Рішення № 87892910, 28.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7323/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, м.Одеса, 65044) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №000319/1532/5007 Головного управління ДФС в Одеській області про призначення суми податкового зобов`язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. з ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, м.Одеса, 65044) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №000319/1532/5007 Головного управління ДФС в Одеській області про призначення суми податкового зобов`язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. з ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №000319/1532/5007 про визначення суми з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. Отримане податкове повідомлення-рішенння, на думку Позивача, є протиправним у зв`язку з недостовірністю інформації на підставі якої воно приймалося, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

26.12.2019 року від представника Відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління ДПС в Одеській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що контролюючий орган діяв у строгій відповідності з вимогами нормами чинного законодавства України на підставі інформації наданої Мінекономрозвитку України.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.01.2020 року.

Ухвалою від 13.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 04.02.2020 року.

Позивач до судового засідання з`явився, пітримав заявлені позовні у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання з`явився, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з Договором купівлі-продажу №13-55 від 21.08.213 позивач придбав автомобіль марки PORSHE, модель Cayenne Diesel, 2013 року випуску, з об`ємом двигуна 3000 куб. см. – за 901 907, 00 грн.

ГУ ДФС в Одеській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС в Одеській області, 15.05.2019 року винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000319/1532/5007 про нарахування податкового зобов`язання за транспортним податком з фізичних осіб на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням 30.08.2019 року позивач звернувся зі скаргою до ДПС України.

ДПС України рішенням від 07.10.2019 року за №4515/6/99-00-08-05-04 скаргу ОСОБА_1 – залишено без задоволення, податкове повідомлення-ріення від 15.05.2019 року №000319/1532/5007 – без змін.

Вважаючи наведене податкове повідомлення-рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, передбачені зміни до Податкового кодексу України шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, якою введено транспортний податок.

Так, згідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Враховуючи те, ще Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн. (ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"), отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1 033 500,00 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз. 2 п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016, відповідно до положень п. 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п.3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 року, № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (п. 4 Порядку № 403).

Згідно п. 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку України відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДПС України інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене 15.05.2019 року, а автомобіль позивача 2013 року випуску, тобто рік випуску і відповідно строк експлуатації якого складає більше 1 року на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, вартість вказаного автомобіля марки PORSCHE CAYENE , 2013 року випуску, об`єм двигуна 3000 куб. см., тип двигуна – дизель становить менше 750 розмірів мінімальних заробітних плат, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Зазначені обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин позивача п. 267.2.1 ст. 267 ПК України (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач, під час винесення податкового повідомлення-рішення від 15.05.2019 року № 000319/1532/5007 не мав достовірної та належної інформації уповноваженого органу (Мінекономрозвитку України) про середньоринкову вартість автомобіля Позивача станом на 2016 рік, у зв`язку з чим, вважає зазначене податкове повідомлення - рішення щодо нарахування транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 04.12.2019 року № 48350), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Крім того, у позовній заяві заявлено вимогу про покладення витрат на представництво інтересів позивача (в частині надання правничої допомоги) у розмірі 12 500 грн. на відповідача.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом 22.11.2019 року за №22/11 між Адвокатським обєднанням «Консалтингова фірма «ДОМІНАНТА» та позивачем було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, направлену на представництво та захист інтересів стосовно скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №000319/1532/5007 від 15.05.2019 року щодо зобов`язання за платежем Транспортного податку з фізичних осіб (код платежу 18011000), у тому числі включаючи підготовку і подачу відповідного позову до Одеського окружного адміністративного суду та представництво інтересів Клієнта в суді.

На підтвердження судових витрат на правову допомогу, представником позивача до пзовнї заяви були додані наступні докази: договір від 22.11.2019 року №22/11, орієнтовний розрахунок розміру оплати за надану правову допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В орієнтовному розрахунку розміру оплати за надану правову допомогу вказані роботи складались з наступних сум: збір доказів для подачі позову, формулювання правової позиції по справі, копіювання документів для формування справи – 2000 грн.; аналіз документів по справі – 1500 грн.; технічна підготовка тексту позовної заяви з викладенням правової позиції сформованої по справі (згідно п.1) з посиланням на документи досліджені (п.2) – 4500 грн.; процесуальне представництво (подання позову, участь у судових засіданнях та інші процесуальні дії щодо судової справи, включаючи підготовку необхідних та обов`язкових заяв по суті справи) – 4500 грн.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням зазначеного, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.

У наданому адвокатом розрахунку не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення вказаних дій, пов`язаних з підготовкою та розглядом справи, в тому числі по кожному із наведених пунктів із зазначенням періоду надання послуги, кількість судових засідань, в яких прийняв участь адвокат по справі, тощо, а тому суд не погоджується із сумою понесених витрат в розмірі 12500,00 грн., як такою що є повністю об`єктивно підтвердженою належними доказами та розрахунками.

Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, суд враховує незначну складність справи (оскільки дана категорія справ дуже поширена), помірний обсяг виконаних адвокатом робіт відповідно до їх переліку та фактичну участь представника позивача у судових засіданнях, враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч.5 статті 134 КАС України суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12500, 00 частково з урахуванням наведених обставин, суд вважає справедливим розміром професійної правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів за підготовку до участі в справі та за участь представника позивача в судових засіданнях в розмірі 2500, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 року №000319/1532/5007 Головного управління ДФС в Одеській області про призначення суми податкового зобов`язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. з ОСОБА_1 .

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 04.12.2019 року № 48350) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 28.02.2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С.Єфіменко

.