Рішення № 87892829, 27.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3607/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 18 протоколу № 45 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2019 року, яким оформлене рішення про відмову в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розміні 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (08 грудня 2014 року);

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення з 08 грудня 2014 року ІІ групи інвалідності у зв`язку із пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання судового рішення у справі 816/2115/18 відповідач повторно розглянув питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", однак повторно відмовив у призначенні такої соціальної виплати.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, однак просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неподання заявником документу, що свідчить про обставини поранення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 18 протоколу № 45 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2019 року, яким оформлене рішення про відмову в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розміні 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (08 грудня 2014 року) закрито на підставі пункту 4 часини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що з 03 травня 1987 року по 17 квітня 1989 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил, приймав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 15.09.1988 року по 13.03.1989 року в складі військової частини 2033.

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 13 серпня 2014 року № 1493/Ж встановлено, що проведенням судово-медичного обстеження Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи у гр. ОСОБА_1 виявлені рубці, які утворилися в результаті загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних ран (осколкових) поранень, спричинених в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1988 році.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2338 від 14 серпня 2014 року) зазначено, що поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З 08 грудня 2014 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією і захворюванням, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0187118.

На підставі даної довідки позивач 06 червня 2017 року звернувся до Полтавського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, але останнім у складанні висновку було відмовлено позивачу.

Не погодившись, ОСОБА_1 звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області.

Постановою Комсомольського міського суду від 28 березня 2016 року у справі № 534/266/16-а визнано протиправною бездіяльність Полтавського обласного військового комісаріату, зобов`язано Полтавський обласний військовий комісаріат направити розпорядникові коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби; визнано протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року вказана постанова Комсомольського міського суду скасована, замість неї ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано протиправною бездіяльність Полтавського обласного військового комісаріату, зобов`язано Полтавський обласний військовий комісаріат направити розпорядникові коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

На виконання вказаного судового рішення Полтавським ОВК на ім`я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України подано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 79 від 16 вересня 2016 року (пункт 15), старшині строкової служби в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з тих підстав, що витрати, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Окрім цього зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Не погодившись із вищевказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржив останнє в судовому порядку.

За результатами розгляду справи № 816/2115/18 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 15 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 79 від 16 вересня 2016 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду.

На виконання вищевказаного судового акта відповідач повторно розглянув питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", однак згідно з протоколом № 45 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2019 року (пункт 18 ) відповідачем прийнято рішення про повторну відмову в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розміні 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (08 грудня 2014 року).

11 липня 2019 року від позивача до суду надійшла заява про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України, а саме: пункту 18 протоколу № 45 від 19 квітня 2019 року щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 08 грудня 2014 року. Крім того, позивач просив встановити звіт для виконання судового рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року, постановленою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України, прийнятого на виконання рішення суду у справі № 816/2115/18 задоволено частково: визнано протиправним рішення Міністерства оборони України, викладене у пункті 18 протоколу № 45 від 19 квітня 2019 року, про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 08 грудня 2014 року; в задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Відтак, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог і, відповідно, про протиправність відмови Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, суди дійшли до висновку, що обов`язок призначення одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, лежить саме на Міністерстві оборони України, а не на Державній прикордонній службі. Крім того, суди вказали, що належним та достатнім документом, який свідчить про обставини і причини поранення, про відсутність якого стверджував відповідач, є рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2338 від 14 серпня 2014 року, яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між отриманими пораненнями та їх наслідками, що настали, підтвердили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і яке є належним документом, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Згідно з частинами першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

За висновками суду у справі № 816/2115/18, мотиви відповідача, покладені в основу рішення, викладеного в пункті 18 протоколу № 45 від 19 квітня 2019 року про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (ненадання на розгляд Комісії документа, що свідчить про причини та обставини поранення), є надуманими, при цьому суд вказав на те, що належним та достатнім доказом, який свідчить про обставини й причини поранення, в дослідженому випадку слід вважати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2338 від 14 серпня 2014 року, яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між отриманими пораненнями та їх наслідками що настали, підтвердили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії).

З урахуванням вищевикладеного, судом визнано за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення з 08 грудня 2014 року ІІ групи інвалідності у зв`язку із пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть вживатися заходи з метою добровільного його виконання.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення з 08 грудня 2014 року ІІ групи інвалідності у зв`язку із пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Чеснокова