Рішення № 87892912, 28.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7206/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовського, 37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправним та скасування наказу №638/03-08 від 14.11.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства Юстиції України в особі Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Розумовського, 37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправним та скасування наказу №638/03-08 від 14.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням № 47361585 від 14 червня 2019 р. державний реєстратор Бахова Вікторія Іванівна, Юридичний департамент Одеської міської ради, Одеська обл. відмовила у скасуванні запису про право власності за номером 28183169 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1657402951210. Підставою відмови держреєстратор вказала пункт 4 стті 24 Закону України «Про удержавну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» тому як : «подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;»

З таким рішенням позивач не погодився, та направив до відповідача скаргу. На свою скаргу 08.07.19 позивач отримав простим поштовим відправленням відповідь у вигляді наказу Головного територіального управління юстиції у Одеській області від 25.06.19р. за № 292/03- 09 про відмову у задоволенні скарги без розгляду ії по суті через процесуальні порушення.

Цей наказ постановою Одеського окружного адмінсуду від 05 листопада 2019 року по справі № 420/4210/19 року був скасований. Справа пройшла апеляцію та не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до юридичних наслідків постанови суду Головне територіальне управління юстиції у Одеській області зобов`язане було знову розглянути скаргу позивача та прийняти рішення. 29 листопада 2019 року позивач отримав наказ відповідача від 14.11.2019 року про відмову у розгляді скарги за тих же самих обствин, що й в наказі від 25.06.2019 року за № 292/03-09, який є скасованим.

Вважаючи, що наказ Головного територіального управління юстиції у Одеській області від 14.11,2019 року № 638/03-08 підлягає скасуванню відповідно до рішень першої та другої інстацій адміністративних судів Одеської області по справі № 420/4210/19, тому як підставою обох наказів, на думку позивача, є начебто порушення пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у звязку з чим звернувся з даною позовною заявою.

Представник відповідачів 19.12.2019 року за (вхід.№ЕП10053/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року ГТУЮ в Одеській області прийнято наказ про скасування наказу ГТУЮ в Одеській області від 25.06.2019 року №292/03-09 «Про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 18.06.2019 року без розгляду її по суті».

13.11.2019 року Комісією повторно розглянуто скаргу ОСОБА_1 , за результатом якої, з урахуванням викладеного в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, відмовлено в задоволенні скарги без розгляду її по суті у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п`ятої статті 37 Закону, а саме: не вказано норми законодавства, які було порушено на думку скаржника; відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також відповідач вважає, що факт неналежного оформлення скарги, поданої до ГТУЮ в Одеській області Дехтяренком В.М. встановлено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.1 1,2019 та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом - не потребують доказування.

Враховуючи вищевикладене, на думку представника відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду 09.12.2019 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на “19” грудня 2019 року.

Ухвалою від 19.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 17.01.2020 року.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 27.09.2018 року державним реєстратором Драненко-Рибачок Вікторією Ігорівною здійснено запис про право власності: 28183169. Підставою виникнення права є державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 701678, виданий 10.12.2008 року, видавник: Відділ Держкомзему у Біляївському районі Одеської області (а.с. 16).

Вважаючи зазначений запис про право власності здійснений державним реєстратором на підставі недійсного документу, позивач звернувся із заявою, прийнятою 14.06.2019 року за реєстраційним номером 34563241 про скасування запису про право власності за номером 28183169 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1657402951210.

Рішенням державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової Вікторії Іванівни № 47361585 від 14.06.2019 року відмовлено у скасуванні запису про право власності за номером 28183169 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1657402951210 та встановлено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майна та їх обтяження.

З огляду на викладене, позивач 18.06.2019 року звернувся із скаргою на рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової Вікторії Іванівни № 47361585 від 14.06.2019 року, яким відмовлено у скасуванні запису про право власності за номером 28183169 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1657402951210 (а.с. 17-23).

Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області за результатами розгляду скарги ухвалено висновок від 24.06.2019 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 без розгляду її по суті на підставі п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (а.с. 87-90).

Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 25.06.2019 року № 292/03-09 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 з підстав, вказаних Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Вважаючи наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 25.06.2019 року № 292/03-09 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року по справі № 420/4210/19 позов ОСОБА_1 до ГТУЮ в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказу ГТУЮ в Одеській області № 292/03-09 від 25.06.2019 задоволено.

Так, ГТУЮ в Одеській області подано апеляційну скаргу на зазначене рішення Одеського окружного адміністративного суду. За результатом розгляду апеляційної скарги П`ятим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 05.11.2019, якою апеляційну скаргу ГТУЮ в Одеській області задоволено частково. Рішення одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 змінено в частині підстав задоволення позову ОСОБА_1 , в іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 ГТУЮ в Одеській області прийняло наказ про скасування наказу ГТУЮ в Одеській області від 25.06.2019 № 292/03-09 «Про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 18.06.2019 без розгляду її по суті».

13.11.2019 Комісією повторно розглянуто скаргу ОСОБА_1 , за результатом якої, з урахуванням викладеного в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, відмовлено в задоволенні скарги без розгляду її по суті у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п`ятої статті 37 Закону, а саме: не вказано норми законодавства, які було порушено на думку скаржника; відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

14.11.2019 року відповідачем буле винесено наказ про відмову в задоволенні скраги ОСОБА_1 від 18.06.2019 року без розгляду її по суті, відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону, у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону, а саме: не вказано норми законодавства, які було порушено на думку скаржника; відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням від 14.11.2019 року позивач звернувся з даною позовною заявою.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон №1952-IV) та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі – Порядок №1128).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Згідно ч.5 ст.37 Закону №1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Пунктом 1 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.9 ст.37 Закону №1952-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Пунктом 5 Порядку №1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до п.7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Пунктом 8 Порядку №1128 передбачено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно п.9-п.11 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Пунктом 12 Порядку №1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

З системного аналізу вказаних норм Закону №1952-IV та Порядку №1128 слідує, що фактично розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора проводиться Комісією в два етапи, а саме:

- попередній розгляд скарги, під час якого Комісія з`ясовує питання, передбачені пунктом 5 Порядку №1128;

- розгляд скарги по суті, під час якого Комісія вирішує питання, передбачені пунктом 8 Порядку №1128.

Таким чином, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття державним реєстратором рішень її прав, виключає можливість розгляду скарги по суті та є безумовною підставою для відмови у її задоволенні.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2018р. по справі №826/5575/17.

У постанові від 15.08.2019 року по справі №826/14164/17 Верховний Суд зазначив, що питання про відповідність поданої скарги вимогам щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, вирішуються комісією з розгляду скарг на етапі підготовки скарги до розгляду. Відповідно, рішення про відмову у задоволенні скарги з підстав невідповідності поданої скарги щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, вимогам закону комісія приймає саме на підготовчій стадії до розгляду скарги по суті.

Частиною 5 статті 37 Закону №1952-IV визначено вимоги до скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, а також вимоги до доданих до скарги копій документів, зокрема зазначено про необхідність їх засвідчення в установленому порядку.

Недотримання вимог ч.5 ст.37 №1952-IV є підставою для відмови у задоволенні скарги без розгляду її по суті у відповідності до п.1 ч.8 ст. 37 Закону.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі №420/4210/19 встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивач не заперечує, що в поданій ним скарзі, в порушення вимог п.5 ч.5 ст.37 №1952-IV, не зазначено відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Крім того, дослідивши подану ОСОБА_1 скаргу суд встановив, що в ній дійсно, в порушення п.3 ч.5 ст.37 №1952-IV, відсутнє посилання на конкретні норми законодавства, які порушено державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової В.І.

А відтак, на думку суду, навіть за наявності факту недотримання скаржником хоча б однієї з вимог ч.5 ст.37 Закону №1952-IV у відповідача виникає право на прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті.

Пунктом 7 Порядку №1128 передбачено, що у разі встановлення порушення вимог Законів вимог щодо оформлення скарги та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Як вбачається зі спірного наказу, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, як суб`єкт розгляду в розумінні ч.2 ст.37 Закону №1952-IV, чітко зазначено, які саме порушення вимог Закону щодо оформлення скарги та доданих до неї документів допущено ОСОБА_1 , що стало підставою для відмови у задоволенні скарги без розгляду її по суті, а саме: скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону, а саме: не вказано норми законодавства, які було порушено на думку скаржника; відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином суд приходить висновку, що наказ відповідача містить чітку підставу для відмови у задоволенні скарги без розгляду її по суті.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (прийняття). Вмотивованість - це така правова властивість рішення, яка встановлює систему правових, фактичних, етичних мотивів, які лежать в обґрунтуванні цих рішень. У фактичних, правових, логічних мотивах, які наводяться у рішеннях, відображається особисте осмислення сукупності доказів, їх оцінка, достовірність та достатність для прийняття рішення, особисте розуміння застосування норм процесуального та матеріального права. Визначеність та точність мотивів рішення надає можливість аргументовано оскаржувати його у судових інстанціях.

Відтак, Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області виконано законодавчо встановлені вимоги щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Зважаючи на те, що відповідачем не допущено будь-яких протиправних дій, судові витрати по справі відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягають.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

На підставі наведеного керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовського, 37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправним та скасування наказу №638/03-08 від 14.11.2019 року .

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 28.02.2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С.Єфіменко

.