 року та в частині зобов`язання виплатити перераховану відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсію у розмірі 100 % суми підвищення з урахуванням проведених виплат за періоди з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року (включно) та з 04 вересня 2019 року задоволенню не підлягають з вищенаведених міркувань.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтями 1, 2, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З огляду на те, що компенсація нараховується підприємством (органом) самостійно, наразі у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після отримання судового рішення буде ухилятись від виконання наведених вище вимог закону щодо нарахування компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи, що право позивача на нарахування компенсації втрати частини доходів на час розгляду справи не порушено, позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів є такою, що заявлена на майбутнє, та підстав для її задоволення немає.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення на користь позивача компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, позивач посилався на те, що протиправні дії щодо зменшення з 01 січня 2018 року належних йому коштів пенсійного забезпечення, спричинили стресовий стан, відчуття занепокоєння, невизначеності та несправедливості з боку державних органів та погіршення здоров`я та завдання йому моральних страждань.

Суд зауважує, що позивач не зазначив у чому саме виражались його моральні страждання та завдання моральної шкоди, а також не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із діями відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії у неналежному розмірі. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду не надано.

Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру та причинного зв`язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 363/3520/16-а та від 21 лютого 2020 року у справі №628/3028/16-а.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою та третьою статті 132 вказаного Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої, четвертої - шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи витяг із договору про надання правової допомоги від 09 грудня 2019 року /а.с.28/, копії ордеру на надання правової допомоги серії ПТ №176309 від 09 грудня 2019 року /а.с.26/, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Сидоренко І.О., виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №14 від 22 жовтня 20189 року, та квитанції від 04 лютого 2020 року /а.с.29/.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до частин другої та третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених норм, повноваження адвоката підтверджуються, зокрема ордером, в якому має бути зазначено не абстрактний орган державної (в тому числі судової) влади, а конкретна назва такого органу (зокрема суду) в графі "Назва органу, у якому надається правова допомога".

Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі №9901/939/18 та від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18.

Судом встановлено, що в ордері на надання правової допомоги серії ПТ №176309 від 09 грудня 2019 року /а.с.26/ в графі "Назва органу, у якому надається правова допомога" зазначено: "в органах державної влади, місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органах".

Таким чином, наданий позивачем ордер на надання правової допомоги серії ПТ №176309 від 09 грудня 2019 року не містить конкретної назви суду, в якому надається правова допомога, а тому не є належним документом, що підтверджує повноваження адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни на представництво інтересів позивача в Полтавському окружному адміністративному суді.

Крім того, позовна заява підписана позивачем особисто та суду не надано доказів на підтвердження фактичного надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу (акта прийому-передачі наданих юридичних послуг, розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу тощо).

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року у розмірі 79 процентів відповідної суми грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк